Справа № 127/10342/18
Провадження №11-кп/801/1413/2019
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
05 грудня 2019 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017020010005088 від 28.10.2017,
за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 та прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2019, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , раніше не судимого,
- визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2019 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту фактичного затримання на виконання вироку суду.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 84 копійки відшкодування матеріальної шкоди, п'ять тисяч гривень моральної шкоди та п'ять тисяч гривень витрат на правову допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_7 судовий збір в сумі сімсот чотири гривні 80 копійок в дохід держави.
Вироком суду першої інстанції встановлено, що 23.10.2017 року, точний час не встановлено, ОСОБА_7 вступив у попередню змову з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, щодо вчинення крадіжки грошових коштів, з квартири АДРЕСА_2 .
В подальшому, ОСОБА_7 спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, направились до вищевказаної квартири. Підбурювані жагою до легкої наживи і швидкого збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи збагатитись за рахунок викрадення чужого майна, під надуманим приводом, ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, проникли до квартири раніше знайомої їм ОСОБА_11 . В приміщенні квартири, реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, ОСОБА_7 , з метою відволікання уваги ОСОБА_11 , попросив останню дати йому води запити пігулку. В той час, коли ОСОБА_7 та ОСОБА_11 перебували на кухні, особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, користуючись, тим, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до житлової кімнати, та, діючи умисно, таємно, шляхом вільного доступу із полички верхньої тумбочки меблевої стінки, вчинив крадіжку полімерного пакету, в якому знаходилися гроші в сумі 1900 Євро, належні ОСОБА_10 , що станом на 23.10.2017 року, згідно курсу Національного банку України, еквівалентно 59590,84 грн.
Після чого, ОСОБА_7 спільно з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, з місця злочину зникли, викраденими грошовим коштами розпорядились на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 та особа, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, спричинили потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 59590,84 грн.
Такі дії ОСОБА_7 судом кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, як крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2019 щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України змінити та звільнити його від відбування покарання з випробовуванням.
В доводах апеляційної скарги посилається на те, що ОСОБА_7 визнавав свою вину у скоєному злочині, вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, має міцні соціальні зв'язки, позитивно характеризується за місцем проживання, а тому вважає, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Також вважає, що суд не надав належної правової оцінки тому, що на відміну від особи, відносно якої матеріали виділені в окреме провадження та була ініціатором та виконавцем крадіжки, яка ухиляється від органів слідства, ОСОБА_7 від слідства та суду не ухилявся, визнав отримання ним від виконавця кримінального правопорушення викрадених грошей в сумі 900 євро, висловив згоду на відшкодування потерпілій матеріальної шкоди частинами, зобов'язується її відшкодувати та вже почав часткове відшкодовування.
В апеляційній скарзі прокурор Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2019 щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, ухвалити новий вирок, яким призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі, а в решті вирок залишити без змін.
В доводах апеляційної скарги посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_7 вчинив умисний корисливий тяжкий злочин проти власності, діючи у групі, з проникненням до житла. Під час досудового розслідування та судового розгляду свою вину у скоєному не визнавав, суду відверто не розповідав та до останнього приховував обставини вчиненого ним злочину, матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням не відшкодував та навіть не вибачився перед потерпілою, яка наполягала на призначення йому суворого покарання. Також судом при визначенні міри покарання ОСОБА_7 не було належним чином враховано те, що він є особою працездатного віку, проте ніде не працює та не навчається, посередньо характеризується за місцем проживання.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 подану в інтересах обвинуваченого апеляційну скаргу підтримали та наполягали на її задоволенні, посилаючись на викладені у ній доводи. Також заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Окрім того, надали суду характеристику на ОСОБА_7 від 11.10.2019 МКП «Управляюча компанія «Господар Люкс», згідно якої вбачається що скарг від сусідів на поведінку ОСОБА_7 не надходило. Також надали суду квитанції про перерахування потерпілій ОСОБА_10 300 євро у відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Прокурор ОСОБА_6 апеляційну скаргу прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 підтримав на наполягав на її задоволенні, посилаючись на викладені у ній доводи. Також заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , просив залишити її без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.
Потерпіла ОСОБА_10 та представник потерпілої ОСОБА_12 в судове засіданні не з'явилися, не повідомили суд про причини своєї неявки, обвинувачений, його захисник та прокурор не заперечували проти судового розгляду у їх відсутність, тому відповідно до вимог ч. 4 ст. 405 КПК України КПК України судовий розгляд відбувся у їх відсутність.
В частині цивільного позову вирок суду першої інстанції від 07.10.2019 щодо обвинуваченого ОСОБА_7 учасниками кримінального провадження не оскаржується.
Письмових заперечень на апеляційні скарги від учасників кримінального провадження до суду не надходило.
Мотиви суду
Заслухавши доповідь судді, виступи учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Крім того, при призначенні покарання суд повинен суворо дотримуватися вимог ст.65 КК України відносно загальних засад призначення цього покарання у відповідності до положень Загальної частини Кримінального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Як убачається з оскаржуваного вироку, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_7 та доведеності його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення в апеляційних скаргах не оспорюються.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з доводами апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 про те, що на його думку вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 є необґрунтованим та занадто суворим, не ґрунтується на всебічному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, що давало суду першої інстанції призначити обвинуваченому більш м'яке покарання з випробовуванням.
Також при цьому колегія суддів не погоджується і з доводами апеляційної скарги прокурора про достатність на його думку обґрунтованих підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш суворого покарання.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та з оскаржуваного вироку суду першої інстанції, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у скоєнні інкримінованому йому злочину при зазначених вище обставинах визнав лише частково, не визнав факту вчинення ним крадіжки, повідомив, що не мав наміру викрадати гроші, а зайшов в квартиру потерпілої, оскільки погано себе почував та в попередню змову з особою, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження не вступав. Проте, судом такі показання обвинуваченого обґрунтовано визнані не правдивими, наданими з метою уникнення відповідальності за скоєне, про що також свідчить і факт подальшого розпоряджанням викраденого майна, адже обвинувачений не заперечував того, що отримав частину викрадених грошей, які в подальшому витратив на власні потреби. Судом встановлено, що саме завдяки спільним діям обвинуваченого та особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, зловмисникам вдалося довести свій злочинний умисел до кінця.
Відповідно до вимог статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
У відповідності до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 65 КК України та роз'яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов'язані врахувати ступінь тяжкості злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції правильно керувався вимогами ст. ст. 65-67 КК України та взяв до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходив із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Так зокрема, при визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та особу обвинуваченого. Зокрема, враховано те, що вчинений обвинуваченим злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, є умисним корисливим тяжким злочином проти власності, ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання компрометуючих даних на нього не надходило, за місцем навчання характеризується посередньо.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 32 від 23.04.2018 року, ОСОБА_7 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, та в теперішній час на хронічне душевне захворювання не страждав (не страждає), перебував (перебуває) поза будь-яким хворобливим розладом психічної діяльності, міг (може) усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Також колегія суддів переконана, що суд першої інстанції за зазначених вище встановлених обставин кримінального правопорушення, обґрунтовано не встановив обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_7 .
При цьому колегія суддів не може погодитись з доводами сторони захисту про те, що судом першої інстанції не було враховано щире каяття обвинуваченого та часткове відшкодування потерпілій завданої ним матеріальної шкоди, оскільки місцевий суд дійшов цілком правильного та обґрунтованого висновку про відсутність такого щирого каяття обвинуваченого та відсутність відшкодування шкоди на час ухвалення судового рішення. Апеляційний суд звертає увагу і на те, що таке відшкодування завданої обвинуваченим шкоди відбулося лише після ухвалення вироку, частково та більш як через два роки після вчиненого кримінального правопорушення, тому його можна розцінювати як початок виконання обвинуваченим судового рішення в частині цивільного позову, яке доречі, ніким із учасників кримінального провадження в цій частині не оскаржується. Судом також врахована думка потерпілої, яка просила суд покарати обвинуваченого суворо. За таких обставин колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з висновком суду першої інстанції щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_7 такого виду та розміру покарання, а саме трьох років позбавлення волі. Суд першої інстанції також дійшов цілком правильного та обґрунтованого висновку, що, враховуючи молодий вік ОСОБА_7 та те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, тому строк покарання має бути мінімальний, який передбачений санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з доводами апеляційної скарги прокурора щодо необхідності призначення обвинуваченому ОСОБА_7 більш суворого покарання.
Також колегія суддів враховує і практику рішень Європейського суду з прав людини. Так, в справі “Скополла проти Італії” від 17.09.2009 року, суд зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
На думку колегії суддів, у даному випадку саме такий вид та розмір покарання щодо ОСОБА_7 буде пропорційним, тобто необхідним, справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим, тому не вбачає достатніх підстав для його зміни, як того просять у своїх апеляційних скаргах захисник обвинуваченого та прокурор.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області ОСОБА_9 залишити без задоволення.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2019 відносно ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Судді :/підпис/
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
Згідно з оригіналом.
Суддя ОСОБА_2