Іменем України
05 грудня 2019 року
Київ
справа №440/3942/18
адміністративне провадження №К/9901/18210/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
за участю секретаря судового засідання Носадчої О.Е.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представники відповідача Філіпова Г.М., Роганова Т.Г.,
представник АТ «Сбербанк» Кирийчук І.М.,
розглянув у судовому засіданні
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Ральченка І.М., суддів: Катунова В.В., Бершова Г.Є.)
у справі № 440/3942/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України
треті особи: Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, Акціонерне товариство «Сбербанк»
про визнання протиправним рішення і зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст позовних вимог
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (надалі також - відповідач, ГЦОСІ), в якому просив:
-визнати протиправним рішення ГЦОСІ про відмову у вилученні відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України, викладене у листі від 16 жовтня 2018 року №№ 184/Б-14580, 184/Б-15306;
- зобов'язати відповідача вилучити відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України позивача з відповідної бази даних відповідно до пункту 2 постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішення Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі - ВПВР ДВС ГТУЮ) від 7 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні № 33669915.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що фактично відповідач, не вилучаючи відомості про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України позивача з відповідної бази, не виконує постанову старшого державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області від 7 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні № 33669915.
3. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі також - ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області) та Акціонерне товариство «Сбербанк» (надалі - АТ «Сбербанк», Банк).
Короткий зміст рішення суду І інстанції
1. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення відповідача про відмову у вилученні відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України позивача з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України, яке викладене у листі від 16 жовтня 2015 року № 184/Б-14580, 184/Б-15306, оскільки постанова державного виконавця про скасування тимчасових обмежень не скасована, а саме виконавче провадження відсутнє внаслідок повернення виконавчого документа стягувачу. Окрім того, вказав, що відмова відповідача у вилученні відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 становить незаконне втручання державного органу у його свободу вільно пересуватися.
Короткий змість рішення суду апеляційної інстанції
3. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.
4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, вказав, що оскільки докази виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним виконавчим провадженням відсутні, у спірних правовідносинах не настали обставини, за яких можливе вилучення відповідачем з бази даних стосовно тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 . Також зазначив, що до компетенції державного виконавця не входять повноваження стосовно скасування тимчасових обмежень, зокрема, у праві виїзду за межі України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
6. У касаційній скарзі позивач наголошує на помилковості висновку суду апеляційної інстанції про відсутність у державного виконавця повноважень на скасування тимчасових обмежень у праві виїзду за межі України. Дане твердження позивач обґрунтовує, посилаючись на Закон України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», пункт 5 розділу IV Порядку взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження та на узагальнення Верховним Судом України судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 1 лютого 2013 року.
7. Також на думку скаржника, правомірність дій державного виконавця стосовно скасування тимчасових обмежень у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України встановлена ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 4 квітня 2017 року у справі № 761/6950/16-ц, а тому дана обставина, відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), доказування не підлягала.
8. ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі також вказав, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги, оскільки суд, приймаючи оскаржуване рішення, фактично скасував постанову державного виконавця від 7 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні № 33669915, якою скасовано тимчасові обмеження щодо позивача. Предметом розгляду у даній справі повинна бути правомірність дій ГЦОСІ Державної прикордонної служби України стосовно вилучення відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України позивача з відповідної бази даних. Перевірка виконання позивачем (боржником) своїх обов'язків за виконавчим провадженням є виключно компетенцією державного виконавця, який вже надав цьому оцінку в межах виконавчого провадження - виніс постанову про скасування тимчасових обмежень, станом на день розгляду справи ця постанова не скасована. Окрім того, правова оцінка виконання чи невиконання зобов'язань у сфері господарських та цивільних відносин не відноситься до підсудності адміністративних судів.
9. Позивач у скарзі зазначив, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України встановлюються у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, а не як засіб забезпечення виконання зобов'язань. Факт не ухиляння позивача від виконання зобов'язань підтверджує ухвала Господарського суду Харківської області від 18 квітня 2013 року у справі № 922/4587/13, якою встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є банкротом та щодо неї відкрито ліквідаційну процедуру. На думку позивача, суд апеляційної інстанції неправомірно пов'язав факт виконання чи невиконання позивачем своїх зобов'язань перед третьою особою як підставу для скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
10. Також, на думку ОСОБА_1 , судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки ухвалі Київського районного суду м. Полтави від 18 січня 2019 року у справі № 552/5944/13-ц.
11. Ухвалою Верховного Суду від 5 липня 2019 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року.
12. АТ «Сбербанк» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги. Вказало, що повернення виконавчого документу стягувачу у випадку відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, не є підставою для закінчення виконавчого провадження та скасування заходів тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України. Також Банк зазначив, що в ході виконавчого провадження № 33669915 погашення заборгованості взагалі не здійснювалось, тобто на даний момент рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року у справі № 2-1053/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором не виконувалось. А тому, на думку представника Банку, висновок суду апеляційної інстанції про правомірність дій ГЦОСІ стосовно відмови у вилученні відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України позивача з відповідної бази даних - є правильним, відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, що регулюють спірні відносини.
13. ГЦОСІ подав відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просив рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Вказав, що постанова старшого державного виконавця від 7 жовтня 2015 року про повернення виконавчого документу, стягувачу, з підстав, визначених у пункті 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, не є правовою підставою для вилучення інформації з відповідної бази даних.
14. ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області надіслав пояснення, вказавши про наявність підстав для вилучення спірних відомостей стосовно ОСОБА_1 , оскільки державним виконавцем скасовано тимчасове обмеження щодо позивача у праві виїзду за межі України згідно з постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві від 7 жовтня 2015 року.
14.1 Окрім того, в поясненнях зазначено, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року у справі № 2-1053/11, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 5 вересня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність уповноважених посадових осіб ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо ненаправлення, зокрема, постанови від 7 жовтня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу; зобов'язано уповноважених службових ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області направити до Державної прикордонної служби України, зокрема, постанову від 7 жовтня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу, яка необхідна для подальшого вилучення відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1
15. В провадженні ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Полтавській області перебувало виконавче провадження № 33669915 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1053/11, виданого 12 липня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній Банк Сбербанк Росії» заборгованості за кредитним договором у сумі 6 433 819 грн. 04 коп., судовий збір в розмірі 1700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.
16. Під час вчинення виконавчих дій у цьому виконавчому провадженні за поданням державного виконавця ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 19 серпня 2013 року боржнику ОСОБА_1 було тимчасово обмежено виїзд за кордон до виконання вказаних боргових зобов'язань відповідно до вимог пункту 18 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон N 606-XIV).
17. Постановою Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2013 року у справі № 922/4587/13 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
18. Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/4587/13 від 19 серпня 2015 року задоволено клопотання ліквідатора про усунення перешкод у здійсненні ліквідаційної процедури фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , зокрема, скасовані заборони на відчуження нерухомого майна, звільнено з-під арешту майно.
19. Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі №922/4587/13 від 31 серпня 2015 року виправлено описки в ухвалі Господарського суду Харківської області від 19 серпня 2015 року.
20. 7 жовтня 2015 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 2 частини першої статті 47, статті 50 Закону N 606-XIV - у зв'язку із відсутністю в боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. Водночас, пунктом 2 вказаної постанови, відповідно до ухвал Господарського суду Харківської області №922/4587/13 від 19 серпня 2015 року та від 31 серпня 2015 року, старшим державним виконавцем скасовано інші заходи примусового виконання рішення, зокрема, скасовано тимчасове обмеження щодо боржника у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Київського районного суду м. Полтави №552/5944/13-ц від 19 серпня 2013 року.
21. Відповідно до постанови в.о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 19 січня 2016 року здійснено перевірку матеріалів виконавчого провадження № 33669915 та скасовано пункт 2 постанови старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 7 жовтня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
22. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року у справі № 761/6950/16-ц, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 4 квітня 2017 року, за скаргою позивача визнано незаконною та скасовано вищенаведену постанову про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 33669915.
23. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року у справі № 2-1053/11, яка залишена без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 5 вересня 2018 року, визнано протиправною бездіяльність уповноважених посадових осіб ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області щодо ненаправлення постанови від 7 жовтня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачу та ухвали суду до Державної прикордонної служби України; зобов'язано уповноважених посадових осіб відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області направити до Державної прикордонної служби України постанову від 7 жовтня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні № 33669915 на виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2012 року за № 2-1053/11 та ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року у справі № 4-с/761/318/2016, інші судові та процесуальні документи державного виконавця, які необхідні для подальшого вилучення відомостей про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1
24. Листом ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 18 вересня 2018 року № 7756 направлено до адміністрації Державної прикордонної служби України на виконання ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2018 року у справі № 2-1053/11 належним чином засвідчену копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 7 жовтня 2015 року, винесену в ході виконання виконавчого документа - виконавчий лист № 2-1053/11 від 12 липня 2012 року, що видав Шевченківський районний суд м. Києва.
25. 24 вересня 2018 року та 5 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ГЦОСІ із заявами, у яких просив, зокрема, скасувати його тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та вилучити відомості з відповідної бази даних Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України.
26. ГЦОСІ Державної прикордонної служби України розглянуті заяви позивача та листом від 16 жовтня 2018 (2015) року №№ 184/Б-14508, 184/Б-15306 повідомлено про відсутність правових підстав вилучення відомостей стосовно позивача з відповідної бази даних Державної прикордонної служби України на підставі надісланої ВПВР ГТУЮ у Полтавській області постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 7 жовтня 2015 року ВП № 33669915, оскільки вказана постанова суперечить вимогам законодавства, яке діяло на час її винесення, про що відповідач повідомив позивача та ВПВР ГТУЮ у Полтавській області відповідними листами. Також проінформовано, що згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІІ спільного наказу Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України від 7 січня 2014 року № 288/5/102 "Про затвердження Порядку взаємодії органів державної виконавчої служби України та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження" особа, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, знімається з контролю у разі винесення постанови про: повернення виконавчого документа до суду або до іншого органу (посадовій особі), який (яка) його видав (ла) на підставі частини першої статті 48 Закону N 606-XIV; закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-6, 8-9, 11-14 частини першої статті 49 Закону N 606-XIV; іншого порядку не встановлено.
27. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду.
28. Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України від 5 листопада 2009 року N 1710-VI «Про прикордонний контроль».
29. Відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 2 Закону N 1710-VI прикордонний контроль забезпечується шляхом створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних.
30. Станом на момент відмови позивачу у скасуванні тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (16 жовтня 2018 року) діяв Порядок взаємодії органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України під час здійснення виконавчого провадження, затверджений Наказ Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 30 січня 2018 року N 256/5/65 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 лютого 2018 року за N 133/31585; надалі - Порядок N 256/5/65)
31. Порядок N 256/5/65 розроблено з метою узгодження дій органів та осіб, які відповідно до закону здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, та органів Державної прикордонної служби України у разі застосування щодо осіб заходів тимчасового обмеження у праві виїзду з України або заборони в'їзду в Україну з використанням відповідної бази даних Держприкордонслужби.
32. Пунктом 4 розділу ІV Порядку N 256/5/65 інформацію про встановлення тимчасового обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду з України уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає з бази даних на підставі отриманої засвідченої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, що набрало законної сили та має відповідну відмітку про дату набрання законної сили.
Засвідчена судом копія судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України з відміткою про дату набрання законної сили у разі її надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після надходження сканується у кольоровому зображенні та вноситься до Системи.
Виконавець формує в Системі супровідний лист на адресу уповноваженого органу Держприкордонслужби з використанням кваліфікованого електронного підпису, до якого додається сканована копія судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України, та передає за допомогою Системи до бази даних уповноваженого органу Держприкордонслужби для опрацювання.
Інформацію про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, уповноважений орган Держприкордонслужби вилучає (знімає з контролю) з бази даних у разі:
винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1 - 3, 5 - 7, 9 - 12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону;
винесення постанови про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України за виконавчим документом про стягнення аліментів.
Після реєстрації в Системі документа, на підставі якого здійснюється вилучення інформації з бази даних, та супровідного листа на адресу уповноваженого органу Держприкордонслужби з використанням кваліфікованого електронного підпису зазначена інформація передається виконавцем за допомогою Системи до бази даних уповноваженого органу Держприкордонслужби для опрацювання.
33. Пунктом 6 Порядку N 256/5/65 передбачено, що Уповноважений орган Держприкордонслужби після розгляду документів, зазначених у пунктах 4, 5 цього розділу, приймає їх до виконання та вилучає інформацію про особу з бази даних або обґрунтовано відмовляє у прийнятті до виконання не пізніше трьох робочих днів.
34. Відповідно до пункту 7 Порядку N 256/5/65 у разі вилучення інформації про особу з бази даних на підставі надісланої судом копії судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України уповноважений орган Держприкордонслужби протягом трьох робочих днів листом інформує суд, який виніс відповідне рішення, відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця на поштову або електронну адресу.
У разі відмови у прийнятті до виконання судового рішення про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду з України (через неналежне оформлення копії цього рішення, надісланої судом) уповноважений орган Держприкордонслужби протягом трьох робочих днів листом інформує суд, який виніс відповідне рішення, відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця на поштову або електронну адресу із зазначенням причин відмови.
Про вилучення інформації щодо особи з бази даних уповноважений орган Держприкордонслужби надсилає повідомлення органу державної виконавчої служби, державний виконавець якого виніс відповідну постанову, приватному виконавцю через Систему протягом трьох робочих днів.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
35. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про не настання у даній справі обставин, за яких можливе вилучення відповідачем з бази даних інформації щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , оскільки докази виконання позивачем своїх зобов'язань за виконавчим провадженням відсутні.
36. Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
37. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Відповідно до пунктів 1,2,3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
39. Враховуючи, що в даній справі оскаржуються рішення ГЦОСІ про відмову скасувати позивачу тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, оскільки він має статус боржника за відповідним рішенням суду та за відповідним виконавчим провадженням, суд повинен надавати правову оцінку саме такій відмові, враховуючи надані відповідачу чинним законодавством повноваження.
40. Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку N 256/5/65 інформація про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України , уповноважений орган Держприкордон служби може вилучити і на підставі судового рішення, і на підставі постанови державного виконавця, зокрема, про закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону України від 2 червня 2016 року N 1404-VIII «Про виконавче провадження» (надалі - Закон N 1404-VIII).
41. Отже, як вбачається із вказаної норми, вилучення інформації про особу, стосовно якої діє тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе у разі винесення державним виконавцем постанови саме про закінчення виконавчого провадження, але за відповідних підстав.
42. Згідно з пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої статті 39 Закону N 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі:
1)визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;
2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;
3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;
5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;
6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;
7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;
9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;
10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;
11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;
12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;
14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України;
15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки.
43. У справі, що розглядається на момент повернення стягувачу - АТ «Сбербанк» виконавчого листа № 2-1053/11, виданого 12 липня 2012 року, діяв Закон України від 21 квітня 1991 року № 606-XIV «Про виконавче провадження».
44. Статтею 49 Закону № 606-XIV були визначені підстави з настанням яких виконавче провадження підлягає закінченню. У свою чергу, статтею 47 Закону № 606-XIV були передбачені підстави повернення виконавчого документа стягувачу. Відповідно до частини п'ятої статті 47 Закону № 606-XIV повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
45. Отже, враховуючи вищенаведені правові норми, повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про закінчення виконавчого провадження та зняття з особи статусу боржника.
46. Як вже зазначалось, в даній справі виконавчий лист повернуто було стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Тобто позивач своїх зобов'язань в повному обсязі не виконав, що підтверджує наявність у нього статус боржника.
47. Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області додатково повідомив Верховний Суд, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження на даний час на виконанні у приватного виконавця Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження з примусового виконання дубліката виконавчого листа № 2-1053/11, виданого 17 жовтня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сбербанк» заборгованості у розмірі 6 435 639,04 грн
48. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Київського апеляційного суду від 30 травня 2019 року у справі № 2-1053/11 залишено без змін ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року, якою визнано поважними причини пропуску строку та поновлено АТ «Сбербанк» строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-1053/11. Також вказаним судовим рішенням встановлено, що Банк оригінал виконавчого листа № 2-1053/11 і постанову державного виконавця від 07 жовтня 2015 року про повернення виконавчого документа не отримував, а тому був вимушений звернутись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа.
49. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності законних підстав у відповідача для вилучення інформації стосовно ОСОБА_1 з відповідної бази щодо заборони виїзду за межі України.
50. Колегія суддів також наголошує, що визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 банкротом не є підставою для вилучення спірної інформації з бази, оскільки у даній справі виконавче провадження не було закінчено внаслідок визнання позивача банкротом, а був повернутий виконавчий документ стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 47 Закону N 606-XIV.
51. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
52. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в цьому рішенні, тому касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
VI СУДОВІ ВИТРАТИ
53. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, передбачених статтями 139, 140 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 352, 356, 359 КАС України, суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Повний текст складено 10 грудня 2019 року.
О. В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська
Судді Верховного Суду