Номер провадження: 22-ц/813/7731/19
Номер справи місцевого суду: 523/5684/19
Головуючий у першій інстанції Бузовський В. В.
Доповідач Цюра Т. В.
10.12.2019 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.
розглянувши в порядку письмового провадженняцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2019 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Промінь-1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги
У квітні 2019 року, Приватне акціонерне товариство «Промінь-1» (далі - ПрАТ «Промінь-1») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за комунальні послуги та найм житла у розмірі 20202, 78 грн.; судовий збір за подання позовної заяви з урахуванням суми судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу - 1728,90 грн.; судовий збір за видачу судового наказу по справі №523/2498/19 - 192,10 грн. та виготовлення ксерокопій документів - 360 грн.
РішеннямСуворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2019 року позов Приватного акціонерного товариства «Промінь-1» (65042, м. Одеса, вул. 8-го Березня, буд. 77 М) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 21.01.2011р. Хаджибеївським ВМ м. Одеси), про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 ,ІПН НОМЕР_4 7608, ОСОБА_2 сильовича, ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 21.01.2011р. Хаджибеївським ВМ м. Одеси, суму боргу за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 17 538 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) гривень 78 коп.
Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 21.01.2011р. Хаджибеївським ВМ м. Одеси, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 921 грн. 00 коп., а саме по 640 грн. 33 коп. з кожного.
В частині вимог Приватного акціонерного товариства «Промінь-1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення оплати за користування допоміжним приміщенням (гараж) в сумі 2 664 грн. 00 коп. - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просять суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ПрАТ «Промінь - 1» до них про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги в розмірі 17538,78 грн. та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп. У вказаній частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу, ПрАТ «Промінь - 1», посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу відповідачів залишити без задоволення, а рішення місцевого суду залишити в силі.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскільки рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2019 року відповідачі оскаржують лише в частині задоволення позовних вимог ПрАТ «Промінь - 1» до них про стягнення заборгованості за надані житлово - комунальні послуги в розмірі 17538,78 грн. та сплаченого позивачем судовий збір в розмірі 1921 грн. 00 коп., тому враховуючи вимоги ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині його оскарження.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині його оскарження, відповідає вищенаведеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить будівля гуртожитку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на будівлю гуртожитку сер. НОМЕР_5 № 433978 від 15.11.2006р. (а.с.12) та він є балансоутримувачем вказаного гуртожитку.
Згідно довідки (виписка з будинкової книги про склад сім'ї та прописку) від 08.04.19р. № 57 ОСОБА_1 та члени її сім'ї зареєстровані та проживають в квартирі АДРЕСА_3 , загальною площею 39,2 кв.м. та на відповідачку ОСОБА_1 відкритий особовий рахунок (а.с. 57).
Відповідачі не сплачують в повному обсязі житлово-комунальні послуги та за період з 01.02.2016р. по 01.02.2019р утворилась заборгованість в сумі 20 202,78 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.108).
Протоколом Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Промінь-1» (після зміни найменування ПрАТ «Промінь-1») № 19 від 28.03.2011 року затверджено Статут ЗАТ «Промінь-1» та у зв'язку з зміною назви, яку приведено до вимог чинного законодавства, протоколом Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Промінь-1» № 24 від 15.03.2017 року затверджено Статут ПрАТ «Промінь-1» в новій редакції, який зареєстрований 20.03.2017 року за №336, 337 (а.с. 25).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог в частині вимог ПрАТ «Промінь-1» про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 суми заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 17 538, 78 грн., районний суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Частинами 1,2 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Пунктом 2 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992р. № 572 (далі Правила № 572), дія яких поширюється на вказаний гуртожиток, передбачено, що користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків здійснюється згідно з свідоцтвом на право власності, договором найму (оренди) або іншим документом, що підтверджує право власності чи користування.
Пунктом 5 Правил № 572 передбачено, що власник квартири, житлового приміщення у гуртожитку має право здавати в найм (в оренду) квартиру, житлові приміщення у гуртожитку або кімнату квартири, житлового приміщення у гуртожитку та укладати інші договори відповідно до законодавства. Користування наймачем (орендарем) квартири (кімнати), житлового приміщення у гуртожитку здійснюється згідно з договором найму (оренди).
Так, судом встановлено, що між ПрАТ «Промінь-1», що є власником гуртожитку та відповідачами договір найму (оренди) жилого приміщення в гуртожитку в письмовій формі не укладався.
У доводах апеляційної скарги, відповідачі зазначають, що на підставі спеціального ордеру від 28.09.1995 року, з ОСОБА_5 було укладено договори найму житлового приміщення, який в подальшому декілька разів переукладався та останній раз з ними було укладено договір найму №69 від 01.07.2009 року та доповнення до нього від 27.12.2017 року.
Разом з тим, апеляційний суд вважає вказані доводи необґрунтованими, з огляду на те, що як вбачається з договору №69 від 01.07.2009 року, на який посилаються апелянти, він є договором про надання послуг по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій, водопостачання, вивозу побутових відходів, а не договором найму, як стверджують апелянти.
Крім того, матеріалами справи також встановлено, що ПрАТ «Промінь-1» на підставі п.п. 2,5 Правил № 572 неодноразово (у лютому та грудні 2017р.) зверталось до відповідачів з пропозиціями про укладання саме договору найму жилого приміщення, яким користуються відповідачі, однак, відповідачі щоразу ухилялись від укладання такого договору з ПрАТ «Промінь-1», що підтверджується листами ПрАТ «Промінь-1» з пропозицією про укладання договору найму житла (а.с. 44, 47).
З огляду на вищевказане, помилковими є і доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на постанову Верховного Суду України від 20.04.2016 р. у справі № 6-2951цс15, оскільки як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачі користувалися житлово-комунальними послугами, а факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, що висловлено в даній постанові Верховного суду, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 1 ст. 66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).
Згідно п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов'язаний: оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 64 ЖК України встановлено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», особа, яка отримує житлово-комунальні послуги зобов'язана оплачувати їх у строки, встановлені договором і законом.
Так, відповідно до Протоколу засідання наглядової ради ПрАТ «Промінь-1» № 40 від 31.03.2015р. за користування житлом у гуртожитках, які є об'єктами права власності ПрАТ «Промінь-1», встановлено плату у розмірі не нижче 10,00 грн. за 1 кв. м. займаної площі щомісячно (а.с.51).
Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про про стягнення солідарно з відповідачів суми заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 17 538, 78 грн.
Твердження апелянтів про те, що комунальні послуги позивачем не надаються, оскільки вони не підтверджені жодними належними та допустимими доказами також є необґрунтованими та недоведеними, виходячи з наступного.
Як вбачається з договору №155 про надання послуг зі збирання твердих побутових відходів, вивіз побутових відходів здійснюється згідно встановленого графіка два рази на тиждень ТОВ «Біоргуп Сервіс», договір з яким укладено МЖЕП «Світло» /ДП/ права якого перейшли до ПрАТ «Промінь - 1» за установленими міськими тарифами, які на даний момент складають 17,11 грн. з одного мешканця за місяць (а.с. 113-119).
Також матеріалами справи встановлено, що водокористування здійснюється згідно договору з ЗАТ «Одесводоканал» (на даний момент «Інфоксводоканал»), укладеним між МЖЕП «Світло» /ДП/ згідно договору №110/1 на послуги водопостачання від 16.08.2000 року за тарифами встановленими водопостачальником та даний момент 11,82 грн. за 1 м2 води без каналізації, яка в даному гуртожитку не передбачена (а.с.121-122).
Плата за утримання будинку та прибудинкової території нараховується, як вже було встановлено вище на підставі договору №69 від 01.07.2009 року про надання послуг по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій (а.с. 127-130), з якого вбачається, що квартплата згідно кошторису складає 3,50 грн. за 1 м2 житла за місяць.
Твердження апелянтів про відсутність у них заборгованості за вказаним договором від 01.07.2009 року №69 спростовується детальним розрахунком заборгованості, з якого вбачається що послуги сплачувалися не в повному обсязі (а.с. 108-110, 111-112).
Крім того, Лист №127 від 04.07.2019 року, який доданий відповідачами до апеляційної скарги (а.с. 195), судом апеляційної інстанції не може братися до уваги, оскільки розрахунок заборгованості в позовній заяві складено станом на 01.02.2019 року.
Отже, доводи щодо невиконання належним чином ПрАТ «Промінь - 1» обов'язків щодо утримання будинку не знайшли свого підтвердження.
Доводи скарги позивача фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування а також переоцінки доказів, проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на положення п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 серпня 2019 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Промінь-1» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 10.12.2019 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: О.С. Комлева
С.М. Сегеда