Дата документу 03.12.2019 Справа № 323/3189/19
ЗапоріЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження № 11-сс/807/1138/19 Головуючий в 1-й інстанції - ОСОБА_1
Єдиний унікальний № 323/3189/19Доповідач в 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 грудня 2019 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2019 року,
ухвалою слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2019 року частково задоволено клопотання слідчого Оріхівського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 , погодженого прокурором Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 21.00 години до 06.00 години наступного дня строком на 60 діб, тобто до 27 грудня 2019 року включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 обов'язки: не залишати місце постійного мешкання за адресою: АДРЕСА_1 з 21:00 години по 06:00 годину наступного дня; не відлучатися за межі Запорізької області без дозволу слідчого, прокурора або суду, незалежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, що обґрунтовується необхідністю полегшення для органів досудового розслідування, прокуратури та/чи суду можливості виклику ОСОБА_8 для проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.
Згідно зі змістом судового рішення, старший слідчий СВ Оріхівського ВГІ Пологівського ВИ ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 звернувся з клопотанням, погодженим з прокурором Оріхівського відділення Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області ОСОБА_11 , про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Вільнянському слідчому ізоляторі с. Кам'яне Вільнянського району Запорізької області.
Як випливає з клопотання, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014080310001293 від 10.10.2014 року. ОСОБА_8 є підозрюваним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.
ОСОБА_8 підозрюється в тому, що 09 жовтня 2014 року, приблизно о 22 годині, водій ОСОБА_8 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ 2108». реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині автодороги Запоріжжя-Маріуполь. на території с. Преображенки, Оріхівського району, Запорізької області з боку м. Запоріжжя в напрямку м. Маріуполя, зі швидкістю не менше 120 км/год, що перевищує дозволену швидкість руху в населеному пункті та гранично допустиму швидкість руху за умовами видимості елементів проїзної частини по зустрічній для нього смузі руху, що не було пов'язано з виконанням обгону чи об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини.
В якості пасажирів в автомобілі перебували ОСОБА_12 та
ОСОБА_13 цей же час, в зустрічному автомобілю «ВАЗ 2108» напрямку, рухався автомобіль «Тоуоtа Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_14 .
В якості пасажирів в автомобілі перебували ОСОБА_15 та ОСОБА_16
Після того, як водій автомобіля «Тоуоtа Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 виявив, що автомобіль «ВАЗ 2108» рухається у зустрічному йому напрямку по його смузі руху, не надаючи йому переваги, він, для того, щоб уникнути зіткнення виїхав на смугу зустрічного для нього руху, по якій продовжив рух.
Після виїзду водієм автомобіля «Тоуоtа Саmry», ОСОБА_14 на зустрічну для нього смугу руху, водій автомобіля «ВАЗ 2108», ОСОБА_8 , у зв'язку зі зниженням уваги і реакції, а так само порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, не переконавшись, що це буде безпечним, і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок руху вправо та став рухатися в напрямку автомобіля «Тоуоtа Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Своїми діями водій ОСОБА_8 порушив вимоги п.п.2.9 а), 10.1, 11.3, 12.2, 12.4, 12.9 6), 34.1.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до яких:
- п. 2.9. «Водієві забороняється:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин»;
- п.10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
- п.11.3 «На дорогах із двостороннім рухом які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу»;
- п.12.2. «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»;
- п.12.4. «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год»;
- п.12.9. «Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7»
- п.34.1.1 « Вузька суцільна лінія поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесеній за умовами руху до автомагістралей;
Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2108», реєстраційний номер НОМЕР_1 , скоїв зіткнення з автомобілем «Тоуоtа Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_14 .
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ 2108» ОСОБА_13 та пасажир автомобіля «Тоуоtа Саmry» ОСОБА_15 отримали тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили їх смерть, пасажир автомобіля «ВАЗ 2108» ОСОБА_17 отримав тяжкі тілесні ушкодження та тілесні ушкодженням середньої тяжкості, а водій автомобіля «Тоуоtа Саmry» ОСОБА_14 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Так, згідно висновку судово-медичної експертизи №134 від 29.11.2014, смерть ОСОБА_13 настала від сполученої тупої травми голови, тулуба та кінцівок. Всі ушкодження виявлені на тілі ОСОБА_13 утворилися незадовго до настання смерті в сукупності мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень і перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Весь комплекс ушкоджень виявлених на трупі ОСОБА_13 утворився в умовах дорожньо-транспортної пригоди при травмуванні тіла об елементи внутрішньої конструкції салону автомобіля, коли ОСОБА_13 знаходився на водійському місці. Під час судово-токсикологічного дослідження крові та мочі трупа виявлений етиловий алкоголь в концентрації 2,0 проміле та 2,3 проміле відповідно.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №4600 від 28.11.2014, смерть ОСОБА_15 наступила від закритої тупої травми грудної клітини, яка супроводжувалася множинними переломами ребер справа по пахвовим лініям з пошкодженням пристінчастої плеври та правої легені, забиттям органів середостіння. Травма ускладнилася респіраторним дистрес-синдромом, правосторонньою пост травматичною пневмонією та правостороннім пост травматичним плевритом, а в наступному - поліорганною недостатністю, яка в кінцевому результаті і стала безпосередньою причиною смерті. Травма грудної клітини у живих осіб кваліфікувалася б як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, та в конкретному випадку перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Весь комплекс ушкоджень виявлених на трупі ОСОБА_15 утворився в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 4797 М від 09.12.2014, відкритий перелом правої плечової кістки зі зміщенням кісткових фрагментів у ОСОБА_17 кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення. Забиття передньої брючної стінки та органів таза з множинними поверхневими розривами правої, лівої долей і воріт печінки, селезінки, що призвело до необхідності виконання спленектомії (видалення селезінки), з утворенням гематом брижейки тонкого кишківника, малого тазу, закриті переломи лонної та сідальної кісток з двох боків, з крововиливом в черевну порожнину на фоні явища травматичного та гемологічного шоку тяжкого ступеню у ОСОБА_17 в сукупності кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення. Закритий багато уламковий перелом правого надколінника зі зміщенням кісткових фрагментів, внутрішній закритий вивих правої гомілки, відкритий перелом правої пяточної кістки зі зміщенням кісткових фрагментів (рана в області медіальної щиколотки правої гомілки), з утворенням напруженої гематоми в нижній третині правого стегна та верхньої третини правої гомілки у ОСОБА_17 в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середньої тяжкості, що не явилися небезпечними для життя, але потягли за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня. Всі ушкодження у ОСОБА_17 утворилися від дії тупих предметів і могли виникнути в результаті ударів об виступаючі частини салону автомобіля в умовах ДТП.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №47 від 09.01.2015, закритий косий перелом у вигляді відриву великого бугорка правої плечової кістки з пост травматичною деформацією дистальної частини лівої ключиці у ОСОБА_14 кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що не явилися небезпечними для життя, але потягло за собою тривалий розлад здоров'я, більше 21 дня. Всі ушкодження у ОСОБА_14 утворилися від дії тупих предметів і могли виникнути в результаті ударів об виступаючі частини салону автомобіля в у умовах ДТП.
Таким чином ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення які і (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України, яке кваліфікується як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
Задовольняючи клопотання слідчого частково та обираючи підозрюваному ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим та прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення та наявність ризиків, але, з урахуванням даних про особу підозрюваного, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту здатен запобігти ризикам, наявність яких була доведена слідчим та прокурором при розгляді даного клопотання.
В апеляційній скарзі прокурор вказує, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. В обґрунтування доводів зазначає, що слідчим суддею взагалі не прийнято до уваги той факт, що підозрюваний ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може незаконно вплинути на свідків у цьому кримінальному проваджені, вчинити новий злочин, або переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Про можливість підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню свідчить те, що останнім раніше вживались такі активні дії, а саме ОСОБА_8 своїми умисними діями приховав вчинення ним тяжкого злочину, створивши обстановку, при якій нібито ОСОБА_13 перебував за кермом транспортного засобу, тим самим вводив орган досудового розслідування в оману, намагався уникнути відповідальності, що свідчить про те, що у разі притягнення останнього до кримінальної відповідальності, він буде чинити інші дії, що значно зашкодять проведенню подальшого досудового розслідування та прийняття об'єктивного рішення по кримінальному провадженню.
Також слідчим суддею не надано оцінки репутації підозрюваного ОСОБА_8 , який ніде не працює, не має постійного джерела доходів та міцних соціальних зв'язків, вчинив неумисний тяжкий злочин, передбачений ч.3 ст.286 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років.
На підставі викладеного, просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши в судовому засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача про суть судового рішення та доводи апеляційної скарги; прокурора, який просив задовольнити вимоги апеляційної скарги; підозрюваного, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував, потерпілого, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.
У відповідності з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Згідно вимогам ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, з урахуванням того, що обґрунтованість висунутої стосовно ОСОБА_8 підозри в апеляційній скарзі та при апеляційному перегляді не оспорюється, зазначені висновки слідчого судді перевірці не підлягають.
В оскаржуваній ухвалі слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.194 КПК України, враховано наявність обґрунтованої підозри, перевірені обставини щодо існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також оцінено сукупність обставин, які враховуються при обранні обмежувальних свободу заходів, зокрема, можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам визначеним у клопотанні.
Вирішуючи питання, поставлене слідчим у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 , слідчий суддя врахував вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні від 26 червня 1991 року у справі «Летельє проти Франції», попереднє ув'язнення не повинне бути передвісником наступного покарання у виді позбавлення волі та не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово, в тому числі у його «пілотному» рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», рішенні від 29 вересня 2011 року у справі «Третьяков проти України», рішенні від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» зазначав, що тримання особи під вартою у кожному випадку повинне мати безсумнівне обґрунтування, а також що за будь-яких обставин суд зобов'язаний розглянути можливість застосування менш обтяжливих альтернативних запобіжних заходів.
Враховуючи факти, встановлені у судовому засіданні та матеріали, на які посилався слідчий та прокурор, слідчий суддя постановляючи ухвалу прийшов до висновку, що при розгляді клопотання про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу, прокурор довів обставини, передбачені п.1 ч.1 ст.194 КПК України, тобто, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_8 злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, проте на переконання слідчого судді, слідчий і прокурор в судовому засіданні не довели недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного для запобігання ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ст.177 КПК України, на наявність яких, міститься посилання в клопотанні.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена кримінальним процесуальним кодексом.
Зважаючи на обставини, встановлені у судовому засіданні, зокрема, вагомість наявних доказів, що вказують на обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкості покарання, яке йому загрожує, даних про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким проживає разом з цивільною дружиною, має на утриманні малолітню дитину, офіційно працює, що свідчить про міцність його соціальних зв'язків, обставини досудового розслідування, беручи до уваги мету і підстави застосування запобіжних заходів, що передбачені ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу менш суворого, ніж тримання під вартою (про який клопотав слідчий), у вигляді домашнього арешту з 21.00 години до 06.00 години ранку з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, що може в достатній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного.
При розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_8 слідчий суддя, керуючись дискреційними повноваженнями, прийшов до висновків, які колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що узгоджуються з вимогами кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідають практиці Європейського суду з прав людини.
Що стосується доводів прокурора, які зазначені в апеляційній скарзі, то вони в більшій мірі є аналогічними тим, які були зазначені в клопотанні слідчого. Слідчим суддею їм була дана належна оцінка, з якою фактично не погоджується апелянт. Натомість, колегія суддів вважає, що висновки слідчого судді, на відміну від доводів прокурора, є правильними, вмотивованими і обґрунтованими.
Посилання прокурора в апеляційній скарзі на тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення та можливу міру покарання у виді позбавлення волі у випадку визнання його винуватості мають місце, однак хоч суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризиків, визначених ст.177 КПК України, потребу позбавлення особи волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину (правові позиції ЄСПЛ, викладені в п.74 рішення у справі «Мамедова проти Росії»).
Колегія суддів, з урахуванням даних щодо особи підозрюваного, який підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, що призвело до загибелі людей, погоджується з можливістю існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховування від органів досудового розслідування та/або суду. При цьому, колегія суддів погоджується з тим, що під час розгляду клопотання, та під час апеляційного розгляду провадження, стороною обвинувачення не було доведено, що інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти заявленим ризикам.
Що стосується існування ризиків, передбачених п.п.3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості незаконного впливу на потерпілого та свідків та можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, то слідчим та прокурором у судовому засіданні не було доведено наявності зазначених ризиків, що підозрюваний здійснював спроби впливу на потерпілих і свідків та за цей час вчинив інше кримінальне правопорушення. Більш того, посилання прокурора на існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, є безпідставним, оскільки ОСОБА_8 є особою раніше не судимою.
Таким чином, задовольняючи клопотання слідчого частково та обираючи відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя, з дотриманням вимог ст.ст.177, 178 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінив всі обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, що враховуються при обранні запобіжного заходу і належним чином вмотивував своє рішення.
З такими висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, оскільки, вказуючи про наявність ризиків, слідчий не навів будь-яких переконливих доводів щодо їх існування, обставини, викладені в клопотанні слідчого, які вказують на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України є лише припущеннями, які жодним чином не підтверджені.
Крім того, матеріали провадження не містять відомостей, що підозрюваний після застосування запобіжного заходу порушував його умови. Навпаки, після застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, умов вказаного запобіжного заходу не порушував і дотримувався покладених на нього обов'язків, прибув в судове засідання під час апеляційного перегляду провадження. Вказані обставини додатково свідчать про правильність прийнятого слідчим суддею рішення.
Також, на момент апеляційного розгляду встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 спрямовано до суду для розгляду кримінального провадження по суті, призначено підготовче судове засідання на 27.12.2019 року, тобто досудове розслідування по кримінальному провадженню завершено. В подальшому питання щодо запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 має вирішуватися судом першої інстанції у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Оріхівського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2019 року, якою частково задоволено клопотання слідчого Оріхівського ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_10 , погодженого прокурором Оріхівського відділу Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_9 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, та до останнього застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 21.00 години до 06.00 години наступного дня строком на 60 днів, тобто до 27 грудня 2019 року включно, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, залишити без змін.
Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4