Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа №826/6004/16
адміністративне провадження №К/9901/59974/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.
секретар судового засідання - Іванова Н.П.
за участі представника позивача та представників відповідачів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2018р. (судді - Каркашьян С.К., Григорович П.О., Смолій І.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018р. (судді - Кузьмишина О.М., Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом Дочірнього підприємства «Профітрейд», ОСОБА_1 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,
У квітні 2016р. ОСОБА_1 та ДП «Мілкіленд-Україна» звернулись до суду з позовом, в якому, з врахуванням заяви про зміну позовних вимог, просили:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український Професійний Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України щодо визначення ОСОБА_1 та ДП «Мілкіленд-Україна» пов'язаними особами/контролерами та остаточними ключовими учасниками у структурі власності ПАТ «Український Професійний Банк»;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Український Професійний Банк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Національний банк України внести зміни до відомостей про структуру власності ПАТ «Український Професійний Банк», будь-яких інших звітних даних та джерел інформації, виключивши з числа пов'язаних осіб/контролерів та остаточних ключових учасників у структурі власності банку ОСОБА_1 та ДП «Мілкіленд-Україна.
В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що інформацію щодо ОСОБА_1 та ДП «Мілкіленд-України», як пов'язаних осіб/контролерів та ключових учасників у структурі власності ПАТ «УПБ» надано та опубліковано на офіційному сайті Національного банку України безпідставно, оскільки позивачі не є пов'язаними особами або контролерами банку.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.04.2018р., яке залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018р., у задоволенні позову відмовлено.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач - ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки всім обставинам справи, у зв'язку з чим ухвалено рішення, які підлягають скасуванню.
Зокрема посилався на те, що відповідно до ч. 5 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів НБУ, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність, а тому висновки судів про те, що включення до звітності банку інформації про позивачів, як про ключових учасників/пов'язаних з банком осіб/власників істотної участі в ПАТ «УПБ» не впливає на їх права та обов'язки не відповідають нормам матеріального права.
Також посилається на те, що судами не надано оцінки жодному з доводів відповідачів про правомірність включення ними інформації щодо позивачів як контролерів/пов'язаних з банком осіб чи ключових учасників до поданої звітності, а також жодному доводу позивачів щодо відсутності підстав визначення їх такими особами.
Крім того посилався на те, що судом апеляційної інстанції в рішенні безпідставно здійснено посилання на результати проведеної в банку інспекційної перевірки НБУ за період з 01.02.2012р. по 01.04.2015р., враховуючи що докази її проведення та інформація щодо її результатів в матеріалах справи відсутні. Тобто судом встановлено обставини, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, виключно на підставі письмових заперечень учасника справи, без витребування та перевірки письмових доказів, яким вказані заперечення обгрунтовані.
В додаткових пояснення до касаційної скарги позивач посилається на те, що предметом спору у даній справі є протиправність дій щодо визначення позивачів пов'язаними особами в структурі власності ПАТ «УПБ», а тому для правильного вирішення справи судам необхідно було встановити наявність або відсутність факту визнання відповідачами позивачів пов'язаними особами в структурі власності ПАТ «УПБ», без чого правильне вирішення даної справи неможливе.
Крім того посилався на те, що судом першої інстанції не розглянуто неодноразово заявлене клопотання позивача про витребування доказів, та не обгрунтовано його відхилення в судовому рішенні.
У відзиві на касаційну скаргу Фонд гарантування просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Посилається на те, що судами попередніх інстанцій всебічно з'ясовано обставини справи та ухвалено законні та обгрунтовані рішення.
Посилається на те, що позивачі помилково ототожнюють поняття «структура власності банку» та «пов'язані з банком особи», оскільки такі не є тотожними, а порядок їх визначення врегульовано окремими нормативно-правовими актами. В свою чергу на офіційному сайті НБУ опубліковано відомості про остаточних ключових учасників у структурі власності ПАТ «УПБ», в яких відсутня вказівка про визнання позивачів пов'язаними особами з ПАТ «УПБ».
НБУ у своєму відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Посилається на те, що враховуючи предмет даного позову - наявність відомостей щодо позивачів, як пов'язаних осіб/контролерів та ключових учасників у структурі власності ПАТ «УПБ», поданих уповноваженою особою 26.08.2015р. до НБУ та опублікованих на офіційному сайті НБУ, між позивачами та НБУ відсутні будь-які правовідносини, які пов'язані з предметом позову.
Посилався на те, що НБУ має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб при здійсненні банківського нагляду. Разом з тим, у зв'язку з віднесенням ПАТ «УПБ» до категорії неплатоспроможних, з 28.05.2015р., відповідно до положень ч. 3 ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», НБУ не здійснював нагляд за ПАТ «УПБ» та не приймав рішення про визначення ОСОБА_1 та ДП «Мілкіленд-Україна» пов'язаними особами/контролерами та остаточними ключовими учасниками у структурі власності ПАТ «УПБ» про визнання пов'язаних з банком особами.
Крім того посилається на те, що позивачами не надано обгрунтування обраного ними способу захисту, зокрема яким чином прийняття рішення у даній справі відновить порушені, на їх думку, права Національним банком України та які саме права позивачів було порушено НБУ.
ПАТ «УПБ» в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб у своєму відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Посилається на те, що подання відомостей про структуру власності ПАТ «УПБ» відбулось на виконання вимог Постанови НБУ №328; структура власності відображає вже існуючі та встановлені дані щодо ключових учасників, а не створює їх.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідачів, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.05.2015р. Правлінням Національного банку України прийнято Постанову №348 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до категорії неплатоспроможних», на підставі чого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №107 від 28.05.2015р. «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «УПБ», згідно з яким з 29.05.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «УПБ» Пантіну Любов Олександрівну. Тимчасову адміністрацію було запроваджено строком на три місяці: з 29.05.2015р. по 28.08.2015р.
26.08.2015р. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», на виконання пункту 3 Постанови НБУ №328, було сформовано та подано до Національного банку України інформацію щодо структури власності банку (вих. №01-08/4079 від 26.08.2015р.) на паперовому носії за місцезнаходженням Національного банку України, та того ж дня, 26.08.2015р., у форматі PDF-файлів на електронну адресу Департаменту реєстраційних питань та ліцензування (згідно вимог ч. 2 п. 3 Постанови №328).
Вказана інформація про структуру власності банку, отримана 26.08.2015р. Національним банком України та розміщена на офіційному сайті Національного банку України. Дана інформація датована 10.08.2015р.
В інформації було зазначено, що ОСОБА_1 не є власником істотної участі у банку. У графі «Опис взаємозв'язку особи з банком» зазначено:
«За договором фінансової поруки через юридичні особи «Мілкіленд Н.В.», (Milkiland N.V.), (Нідерланди), якій належить ДП «Мілкіленд Україна», (ідентифікаційний код 24255176), частка 100%. Контролер компаній «Мілкіленд Н.В.» (Milkiland N.V.), (Нідерланди), та ДП ««Мілкіленд Україна». »
Також, внизу таблиці було зазначено :
«У зв'язку з тим, що ПАТ «УПБ» отримало стабілізаційний кредит від Національного банку України, згідно Кредитного договору №19 від 24.03.2014р. Одним із видів забезпечення за кредитним договором, укладеним між ПАТ «УПБ» та Національним банком України є порука Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна» (ідентифікаційний код 24255176), згідно відповідного договору.
Відповідно до ч. 2 п. 2.1. Положення про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 13.07.2010р. №327, Національний банк приймає основне забезпечення, визначене в підпунктах 1.12 - 1.15 пункту 1 додатка 1 до цього Положення, за вищим коригуючим коефіцієнтом за умови укладання договору фінансової поруки з власником істотної участі в банку/контролером (за його згодою) на суму кредиту та процентів за три місяці користування ним.
Враховуючи вищезазначені обставини та факти, є всі підстави вважати, що згідно положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» ОСОБА_1 є контролером Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» та відповідно разом із ДП «Мілкіленд-Україна» є пов'язаними особами з ПАТ «УПБ».»
При цьому, зазначена звітність визначена як Додаток 2 до Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку.
Дізнавшись про зазначені вище відомості з мережі Інтернет та вважаючи такі відомості такими, що не відповідають дійсності, позивачі звернулись до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що інформація щодо пов'язаності позивачів із банком та інформація про власників істотної участі подавалась Банком у відповідності до приписів чинного законодавства України.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відтак, помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, і господарських чи цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Структура банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків визначені Законом України від 07.12.2000р. №2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон №2121-III), за змістом статті 2 якого банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Натомість Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012р. №4452-VI (далі - Закон №4452-VI) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Згідно із частиною першою статті 3 Закону №4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, установлених цим Законом.
На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, зокрема, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку (пункт 8 частини другої статті 4 цього Закону).
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і такі, що не містять владної управлінської складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.
У розумінні Закону №4452-VI неплатоспроможним є банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення його до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом №2121-III. Ліквідацією банку є процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до законодавства (пункти 6 і 8 частини першої статті 2 Закону №4452-VI).
За змістом частин першої, третьої статті 34 Закону України №4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а виконавча дирекція Фонду у цей же строк призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання (частина п'ята статті 34 Закону №4452-VI).
За змістом частини 1 статті 36 Закону №4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За наведеного правового регулювання можна дійти висновку, що з моменту запровадження у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноваження органів управління та контролю банку з метою реалізації покладених на нього чинним законодавством функцій. При цьому банк зберігає свою правосуб'єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб'єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Такий правовий статус Фонду, визначений Законом №4452-VI, дає підстави для висновку про те, що Фонд як юридична особа публічного права може бути суб'єктом як публічно-правових, так і приватноправових правовідносин. При цьому в приватноправових відносинах, якими є здійснення функцій органу управління банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію, чи банку, який ліквідується, Фонд не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень Закону №4452-VI усі повноваження, передбачені як у статті 37, так і статті 48 цього Закону, Фонд може реалізувати самостійно або делегувати їх уповноваженій особі Фонду.
Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що уповноважена особа Фонду у частині реалізації своїх повноважень щодо банку, до якого застосовано тимчасову адміністрацію, виконує повноваження органу управління останнього, оскільки після призначення тимчасової адміністрації керівництво банку втрачає свої повноваження, однак такі повноваження уповноваженої особи Фонду можуть обмежуватися Фондом.
Правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з неправомірними, на думку позивачів, діями Фонду гарантування та Уповноваженої особи Фонду щодо подання, та НБУ, щодо опублікування на офіційному сайті НБУ, інформації щодо ОСОБА_1 та ДП «Мілкіленд-України», як пов'язаних осіб/контролерів та ключових учасників у структурі власності ПАТ «УПБ».
Так, відповідно до частин 2, 3, 4 статті 52 Закону №2121-ІІІ банк зобов'язаний подавати Національному банку України інформацію про пов'язаних із банком осіб у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Національний банк України при здійсненні банківського нагляду має право визначати пов'язаними з банком особами фізичних та юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-9 частини першої цієї статті, за наявності ознак, визначених у нормативно-правових актах Національного банку України, з урахуванням характеру взаємовідносин, операцій та наявності інших зв'язків із банком. Про таке рішення Національний банк України не пізніше наступного робочого дня повідомляє відповідний банк. У такому разі особа вважається пов'язаною з банком, якщо банк протягом 15 робочих днів із дня отримання повідомлення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком не доведе протилежного.
Особа, визначена рішенням Національного банку України пов'язаною з банком особою, чи такий банк можуть оскаржити в установленому законом порядку рішення Національного банку України про визначення особи пов'язаною з банком особою, а в разі притягнення такої особи до передбаченої законом відповідальності - оспорити підстави рішення Національного банку України про її визначення пов'язаною з банком особою.
Постановою Правління Національного банку України від 21.05.2015р. №328 було затверджено Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку (далі - Положення №328).
Згідно п. 3 цієї Постанови банкам необхідно протягом двох тижнів із дня набрання чинності Постановою №328, а саме - до 8 червня 2015 року, подати до Національного банку України відомості про свою структуру власності в паперовому та в електронному вигляді згідно з додатками 1 - 3 до Положення про структуру, а також визначене Положенням про структуру схематичне зображення структури власності банку станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності пов'язаних із банком осіб» і на дату подання цих відомостей до Національного банку України.
Пунктом 11 Розділу ІІ Положення №328 встановлено, що банк подає Національному банку такі документи про структуру власності банку (далі разом - Документи про структуру власності):
1) повідомлення про подання відомостей про структуру власності банку, складене за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення (далі - Повідомлення); 2) відомості про остаточних ключових учасників у структурі власності банку, складені за формою та відповідно до параметрів заповнення, наведених у додатку 2 до цього Положення (далі - Відомості про остаточних ключових учасників); 3) відомості про власників істотної участі в банку, складені за формою та відповідно до параметрів заповнення, наведених у додатку 3 до цього Положення (далі - Відомості про власників істотної участі); 4) схематичне зображення структури власності банку (далі - Схема).
Документи про структуру власності мають містити повну та достовірну інформацію щодо структури власності банку на дату їх подання.
Інформація, зазначена у Схемі, має повністю відповідати інформації, уключеній до Відомостей про остаточних ключових учасників та Відомостей про власників істотної участі.
Банк подає Національному банку Документи про структуру власності щороку до 01 лютого станом на 01 січня поточного року, а також протягом 10 робочих днів із дати змін у складі відомостей про структуру власності (переходу права власності на акції банку, переходу права власності на корпоративні права особи, яка має пряму або опосередковану участь у банку), якщо такі зміни стосуються: 1) складу власників істотної участі в банку або розміру їх участі в банку або 2) складу 10 найбільших остаточних ключових учасників у структурі власності банку або розміру їх участі в банку, - за умови, що зміни розміру участі в банку перевищують один відсоток статутного капіталу банку. (пункт 13 Положення №328).
Банк має забезпечити розміщення Відомостей про остаточних ключових учасників, Відомостей про власників істотної участі та Схеми на веб-сайті банку в мережі Інтернет (крім паспортних даних фізичних осіб, повних адрес їх проживання та реєстраційних номерів облікових карток платників податків) у файлі формату PDF з урахуванням вимог пункту 11 розділу II цього Положення.
Інформація, яку банк розміщує на веб-сайті банку в мережі Інтернет, повинна підтримуватись банком в актуальному стані та бути доступною на безоплатній основі всім заінтересованим особам. (пункт 18 Положення №328).
Національний банк розміщує на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку Відомості про остаточних ключових учасників, Відомості про власників істотної участі та Схему з урахуванням пункту 11 розділу II цього Положення (крім паспортних даних фізичних осіб, повних адрес їх проживання, реєстраційних номерів облікових карток платників податків та за обов'язкової наявності такої примітки: "Ця інформація опублікована на підставі наданої банком інформації"). (пункт 19 Положення №328).
Тобто, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, було передбачено обов'язок Банків щорічно подавати Національному банку інформацію про пов'язаних із банком осіб та структуру власності банку, а Національному Банку - розміщувати подану Банками інформацію на сторінках Офіційного інтернет-представництва Національного банку.
Такий обов'язок встановлено щодо усіх банків, незалежно від того, чи перебуває банк у процесі ліквідації.
Таким чином, виконуючи встановлений законом обов'язок щодо надання інформації про пов'язаних осіб та структуру власності, уповноважена особа Фонду здійснювала діяльність як орган управління банку і владних управлінських функцій у спірних правовідносинах не здійснювала.
Також не здійснювали у спірних правовідносинах владних управлінських функцій Фонд і НБУ, при цьому останній лише розмістив на сайті надану уповноваженою особою Фонду інформацію.
В цій частині варто звернути увагу, що в сфері визначення пов'язаних з банками осіб НБУ наділений владними управлінськими функціям, які відповідно до частини 3 статті 52 Закону №2121-ІІІ полягають у здійсненні банківського нагляду та прийняття за його наслідками відповідних рішень.
За змістом частини 4 статті 52 Закону №2121-ІІІ такі рішення підлягають судовому оскарженню.
Водночас, оскаржувані у цій справі дії відповідачів, зокрема НБУ, пов'язані виключно із здійсненням банківської діяльності і не пов'язані із здійсненням банківського нагляду та прийняття відповідних рішень в порядку частини 3 статті 52 Закону №2121-ІІІ.
Враховуючи, що дії відповідачів, які є предметом оскарження у цій справі пов'язані виключно із здійсненням банківської діяльності і не пов'язані із здійсненням відповідачами передбачених законом владних управлінських функцій, а тому юрисдикція адміністративних судів на такий спір не поширюється.
В залежності від суб'єктного складу учасників справи, цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного або господарського судочинства, що в свою чергу виключає можливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства.
Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись статтями 349, 350, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2018р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018р. у даній справі скасувати.
Провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук