Справа № 672/655/19
Провадження № 22-ц/4820/2089/19
05 грудня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Янчук Т.О. (суддя-доповідач),
Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,
секретаря: Журбіцького В.О.,
учасники справи: представник апелянта Миколюк М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2019 року (суддя Шинкоренко С.В.) за позовом Акціонерного товариства «Укрпошта» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,
У червні 2019 року Акціонерне товариство «Укрпошта» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої працівником при виконанні трудових обов'язків.
В обґрунтування позову позивач вказав, що з 04.09.2015 року ОСОБА_1 працювала на посаді листоноші 3 класу відділення поштового зв'язку Підлісний Олексинець Городоцького району Центру поштового зв'язку №8 Хмельницької дирекції УДППЗ «Укрпошта». Цією ж датою з нею було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.
Відповідно до наказу №713к, від 30.03.2018 року, ОСОБА_1 переведено на посаду тимчасово виконуючою обов'язки начальника ВПЗ Підлісний Олексинець , з 14.03.2018 року, на підставі доповідної записки начальника ЦВПЗ Городок-1 ОСОБА_3 та згоди ОСОБА_1
В подальшому, у період щорічної відпустки ОСОБА_4 з 04.05.2018 р. по 29.05.2018 р. та з 30.05.2018 р. по 22.06.2018 р., відповідач і надалі продовжувала тимчасово виконувала обов'язки начальника ВПЗ Підлісний Олексинець .
Внаслідок проведених раптової ревізії, акту огляду та контрольного перерахунку залишків товарно-матеріальних цінностей непоштового призначення від 11.07.2018 року у відділенні поштового зв'язку Підлісний Олексинець Городоцького району ЦПЗ №8 Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта» виявлено нестачу товарів роздрібної торгівлі та товарів на комісію на загальну суму 9312,22 грн.
За фактом виявленої нестачі проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт від 18.07.2018 року. Відповідно до зазначеного акта нестачу товарів допущено у травні 2018 року, тимчасово виконуючим обов'язки начальника ВПЗ ОСОБА_1
З урахуванням наведеного, АТ «Укрпошта» просило стягнути з ОСОБА_1 9 312грн.22 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та судові витрати в розмірі 1921 грн.
Рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2019 року у задоволенні позову АТ «Укрпошта» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності та недоведеності позовних вимог щодо спричинення підприємству шкоди, завданої ОСОБА_1 при виконанні нею трудових обов'язків т.в.о. начальника відділення.
В апеляційній скарзі, АТ «Укрпошта», посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам у справі, які підтверджують, що ОСОБА_1 , виконуючи обов'язки начальника ВПЗ Підлісний Олексинець , допустила нестачу товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується звітами підписаними нею станом на 30.04.2018 рік, 31.05.2018 рік. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про відсутність причинного зв'язку між порушеннями допущеними відповідачем та нанесеною шкодою підприємству.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки.
Заслухавши доповідача, доводи учасників справи, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Судом встановлено, що відповідно до наказу №1761к від 02.09.2015 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу з 04.09.2015 року на посаду листоноші 3 класу відділення поштового зв'язку Підлісний Олексинець Городоцького району Центру поштового зв'язку №8 Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта». Також 04.09.2015 року укладено договір про повну матеріальну відповідальність листоноші ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу від 30.03.2018 року №713к відповідачка переведена на посаду т.в.о начальника відділення поштового зв'язку Підлісний Олексинець Городоцького району Центру поштового зв'язку №8 Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта» з 14.03.2018 року.
Підставою для видачі такого наказу стала доповідна записку начальника ЦВПЗ Городок №1 Лясковського М.В. від 15.03.2018 року та письмова згода від імені ОСОБА_1 .
Відповідно до наказів №1411к та №1412к від 14.06.2018 року, на підставі доповідних записок начальника ЦПЗ №8 ОСОБА_7 та згоди ОСОБА_1 , остання тимчасово виконувала обов'язки начальника відділення поштового зв'язку Підлісний Олексинець Городоцького району Центру поштового зв'язку №8 Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта» в період з 04.05.2018 року по 29.05.2018 року та з 30.05.2018 року по 22.06.2018 року.
06 червня 2018 року комісією, яка складалась із посадових осіб позивача було проведено раптову ревізію грошових коштів, поштових марок, маркованих конвертів і карток, періодичних друкованих видань, інших товарів реалізації, поштових відправлень, поштових переказів, відомостей на виплату пенсії та допомоги, квитанційних книжок, розрахункових квитанцій у об'єкті поштового зв'язку Підлісний Олексинець Городоцького району Центру поштового зв'язку №8 Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта», за результатами якої складено акт. Під час ревізії виявлено нестачу в сумі 9899 грн. 27 коп., в тому числі товару на суму 9567 грн. 72 коп. (а.с.17-22).
26 червня 2018 року оператором ЦПЗ №8 ОСОБА_9 проведено перевірку ВПЗ Підлісний Олексинець у зв'язку із передачею відділення т.в.о. ОСОБА_1 начальнику цього відділення Мегега Н.А.. За результатами даної перевірки складено акт передачі грошових коштів, поштових марок, маркованих конвертів і карток, періодичних друкованих видань, інших товарів реалізації, поштових відправлень, поштових переказів, відомостей на виплату пенсії та допомоги, квитанційних книжок, розрахункових квитанцій у об'єкті поштового зв'язку Підлісний Олексинець Городоцького району Центру поштового зв'язку №8 Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта». Під час передачі виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 10355 грн. 03 коп. (а.с.23-29).
Відповідно до акта огляду та контрольного перерахунку залишків ТМЦ непоштового призначення від 11.07.2018 року у об'єкті поштового зв'язку Підлісний Олексинець Городоцького району Центру поштового зв'язку №8 Хмельницької дирекції ПАТ «Укрпошта» виявлено нестачу товарів роздрібної торгівлі та товарів на комісії на загальну суму 9312 грн. 22 коп. (а.с.30).
Згідно акта службового розслідування від 18.07.2018 року також встановлено факт нестачі товарно-матеріальних цінностей на суму 9312 грн. 22 коп. та притягнуто до дисциплінарної відповідальності винних осіб (а.с.32-46).
Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до частин 1,5,6 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не морже ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Згідно статті 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконання трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.
Статтею 133 КЗпП України передбачено випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників. У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:
працівники - за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.
Статтею 134 КЗпП України визначено випадки, коли відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації. Повна матеріальна відповідальність настає у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
04 вересня 2015 року між сторонами було укладено договір про повну матеріальну відповідальність листоноші ОСОБА_1 .
Договір про повну матеріальну відповідальність між позивачем та ОСОБА_1 як т.в.о. начальника відділення не укладався.
Керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники несуть матеріальну відповідальність на підставі пункту 2 частини першої статті 133 КЗпП не за будь-яке незбереження матеріальних цінностей, а тільки в тих випадках, по-перше, якщо буде доведено, що їх недостача перебуває в причинному зв'язку з неправильним їх зберіганням, і лише через те, що правильне зберігання входить до кола трудових обов'язків керівника підприємства, установи, організації та їх заступників, а також керівників структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступників. По-друге, навіть у тих випадках, коли працівник, що належить до кола осіб, які несуть матеріальну відповідальність на підставі пункту 2 частини першої статті 133 КЗпП України , вчинив порушення, коли настала пряма дійсна шкода, цей працівник не повинен нести матеріальну відповідальність за наявності того суб'єкта, який безпосередньо вчинив дії, спрямовані на незбереження матеріальних цінностей.
Аналізуючи встановлені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позов підприємства про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в повному розмірі є недоведеним, оскільки відсутні належні докази щодо виникнення самої недостачі та саме нестача яких товарно-матеріальних цінностей виникла в період виконання обов'язків т.в.о. начальника відділення ОСОБА_1
При призначенні ОСОБА_1 т.в.о. начальника відділення наказом від 30.03.2018 року з 14.03.2018 року не було проведено обов'язкової інвентаризації на день приймання-передачі справ при заміщенні (зміні) начальника відділення, як це було проведено в подальшому, коли до обов'язків начальника відділення приступила (повернулася) ОСОБА_4 .
Посилання апелянта щодо підписання позивачкою накладних на відпуск товарів прийнятих на комісію, звітів по залишках товарів на комісію та звітів по залишках товарів поставки, касових звітів за період виконання відповідачкою обов'язків т.в.о. начальника відділення не спростовують вищезазначених висновків суду, оскільки відсутні докази на підтвердження скільки та які саме товарно-матеріально цінності було прийнято ОСОБА_1 саме на день прийняття-передачі справ при зміні начальника відділення.
Крім того, як пояснювала позивачка, що саме ОСОБА_4 , перебуваючи в відпустках, заповнювала всі звітності та інші документи з приводу руху товарно-матеріальних цінностей, а вона тільки їх підписувала.
Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення по справі посилався на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №206 «про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших» та на роз'яснення Держкомпраці СРСР та ВЦСПС від 29.12.1965 року №30/39 «Про порядок оплати тимчасового замісництва» та листа Мінпраці України від 20.01.2005 року №18-23, таке посилання є зайвим, однак не впливає на правильність вирішення позовної заяви.
Доводи апеляційної скарги та зміст оскарженого судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, має бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року).
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення.
Рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 23 вересня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 грудня 2019 року.
Судді: Т.О. Янчук
А.В. Купельський
О.І. Ярмолюк