Дата документу 10.12.2019 Справа № 313/875/19
ЄУН 313/875/19 Головуючий у 1 інстанції Нагорний А.О.
Провадження №22ц/807/3539/19 Суддя-доповідач: Поляков О.З.
10 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
Головуючого: Полякова О.З.,
суддів: Кухаря С.В.,
Крилової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 27 серпня 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування своїх вимог зазначали, що відповідно до укладеного договору № б/н від 12.10.2013 року, відповідач отримав кредит у розмірі 4000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між ним і Банком Договір, про що свідчить підпис Відповідача у заяві.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privat.ua/terms/pages/70/, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно, п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов надання банківських послуг, - при порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 0 від суми позову.
Зазначали, що відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до Умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором. Так, У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31 травня 2019 року має заборгованість - 327300,77 грн., яка складається з наступного: 7938,89 грн. - заборгованість за кредитом; 314465,97 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 4895,91 грн. - заборгованість за пенею та комісією.
На підставі викладеного, та з урахуванням того, що відповідно до законодавства кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у сумі 127598,76 грн., яка складається з 7938,89 грн. - заборгованість за кредитом; 119659,87 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 12.10.2013 року по 31.03.2018 року та судові витрати у розмірі 1921 грн.
Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 27 серпня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.10.2013 року у розмірі 7938,89 грн. та 115,26 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині незадоволених вимог, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись незаконність рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення відсотків задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що при укладанні договору сторони керувались положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договір приєднання є договір, мови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Відповідач укладання чи не укладання кредитного договору не оспорював, розрахунок заборгованості не спростував, не доведено відсутність заборгованості, та відповідно, не заперечував проти наявності між сторонами кредитних зобов'язань. Відмовивши у задоволенні стягнення з відповідача відсотків по кредиту, судом не враховано ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої надання безпроцентних кредитів забороняється за винятком, передбачених законом винятків. А отже, встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, місцевий суд не мав жодних підстав відмовляти у стягнення відсотків по кредиту.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 30 жовтня 2019 року (а.с. 101-102), в порядку передбаченому ст. 360 ЦПК України, особам, які беруть участь у справі, надавався строк для надання можливих відзивів на апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк».
Однак, в строк визначений судом на адресу апеляційного суду відзивів від осіб, які беруть участь у справі, на вищезазначену апеляційну скаргу, не надійшло.
В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, відповідно до частин 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по процентам та заборгованості за пенею та комісією, суд виходив з того, що анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, умов щодо нарахування процентів та пені, процентної ставки. Умови і правила надання банківських послуг, які долучені до матеріалів справи, відповідачем не підписані.
За висновками суду позивачем не надано належних і допустимих доказів, які свідчили б про те, що при підписанні сторонами кредитного договору у вигляді анкети заяви від 12 жовтня 2013 року, діяли Умови і правила надання банківських послуг саме в такій редакції, а тому не можна вважати їх складовою частиною укладеного між сторонами договору.
Витяг з тарифів банку, наданий позивачем, суд не взяв до уваги, оскільки в заяві - анкеті відсутні відомості про вид картки, яка була видана відповідачу.
Суд вважав, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання, при цьому суд посилався на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17.
Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 12 жовтня 2013 року з метою отримання банківських послуг відповідач підписав анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а. с. 33).
На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту в сумі 7400 грн.
На підтвердження заявлених позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» надано анкету-заяву, підписану сторонами, про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» від 03 жовтня 2013 року; розрахунок заборгованості за кредитним договором; витяг з «Тарифів Банку»; Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, які складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 6-33).
Як вбачається з анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, остання не містить будь-яких даних про суму кредиту, чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, її виду та строку дії, умов щодо нарахування процентів та пені, процентної ставки, відсутні умови про встановлення відповідальності у вигляді пені. У вказаній анкеті-заяві зазначено лише прізвище, адресу, особисті дані відповідача та згоду з тим, що заява разом з Умовами та Правилами банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими на офіційному сайт ПриватБанка, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Умови і правила надання банківських послуг, які долучені до матеріалів справи, відповідачем не підписані.
У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, які викладені на офіційному саті ПриватБанка.
Згідно розрахунку, складеного позивачем, заборгованість відповідача станом на 31 травня 2019 року становить 127598,76 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 7938,89 грн., 119659,87 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 4895,91 грн. - заборгованості за пенею та комісією (а. с. 31-32).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12 жовтня 2013 року, посилався на Витяг з «Тарифів Банку» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, положеннями яких передбачені процентна ставка за користування коштами, пеня за несвоєчасне погашення кредиту, та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати заборгованості за пенею та комісією.
Посилання АТ КБ «ПриватБанк», що суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову щодо стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту, пені та штрафу, не оцінив усіх фактичних обставин справи та доводів позивача щодо наявної заборгованості відповідача та її розміру, неповно та не всебічно з'ясував обставини справи, допустив невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права, є загальними та необґрунтованими.
Необґрунтованим є твердження скаржника, що суд першої інстанції встановивши, що Банк надав відповідачу кредит, а останній його не повернув, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні заборгованості по процентам.
Позивач не навів доказів домовленості сторін про відповідальність відповідача у вигляді заборгованості за пенею за прострочене зобов'язання та нарахованої пені за несвоєчасність сплати боргу.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку відповідач погодився, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, ознайомився та згоден з цими умовами та тарифами.
Твердження АТ КБ «ПриватБанк», що договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалось відповідачем укладення чи не укладення кредитного договору, що свідчить про його згоду, тому не може бути взята до уваги позицію Верховного Суду, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №342/180/17, є безпідставним. Суд першої інстанції не зазначав про недійсність договору чи його неукладення. Суд зазначив, що позивач не надав доказів, що стверджують про ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами.
Не може бути підставою для скасування рішення суду твердження апелянта, що суд першої інстанції, не перевірив розрахунок заборгованості та доводи Банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, частково виконував умови кредитного договору, частково сплачував заборгованість за договором, у тому числі, відсотки, пеню та комісії, а отже визнав свої зобов'язання за угодою та розміри встановлених обов'язкових платежів. Позивачем не надано суду доказів, що відповідач усвідомлював методику зарахування коштів, наданих ним на погашення заборгованості.
Безпідставним є посилання апелянта, що суд першої інстанції не врахував, що всупереч принципу змагальності відповідач своїми процесуальними правами не скористався, факт того, що під час укладення сторонами кредитного договору діяли будь-які інші Умови та Правила надання банківських послуг чи Тарифи, ніж ті, на які посилається Банк, не довів, факт ознайомлення з Умовами та Правилами не заперечував.
Зазначене суперечить змісту Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, в якій зазначено, що Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» могли неодноразово змінюватися самим Банком з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Вказаною Постановою також передбачено, що відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані АТ КБ «ПриватБанк» Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Так, колегія суддів зазначає, що оскільки Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем, не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про обґрунтованість позову, а стосуються переоцінки доказів.
Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені колегією суддів, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 7 ч. 13, 367, 369 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення.
Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 27 серпня 2019 року у цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 10грудня 2019 року.
Головуючий:
Судді: