Провадження № 11-кп/4820/742/19
Справа № 686/6200/19 Головуючий в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
05 грудня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі :
судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
його представника ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018240010006945, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2019 року,
Цим вироком
ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Яромирка Городоцького району Хмельницької області, житель АДРЕСА_1 , працює слюсарем-сантехніком КП "Управляюча муніципальна компанія "Центральна", не має судимостей,
визнаний винуватим за ч.1 ст.286 КК України з призначенням покарання у виді 2 років виправних робіт з відрахуванням в доход держави двадцяти відсотків заробітків з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
Цивільний позов ОСОБА_7 задоволено частково.
Ухвалено стягнути з ПрАТ "СК "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, 30) на користь ОСОБА_7 7008,05 грн матеріальної та 350,40 грн моральної шкоди.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
У решті позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 30.10.2018, на автомобіль "ВАЗ 2106", д.н. НОМЕР_1 , та повернуто його власнику - ОСОБА_12 .
Судом вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
За вироком суду, близько 07 год 50 хв 26 жовтня 2018 року, ОСОБА_13 керував автомобілем "ВАЗ 2106", д.н. НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині вул. Тернопільської з боку вул. Молодіжної в напрямку Львівського шосе у м. Хмельницькому. У порушення вимог пп.18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.01.2001, не переконався, що на нерегульованому пішохідному переході, до якого він наближався, немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Незважаючи на те, що по ходу його руху справа по сусідній смузі перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом зменшував швидкість невстановлений автомобіль, не вжив заходів щодо зменшення швидкості руху аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, внаслідок чого здійснив наїзд передньою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_7 , який перетинав проїзну частину вул. Тернопільської по нерегульованому пішохідному переходу справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_7 отримав у своїй сукупності тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Дорожньо-транспортна пригода, яка потягла вищенаведені наслідки, знаходиться в прямому причинному зв'язку із допущеними водієм автомобіля "ВАЗ 2106" ОСОБА_9 порушеннями Правил дорожнього руху України.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_9 , не оспорюючи висновку суду про доведеність його вини та правильності кваліфікації його дій, просив вирок суду змінити та призначити менш суворе покарання у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
На переконання апелянта, призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Зазначав, що він вчинив злочин з необережності, щиро розкаявся та сприяв слідству, на його утриманні перебуває дружина, яка є особою з інвалідністю 3-ї групи, яку потрібно доставляти до лікарні, і позбавлення його права керування транспортними засобами поставить його сім'ю у скрутне матеріальне становище.
Уважав, що твердження суду про те, що завдана шкода ним не відшкодована, є безпідставним, оскільки його відповідальність застрахована в ПРАТ «СК «Перша», яка має здійснювати відшкодування шкоди, завданої здоров'ю потерпілого, зокрема, й моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги; обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисників: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на підтримання апеляційної скарги із зазначених у ній мотивів;, потерпілого ОСОБА_7 та його представника адвоката ОСОБА_8 , думку прокурора ОСОБА_6 , які заперечили проти її задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.
Висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_9 у порушенні вимог правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження є обґрунтованим та в апеляційній скарзі не оспорюється.
Згідно з вимогами ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Призначаючи ОСОБА_9 , покарання за вчинений злочин, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.65 КК України, з висновками якого погоджується й апеляційний суд, урахував тяжкість вчиненого ним злочину, особу винного.
ОСОБА_9 раніше не судимий, вчинив злочин невеликої тяжкості, працює, позитивно характеризується.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, судом не встановлено.
При цьому судом ураховано, що ОСОБА_9 хоч і стверджував, що визнає вину та щиро розкаюється в скоєному, проте заперечував фактичні обставини вчинення наїзду на потерпілого, заподіяної шкоди не відшкодував.
Ураховуючи викладене, а також наслідки, що настали у виді заподіяння потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження, характер та мотиви допущених обвинуваченим грубих порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, думку потерпілого ОСОБА_7 , який наполягав на призначенні покарання з позбавленням права керування транспортними засобами, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про призначення основного покарання у виді виправних робіт та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в межах санкції ч.1 ст.286 КК України.
Таке покарання за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Відтак, саме поведінка обвинуваченого після вчинення злочину, обрана ним стратегія захисту, невжиття ним заходів до відшкодування завданої шкоди і як наслідок - позиція потерпілого ОСОБА_7 , обумовили призначення йому судом основного покарання у виді виправних робіт та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, з чим погоджується і колегія суддів.
З огляду на викладене, перебування на утриманні обвинуваченого ОСОБА_9 дружини, яка є особою з інвалідністю 3-ї групи, не є визначальним при вирішенні питання щодо доцільності призначення обвинуваченому виду і розміру основного та додаткового покарання, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу слід відхилити.
Отже, уважати призначене покарання явно несправедливим унаслідок його суворості підстав немає.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 вирішено судом відповідно до вимог цивільного і кримінального процесуального законодавства, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Суд навів у вироку докази на обґрунтування позовних вимог потерпілого та розмір їх задоволення на відшкодування завданої злочином матеріальної та моральної шкоди.
За таких обставин підстав для зміни вироку суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, колегія суддів,
Вирок Хмельницького міськрайонного суду від 27 вересня 2019 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді: