Копія
Справа № 686/20836/18
Провадження № 22-ц/4820/2088/19
10 грудня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 вересня 2019 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
АТ КБ «Приватбанк» зазначило, що за договором про надання банківських послуг від 2 серпня 2012 року позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 8 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит протягом строку дії платіжної картки та сплатити проценти за користування кредитними коштами. ОСОБА_1 не виконав обов'язку за кредитним договором, у зв'язку з чим, станом на 31 травня 2018 року виникла заборгованість у розмірі 112 577 грн 12 коп., яка складається з 7 947 грн 85 коп. неповернутого кредиту та 104 629 грн 27 коп. процентів за період з 2 серпня 2012 року до 30 березня 2018 року.
За таких обставин АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 112 577 грн 12 коп. заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 вересня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 7 947 грн 85 коп. заборгованості за кредитним договором та 124 грн 40 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.
Суд виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню неповернутий кредит у розмірі 7 947 грн 85 коп. Оскільки умовами договору не встановлено розмір процентів за користування кредитними коштами, то в цій частині позов є безпідставним і не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні процентів та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині вимог посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, тобто відповідач приєднався до запропонованих банком умов кредитування, які встановлені останнім у стандартній формі. Вступаючи у правовідносини, сторони визначили, що вказана заява, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку та Пам'ятка клієнта становлять укладений між ними договір про надання банківських послуг. Названі документи містять усі істотні умови кредитного договору, при цьому відповідач своїм підписом підтвердив, що він ознайомився та погоджується із запропонованими банком умовами банківських послуг. АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 у письмовій формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору та уклали цей договір, а відсутність підпису позичальника на Умовах та Правилах надання банківських послуг і Тарифах банку не визначає відсутності договірних відносин сторін. На виконання зобов'язання за кредитним договором банк надав відповідачеві кредит, однак, останній не виконав обов'язку з повернення кредитних коштів і сплати процентів, у зв'язку з чим виникла вказана заборгованість. Суд першої інстанції проявив упередженість і небезсторонність, не дав належної оцінки зібраним доказам, не врахував норм чинного законодавства, що регулюють порядок укладення, форми та виконання кредитного договору, і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову в частині стягнення з відповідача процентів. До того ж, відмовляючи у стягненні процентів, суд допустив порушення принципу платності кредитного договору, внаслідок чого банку спричинено фінансової шкоди.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
АТ КБ «Приватбанк» не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про стягнення неповернутого кредиту, а тому згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку в цій частині рішення суду не переглядається.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
2 серпня 2012 року сторони уклали договір про надання банківських послуг, за умовами якого АТ КБ «Приватбанк» надало ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Цей договір укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 і представником банку анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідач визнав, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 засвідчив, що він ознайомився та згідний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зобов'язується виконувати ці Умови та Правила і регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку - www.privatbank.ua.
Всього ОСОБА_1 одержав і не повернув позивачеві 7 947 грн 85 коп.
Застосовані норми права
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ)).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4) найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту;10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
АТ КБ «Приватбанк» обґрунтувало свій позов у частині стягнення процентів тим, що між сторонами був укладений кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, однак, останній не виконав обов'язків за цим договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
На підтвердження вказаних обставин АТ КБ «Приватбанк» надало суду першої інстанції: анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 2 серпня 2012 року (а.с. 13), витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджені наказом від 6 березня 2010 року №СП-2010-256 (а.с. 15-38); витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 14); розрахунки заборгованості за договором від 2 серпня 2012 року (а.с. 9-11); довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної лінії (а.с. 12).
Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 2 серпня 2012 року (а.с. 13) не містить умов щодо розміру та підстав для нарахування процентів.
Витяг із Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 15-38) та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 14), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначають, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років, а також інші умови.
Названі документи не підписані ОСОБА_1 , а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги з тарифів та умов розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.
За відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та Правила надання банківських послуг, відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами надані банком витяг з Тарифів (а.с. 14) і витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 15-38) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки ці документи достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо істотних умов укладеного сторонами кредитного договору, то наданий АТ КБ «Приватбанк» розрахунок заборгованості (а.с. 9-11) достовірно не вказує на розмір невиконаного відповідачем зобов'язання та є неналежним доказом.
Суд першої інстанції дав належну оцінку доказам у справі та дійшов правильного висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором у частині сплати процентів не доведений.
Посилання АТ КБ «Приватбанк» на обґрунтованість позову та неналежну оцінку судом досліджених доказів, а також на упередженість і небезсторонність суду, є безпідставними.
Укладеним сторонами договором не встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами. Натомість, АТ КБ «Приватбанк» не заявляло вимоги про стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки Національного банку України та не надало суду першої інстанції відповідного розрахунку заборгованості. За таких обставин у суду були відсутні підстави для стягнення процентів в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував норм чинного законодавства щодо порядку укладення, форми та виконання кредитного договору, є помилковими.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення, а заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 5 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: /підпис/ О.І. Ярмолюк
/підпис/ А.В. Купельський
/підпис/ Т.О. Янчук
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції - Салоїд Н.М.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27