Єдиний унікальний номер 235/5752/19 Номер провадження 22-ц/804/3176/19
Донецький апеляційний суд
10 грудня 2019 року
м. Бахмут
Справа № 235/5752/19
Провадження № 22-ц/804/3176/19
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Біляєвої О. М.,
суддів: Будулуци М.С., Папоян В. В.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»,
розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області в складі судді Філь О. Є. від 02 жовтня 2019 року, ухвалене у м. Покровську Донецької області, дата складення повного рішення - 02 жовтня 2019 року,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Позов мотивовано тим, що позивач з 19 січня 2009 року працював у відповідача прохідником з повним робочим днем у шахті.
22 лютого 2019 року при виконанні трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, у зв'язку з яким висновком МСЕК від 23 травня 2019 року йому встановлена 3 група інвалідності та стійка втрата професійної працездатності - 50 відсотків.
Позивач звільнений 27 травня 2019 року на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи.
ОСОБА_1 обґрунтовував, що внаслідок виробничої травми та ушкодження здоров'я був порушений його звичайний спосіб життя, він постійно відчуває фізичні страждання, психологічний дискомфорт.
З огляду на вказані обставини позивач просив стягнути з ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» 55 000 грн 00 коп. як відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2019 року позов задоволений частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 28 000 грн 00 коп.
У решті позову відмовити.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення мотивовано тим, що позивач внаслідок ушкодження здоров'я зазнає моральних страждань, які позбавляють його нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації життя. З огляду на характер завданої моральної шкоди та міркування розумності, виваженості та справедливості суд вважав можливим стягнути на користь ОСОБА_1 28 000 грн 00 коп. такого відшкодування.
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення з підстав порушення судом норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити частково позовні вимоги у розмірі 14 000 грн 00 коп.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ОСОБА_1 не подав належних і допустимих доказів на підтвердження вимог про відшкодування моральної шкоди, не зазначив, в чому вона виражається, та з яких міркувань він виходив при визначенні заявленого розміру відшкодування. Не врахувавши, що причиною нещасного випадку є порушення позивачем Правил безпеки у вугільних шахтах і Інструкції для прохідника, зайнятого на спорудженні вертикальних гірничих виробок, суд дійшов помилкового висновку, що саме тяжкі та шкідливі умови праці призвели до травмування потерпілого.
Окрім цього, задовольнивши позовні вимоги частково, суд на порушення ст. 141 ЦПК України поклав на відповідача судові витрати без урахування принципу пропорційності.
На час перегляду справи судом апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшов.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
У справі, яка переглядається, встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що з 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» прохідником з повним робочим днем на підземних роботах.
22 лютого 2019 року при виконанні трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого працівник отримав струс головного мозку, забиту рану лобної частини голови.
За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1, затверджений 29 березня 2019 року.
Висновком МСЕК від 23 травня 2019 року ОСОБА_1 вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності 50 % у зв'язку з цим каліцтвом та третю групу інвалідності з наступним переоглядом.
27 травня 2019 року ОСОБА_1 був звільнений на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи
Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.
Відповідно до частин другої - четвертої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.
Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
У справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Факт ушкодження здоров'я є доказом заподіяння моральної шкоди позивачеві.
Установивши, що травмування позивача сталося під час виконання трудових обов'язків, що призвело до стійкої втрати професійної працездатності, суд дійшов правильного висновку про наявність моральної шкоди.
Доказом вини відповідача є акт форми Н-1, в якому визначено причини нещасного випадку та осіб - працівників підприємства, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці.
Вина потерпілого у нещасному випадку не звільняє ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» від відповідальності за завдану моральну шкоду, оскільки за правилом статті 153 КЗпП України саме на власника або уповноважений ним орган покладається забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.
Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, не впроваджував сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, внаслідок чого ОСОБА_1 втратив професійну працездатність.
Щодо незгоди особи, яка подала апеляційну скаргу, з визначеним судом розміром компенсації, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Розмір компенсації моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , визначений судом у межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних потерпілому моральних і фізичних страждань, з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у його життєвих стосунках. При визначенні розміру відшкодування судом враховані вимоги розумності і справедливості; роз'яснення, викладені у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру компенсації. Заперечуючи проти розміру стягнутої на користь позивача компенсації, відповідач на порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не подав належних і допустимих доказів.
Мотиви, з яких суд виходив при визначенні розміру компенсації, зазначені судом у мотивувальній частині відповідно до вимог ст. 265 ЦПК України. Отже, колегія суддів відхиляє довід скарги щодо незгоди з визначеним судом розміру компенсації як безпідставний.
Отримання потерпілим страхових виплат від Фонду соціального страхування України, на що посилався відповідач у скарзі, не має правового значення при вирішенні даної справи, що виникла з трудових правовідносин. Відшкодування моральної шкоди роботодавцем не залежить від виплат, що проводить Фонд соціального страхування України у зв'язку зі страховим випадком.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції приймає довід скарги про порушення судом норм процесуального права, які регулюють питання розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач заявив вимогу про стягнення на відшкодування моральної шкоди 55 000 грн 00 коп., а суд задовольнив позов частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто 391 грн 19 коп. (50, 91 %) .
Проте суд внаслідок порушення вимог частини першої статті 141 ЦПК України помилково стягнув з відповідача судовий збір 768 грн 40 коп.
З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції змінює розподіл судових витрат.
Судові витрати, понесені ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, не відшкодовуються.
Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 02 жовтня 2019 року змінити в частині розподілу судових витрат, що підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», з 768 грн 40 коп. на 391 грн 19 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач О. М. Біляєва
Судді М. С. Будулуца
В. В. Папоян
Дата складення судового рішення - 10 грудня 2019 року
Суддя-доповідач О. М. Біляєва