Справа № 442/6209/19 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П. Провадження № 33/811/1214/19 Доповідач: Стельмах І. О.
09 грудня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі:
судді - Стельмаха І.О.,
з участю
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 ,
захисника - адвоката Чеботаря Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року,
Постановою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 136 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 384 грн 20 коп. судового збору.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 21 серпня 2019 року близько 01:00 год., перебуваючи в транспортному засобі марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 на вул. Наливайка в м. Дрогобич, біля буд №16, будучи зупиненим за порушення ПДР України, а саме: п.2.3.в та 30.2, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП України, не надавав для перевірки посвідчення водія, відмовився вийти з автомобіля, в грубій формі висловлювався до ст. сержантів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим вчинив злісну непокору законному розпорядженню поліцейського при виконанні службових обов'язків.
На постанову судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати та закрити провадження в справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 покликається на такі доводи: у протоколі про адміністративне правопорушення АПР 18 № 126324 виправлено дату вчинення правопорушення з 22.08.2019 на 21.08.2019; у графі «Свідки» протоколу не вказаний гр. ОСОБА_4 , який був присутній на місці події, при чому особа свідка встановлювалася працівниками патрульної поліції; на жодному з патрульних автомобілів не працювала підсвітка державного номерного знаку; до протоколу долучено відеозапис, проте не вказано ким і коли, яким записуючим пристроєм здійснено такий відеозапис, а тому такий не може вважатися належним доказом; судом не взято до уваги, що у протоколі не має відмітки про ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом протоколу; у справі відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 у грубій формі висловлювався на адресу працівників поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . У суді першої інстанції були допитані працівники поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також свідок ОСОБА_4 , однак суд у постанові таких пояснень не виклав та мотивів не навів.
Також, апелянт просить поновити строк апеляційного оскарження, оскільки такий пропущений з незалежних від нього причин.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Чеботаря Є.О., перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що строк апеляційного оскарження слід поновити, постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити з таких підстав.
Матеріалами справи підтверджуються доводи ОСОБА_1 щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, а тому його слід поновити.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя в порушення вимог ст. 280 КУпАП допустив істотну неповноту з'ясування обставин справи, яка вплинула на правильність прийняття рішення.
Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.
Так, відповідальність за ст. 185 КУпАП настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Статтею 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов'язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Правопорушення щодо поліцейського або особи, звільненої зі служби в поліції, її близьких родичів, вчинені у зв'язку з його попередньою службовою діяльністю, мають наслідком відповідальність відповідно до закону. Як встановлено в абзаці другому пункту 7 Постанови Пленуму ВСУ №8 від 26.06.92 "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів", злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Відповідно до фабули протоколу про адміністративне правопорушення АПР 18 № 126324 ОСОБА_1 , перебуваючи у транспортному засобі марки «Мерседес Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1 в м. Дрогобичі на вул. Наливайка, 16 був зупинений за порушення ПДР, а саме, п. 2.3в та 30.2, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП, не надавав для перевірки посвідчення водія, по хамськи відносився, в грубій формі висловлювався до старших сержантів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Із формулювання суті адміністративного правопорушення, яка наведена у зазначеному протоколі не вбачається того факту, що ОСОБА_1 вчинив саме злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
За не пред'явлення для перевірки посвідчення водія передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП; щодо висловлювань ОСОБА_1 в грубій формі та хамського відношення, як про це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, то це по своїй суті не може кваліфікуватись, як злісна непокора законної вимоги працівника поліції, оскільки не становить об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП. Зміна кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не віднесена до компетенції суду відповідно до норм КУпАП.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у постанові суддя вийшов за межі обставин, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, допустивши ти самим порушення вимог ст. 279 КУпАП щодо розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, що також є підставою для скасування постанови судді.
Так, в постанові судді, крім іншого, зазначено, що ОСОБА_1 відмовився вийти з автомобіля, тоді як вказана обставина не зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення АПР 18 № 126324.
Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді.
У відповідності до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, зокрема, суть адміністративного правопорушення.
При цьому формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини.
Отже, суд вважає, що обставини, які викладені в протоколі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відображають всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, при цьому суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі.
Крім того, апеляційним судом приймаються до уваги доводи ОСОБА_1 про невідповідність висновків судді першої інстанції фактичним обставинам справи, оскільки суддя, отримавши в судовому засіданні пояснення свідків, не навів їх змісту у постанові та не оцінив разом з іншими доказами по справі, що є також підставою для скасування рішення.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги.
Постанова судді щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п.1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду І.О. Стельмах