Справа № 138/210/17
Провадження № 22-ц/801/2164/2019
Категорія: 59
Головуючий у суді 1-ї інстанції Лисенко Т. Ю.
Доповідач:Оніщук В. В.
05 грудня 2019 рокуСправа № 138/210/17м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Оніщука В.В.,
суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,
з участю секретаря судового засідання: Богацької О.М.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2019 року, постановлене у складі судді Лисенко Т. Ю., в залі суду,
встановив:
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
В серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - АТ КБ «ПриватБанк») про визнання права власності в порядку спадкування та визнання договорів іпотеки недійсними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дід позивача ОСОБА_4 , якому на праві приватної власності належали І-ий поверх приміщення магазину «Берізка», загальною площею 337 кв.м та нежитлове приміщення ІІ-го поверху магазину «Берізка», загальною площею 353,5 кв.м, що знаходяться на АДРЕСА_1 . Позивач є єдиним спадкоємцем померлого ОСОБА_4 за заповітом. Так як на момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 та відкриття спадщини позивач був неповнолітнім, то на підставі ст.ст. 14, 549 ЦК УРСР спадщину від його імені прийняли його батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном, оскільки здійснювали в приміщенні магазину підприємницьку діяльність.
Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 25 лютого 2008 року та рішенням виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 15 квітня 2008 року на ім'я ОСОБА_2 оформлено право приватної власності на нежитлові об'єкти нерухомого майна, а саме: І поверх нежитлової будівлі магазину, площею 356,46 кв.м, ІІ поверх нежитлової будівлі магазину площею 376,45 кв.м та частину підвалу літ. «А1» загальною площею 218,1 кв.м, що розташовані на АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_2 видані Свідоцтва № 533, № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 про право власності на вказане нерухоме майно.
23 квітня 2008 року ОСОБА_2 уклав із Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі за текстом - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», договір іпотеки № МКМП-320/1, за умовами якого передав банку в іпотеку ІІ поверх нежитлової будівлі магазину, загальною площею 376,45 кв.м, розташований на АДРЕСА_1 . Також 23 вересня 2008 року ОСОБА_2 уклав із ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», договір іпотеки № МКМП-366/1, за умовами якого передав банку в іпотеку І поверх нежитлової будівлі магазину, загальною площею 356,46 кв.м, розташований на АДРЕСА_1 .
Позивач вважає, що вказаними вище діями відповідача ОСОБА_2 було порушено його право власності на нерухоме майно, успадковане після смерті ОСОБА_4 .
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16 січня 2018 року скасовано рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 25 лютого 2008 року та рішення виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради Вінницької області від 15 квітня 2008, а також визнано недійсними Свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 на І поверх нежитлової будівлі магазину в частині площі 337 кв.м та Свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 на ІІ поверх нежитлової будівлі магазину в частині площі 353,5 кв.м.
За таких обставин, позивач звернувшись в суд просить визнати за ним в порядку спадкування, за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на І-ий поверх магазину «Берізка», площею 337 кв.м та нежитлове приміщення ІІ-го поверху магазину «Берізка», площею 353,5 кв.м, що знаходяться на АДРЕСА_1 , а також визнати недійсними договір іпотеки № МКМП-320/1 від 23 квітня 2008 року та договір іпотеки № МКМП-366/1 від 23 вересня 2008 року, укладені між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «ПриватБанк», в частині надання в іпотеку І-го поверху нежитлової будівлі магазину «Берізка», площею 337 кв.м та ІІ-го поверху нежитлової будівлі магазину «Берізка», площею 353,5 кв.м, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Також, ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2016 року на приміщення магазину «Берізка», розташоване на АДРЕСА_1 області накладено арешт, однак, в порушення п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) 08 вересня 2016 року приватний нотаріус Завалієв А.А., діючи як державний реєстратор, вніс запис № 16330490 про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на І поверх нежитлової будівлі магазину «Берізка», розташований на АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності вказано договір іпотеки № МКМП-366/1, а підставою внесення запису - рішення приватного нотаріуса Завалієва А.А. від 12 вересня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31333763.
Вказані обставини, перешкоджають позивачу оформити належну йому спадщину, і постановою державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області Ординського Ю.С. від 02 травня 2018 року відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на ім'я позивача на нерухоме майно після смерті ОСОБА_4 у зв'язку із неможливістю визначити склад спадкового майна.
З урахуванням наведеного, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А. від 08 вересня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31333763, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на І поверх нежитлової будівлі магазину «Берізка», загальною площею 356,46 кв.м, розташований на АДРЕСА_1 .
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на І-ий поверх нежитлової будівлі магазину «Берізка», площею 337 кв.м та ІІ-ий поверх нежитлової будівлі магазину «Берізка», площею 353,5 кв.м, що знаходяться на АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки № МКМП-320/1 від 23 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського міського та районного нотаріального округу Павлюк Л.М. та зареєстрований в реєстрі за № 876, в частині надання в іпотеку І-го поверху нежитлової будівлі магазину «Берізка», площею 337 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним договір іпотеки № МКМП-366/1 від 23 вересня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського міського та районного нотаріального округу Павлюк Л.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1931, в частині надання в іпотеку ІІ-го поверху нежитлової будівлі магазину «Берізка», площею 353,5 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Визнано незаконним та скасовано рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича від 12 вересня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 31333763, в частині здійснення державної реєстрації права власності за Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» на І-ий поверх нежитлової будівлі магазину «Берізка», площею 337 кв.м, що розташований на АДРЕСА_1 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спадщину в інтересах позивача прийняли його батьки шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном і оскільки власником майна в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , є позивач - ОСОБА_1 , тому відповідач - ОСОБА_2 , не будучи власником нерухомого майна передав його в іпотеку ЗАТ КБ «ПриватБанк» не маючи на те законних підстав, відповідно договір іпотеки № МКМП-320/1 від 23 квітня 2008 року та договір іпотеки № МКМП-366/1 від 23 вересня 2008 року укладені без дотримання вимог статті 203 ЦК України, а відтак є недійсними.
Крім того, оскільки ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 15 липня 2016 року на приміщення магазину «Берізка» накладено арешт, тому Приватним нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А в порушення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» протиправно внесено запис № 16330490 про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк», що є підставою для скасування рішення нотаріуса в частині майна, що належить позивачу.
Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, у якій зазначає про неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, відповідач в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що нерухоме майно в частині площі 337 кв.м І поверху та 353.5 кв.м. ІІ поверху, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не входить до складу спадщини, а тому не може бути визнано в порядку спадкування за ОСОБА_1 .
Також зазначив, що судом не враховано те, що позивач не був стороною договору іпотеки спірного майна, а тому в нього відсутнє право вимоги до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договорів іпотеки й оспорювання права власності на спірне майно, право на яке банк набув в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Банк є добросовісним набувачем права власності на вказане майно, а тому наслідки встановленні статтею 216 ЦК України не можуть бути застосовані. Крім того, позивачем при зверненні в суд пропущено строк позовної давності, і відповідне клопотання про його поновлення позивачем не заявлено.
ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2019 року залишити без змін.
В судовому засіданні представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» апеляційну скаргу підтримав з посиланням на викладені в ній обставини.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, вказавши на її безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.
Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам закону.
Так, судом першої інстанції встановлено, що дідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 (т. 2 а.с. 196) та копією Свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 (т. 2 а.с. 195 зв.).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 2 а.с. 194).
Згідно із копією договору дарування від 26 серпня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського міського та районного нотаріального округу Павлюк Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1754, ОСОБА_4 на праві приватної власності належали І-ий поверх приміщення магазину «Берізка», загальною площею 337 кв.м та частина підвалу, загальною площею 218,3 кв.м, що знаходяться на АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 201-202) та договору дарування, зареєстрованого в реєстрі за № 1757, ОСОБА_4 на праві приватної власності належало нежитлове приміщення ІІ-го поверху магазину «Берізка», загальною площею 353,5 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 203).
Відповідно до копії заповіту від 28 серпня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського міського та районного нотаріального округу Павлюк Л.М., зареєстрованого в реєстрі за № 1757, ОСОБА_4 заповів своєму онуку ОСОБА_1 І-й поверх магазину «Берізка» та нежитлове приміщення ІІ-го поверху магазину «Берізка», що знаходяться на АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 194 зв.).
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.
Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.
Оскільки спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась у період чинності ЦК Української РСР, то застосуванню підлягають норми цього Кодексу про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частинами першою та другою статті 524 ЦК Української РСР встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно із статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Згідно зі статтею 548 ЦК Української РСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном та (або) подання нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.
У постанові від 30 жовтня 2019 року по справі №211/822/18, Верховний Суд із системного аналізу положень статей 548, 549, 554 ЦК Української РСР дійшов висновку, що для набуття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Спадкоємець є таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 560 ЦК Української РСР, яка діяла на момент відкриття спадщини, є правом, а не обов'язком спадкоємця.
Нормами ЦК Української РСР не передбачено автоматичного прийняття спадщини неповнолітньою особою.
Отже, посилання ОСОБА_1 на те, що від його імені фактично прийняли спадщину його батьки, вступивши в оперативне управління майном, є безпідставними.
Судом встановлено, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_4 позивачу ОСОБА_1 виповнилося 4 роки.
Відповідно до положень статті 14 ЦК Української РСР угоди від імені неповнолітньої дитини мають право укладати батьки.
Батьки неповнолітнього ОСОБА_1 в його інтересах із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_4 до нотаріальної контори не зверталися, а також відсутні докази, що вони вступили в управління або володіння спадковим майном в інтересах неповнолітнього.
Із заявою при прийняття спадщини вперше ОСОБА_1 звернувся в липні 2015 року (у віці 21 рік), тобто як з пропуском шестимісячного строку з дня смерті спадкодавця, так і зі спливом шести місяців після набуття ним повноліття, при цьому ОСОБА_1 не звертався до суду із заявою для продовження строку для прийняття спадщини та відповідно судом такий строк у порядку, передбаченому ст. 550 ЦК Української РСР, не продовжувався.
Відповідно до ст. 553 ЦК Української РСР спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається.
Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини
Посилання позивача на те, що рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 06 вересня 2016 року встановлено факт прийняття спадщини позивачем, є безпідставним, оскільки вказаним рішенням скасовано постанову нотаріуса виключно з підстав неправильного застосування нотаріусом положень Цивільного кодексу України до спадщини, яка відкрилась раніше 01 січня 2004 року. При цьому факт прийняття спадщини позивачем судом не досліджувався та рішення з цього приводу не ухвалювалось.
Також, не заслуговують на увагу твердження позивача про те, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 16.01.2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 17 квітня 2018 року, надана належна правова оцінка факту прийняття ОСОБА_6 спадщини, оскільки в силу ч. 7 ст. 82 ЦК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду, при цьому вимоги про встановлення факту прийняття спадщини судом у цій справі не вирішувались.
Відповідно до статті 550 ЦК Української РСР строк для прийняття спадщини, встановлений законом, може бути продовжено судом якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.
Аналогічна норма міститься у статті 1272 ЦК України.
ОСОБА_1 як спадкоємець ОСОБА_4 мав право на спадкування за заповітом, але стосовно нього як малолітнього, а в наступному і ним самим після досягнення повноліття, не було здійснено дій щодо виконання вимог статті 549 ЦК Української РСР (подання заяви про прийняття спадщини), а отже, ОСОБА_1 не прийняв спадщину.
Крім того, після досягнення повноліття та набуття повної цивільної дієздатності, ОСОБА_1 не звернувся до суду відповідно до статті 550 ЦК Української РСР (аналогічна норма міститься у статті 1272 ЦК України) із заявою про продовження строку для прийняття спадщини.
Також слід врахувати, що у позовній заяві ОСОБА_1 вказує, що йому було відомо про використання спірного майна його батьками та передачу цього майна в іпотеку банку, однак до моменту вчинення банком дій спрямованих на повернення боргу та звернення стягнення на предмет іпотеки, позивач жодних дій щодо оформлення спадщини не вчиняв та майнових вимог до учасників спору не пред'являв.
Колегія суддів зауважує, що однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Отже, дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на І-ий поверх нежитлової будівлі магазину «Берізка», площею 337 кв.м та ІІ-ий поверх нежитлової будівлі магазину «Берізка», площею 353,5 кв.м, що знаходяться на АДРЕСА_1 , є помилковим.
Інші позовні вимоги, що заявлені у даній справі, є похідними від вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, і лише у випадку задоволення позову про визнання права власності, суду належить вирішувати питання про недійсність договорів іпотеки, укладених щодо спірного майна та скасування державної реєстрації права власності.
З огляду на похідність позовних вимог про визнання права власності з вимогами про визнання недійсними договорів іпотеки та скасування державної реєстрації права власності, а також з урахуванням того, що визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Суд першої інстанції вищевказані обставини не врахував та не надав оцінки доводам сторін щодо заявлених позовних вимог, а тому оскаржуване рішення не відповідає критеріям законності та обґрунтованості в розумінні положень ст. 263 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нового рішення про відмову в задоволення позовних вимог.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, тому судові витрати понесені АТ КБ «Приватбанк» у зв'язку з апеляційним переглядом справи в розмірі 3840 грн. слід стягнути з позивача.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 , Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» про визнання права власності в порядку спадкування, визнання договорів іпотеки недійсними, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3840 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук
Судді: /підпис/ С.Г. Копаничук
/підпис/ С.К. Медвецький
Згідно із оригіналом:
Головуючий: В.В. Оніщук