Справа № 126/1985/18
Провадження № 22-ц/801/2155/2019
Категорія: 50
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуцол В. І.
Доповідач:Панасюк О. С.
09 грудня 2019 рокуСправа № 126/1985/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач),
суддів Шемети Т. М., Якименко М. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Бершадський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, про стягнення заборгованості та пені по сплаті аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Бершадського районного суду Вінницької області у складі судді Гуцола В. І. від 30 травня 2019 року, -
встановив:
25 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулася з цим позовом, за яким просила стягнути з ОСОБА_2 :
- заборгованість по аліментах в розмірі 24740 грн 95 к.;
- пеню за прострочення аліментів в розмірі 4430 грн 80 к.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 листопада 2000 року між нею та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 26 лютого 2008 року рішенням Бершадського районного суду Вінницької області з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 21 січня 2008 року і до повноліття дитини. За виконавчим листом № 2-314/2008, виданим 26 березня 2012 року Бершадським районним судом Вінницької області було відкрито виконавче провадження № 46896847 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 . Відповідно до виконавчого провадження станом на 07 вересня 2016 року заборгованість ОСОБА_2 становила 10634 грн 95 к., станом 01 квітня 2018 року 22224 грн 20 к., а станом на 25 липня 2018 року (день звернення з позовною заявою до суду) - 24740 грн 95 к. У зв'язку із наявністю такої заборгованості позивачка як отримувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України (далі СК України), розмір якої розрахувала виходячи із розміру заборгованості за кожен місяць шляхом її множення на 1 % та відповідну кількість днів місяця і додавання суми пені, обрахованої за кожним щомісячним платежем.
Заочним рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 30 травня 2019 року позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24740 грн 95 к. заборгованості зі сплати аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та 4430 грн 80 к. пені за прострочення сплати аліментів. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн 80 к.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 був обізнаний з судовим рішенням про стягнення аліментів та допустив значну заборгованість по їх сплаті, отже у позивачки як одержувача аліментів виникло право на стягнення з відповідача заборгованості та пені, як відповідальності за прострочення сплати аліментів, яка не може перевищувати заборгованості по аліментах. В наданому суду розрахунку заборгованість по аліментах станом на 01 квітня 2018 року становить 22224 грн 20 к., станом на 25 липня 2018 року (день звернення з позовною заявою до суду) - 24740 грн 95 к. та 4430 грн 80 к. пеня, тому на підставі вимог частини першої статті 196 СК України місцевий суд дійшов висновку, що ці суми підлягають стягненню з відповідача на коисть позивачки у примусовому порядку.
26 липня 2019 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 30 травня 2019 року.
Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 19 серпня 2019 року заяву залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове - про відмову у позові.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що суд першої інстанції розглянув справу за його відсутності, незважаючи на заяви про відкладення розгляду справи, суд помилково взяв до уваги розрахунок заборгованості, який не відповідає дійсності оскільки станом на 15 липня 2019 року він повністю погасив суму боргу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права (стаття 376 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цим вимогам рішення суду першої інстанції відповідає не повністю з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 18 листопада 2000 року до 05 жовтня 2012 року, що підтверджується копіями свідоцт про одруження НОМЕР_1 та про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а. с. 7 - 8).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_2 (а. с. 6).
Згідно з довідкою старшого державного виконавця Шоваг Н. М. № 4060/6 від 12 березня 2018 року у Бершадському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження № 46896847 по виконавчому листі № 2-314/2008 від 26 березня 2012 року, який видав Бершадський районний суд Вінницької області про стягнення аліментів зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 січня 2008 року і до повноліття дитини (а. с. 12).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню № 46896847 за період з 21серпня 2008 року по 01 квітня 2018 року, обчисленого старшим державним виконавцем Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Тарасюк Н. М., виходячи з середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості, заборгованість боржника ОСОБА_2 по сплаті аліментів станом на 01 квітня 2018 року становить 22224 грн 20 к (а. с. 14).
За травень 2018 року аліменти сплачені в розмірі 1600 грн 00 к., що підтверджується листом ПАТ «Укрпошта» (а. с. 17).
Згідно з розрахунком, зробленим ОСОБА_1 , на день звернення до суду 25 липня 2018 року пеня за прострочення аліментів становить 4430 грн 80 к. (а. с. 4).
За розрахунком Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 15 липня 2019 року заборгованість по сплаті аліментів у ОСОБА_2 відсутня, виконавче провадження закрито (а. с. 128).
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
СК України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 194 СК України
(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.
Згідно з частиною четвертою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а у разі спору - судом.
Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», чинного на момент звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені.
Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Таким чином, за відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України
«Про виконавче провадження», а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.
Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).
Оскільки між сторонами не було спору щодо розміру заборгованості, натомість присуджені до сплати аліменти вже стягувались з відповідача примусово у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», тобто визначена державним виконавцем заборгованість вже стягувалась з боржника і додаткового рішення суду про її стягнення не потребувала, то суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Оскільки на момент звернення до суду ОСОБА_2 допустив заборгованість по сплаті аліментів, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про застосування відповідальності за прострочення сплати аліментів у виді неустойки (пені). Доводів щодо неправильності розрахунку пені апеляційна скарга не мітить, а посилання відповідача на положення частини другої статті 196 СК України про зменшення розміру неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів не заслуговують на увагу, тому що жодних доказів про його матеріальний та сімейний стан ні до заяви про перегляд заочного рішення, ні до апеляційної скарги він не надав.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 30 травня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 24740 (двадцяти чотирьох тисяч семисот сорока) грн 95 к. заборгованості зі сплати аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів відмовити.
У решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий підпис О. С. Панасюк
Судді підпис Т. М. Шемета
підпис М. М. Якименко
Згідно з оригіналом О. С. Панасюк