10 грудня 2019 року
Київ
справа №620/2525/19
адміністративне провадження №К/9901/33779/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Соколова В.М., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року там постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року за заявою про забезпечення позову у справі № 620/2525/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції в Чернігівській області, Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих, (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), третя особа, Громадська організація «Всеукраїнська асоціація арбітражних керуючих» про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення, наказу
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив: визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області щодо складання висновків про наявність порушень під час виконання повноважень у справі № 16/158б/60б про банкрутство Приватного підприємства багатогалузева фірма «Енергокомплект» та справі № 5019/2076/12 про банкрутство ВАТ «Сарненський комбінат хлібопродуктів» що викладені в акті, складеного за результатами планової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 від 24 червня 2019 року № 9; визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 23 липня 2019 року в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора); визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2423/5 від 6 серпня 2019 року «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ».
Також позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 2423/5 від 6 серпня 2019 року «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 »; зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити запис з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України про припинення діяльності арбітражного керуючого на підставі наказу № 2423/5 від 6 серпня 2019 року та заборони Міністерству юстиції України вносити до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України записи про припинення діяльності або анулювання свідоцтва арбітражного керуючого до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року, заяву арбітражного керуючого ОСОБА_1 задоволено частково. Забезпечено позов в частині зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №2423/5 від 6 серпня 2019 року «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 .» та зобов'язання Міністерства юстиції України вилучити запис з Єдиного реєстру арбітражних керуючих України про припинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 на підставі наказу № 2423/5 від 6 серпня 2019 року до набрання законної сили судовим рішення у даній справі. В іншій частині заяви відмовлено.
У поданій касаційній скарзі представник відповідача просить скасувати оскаржувану ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року та прийняту за наслідками її перегляду постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3, 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Предметом оскарження цій справі є судові рішення про забезпечення позову.
Пунктом 2 частини другої статті 333 КАС України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною другою статті 150 КАС України встановлено що суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Верховний Суд, дослідивши матеріали поданої касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень констатує таке. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача. Обов'язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення адміністративного позову є надання заявником доказів: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливості без вжиття таких заходів захистити ці права, свободи та інтереси; необхідності докладення значних зусиль та витрат для їх відновлення; очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII (надалі за текстом - «Закон № 2343-XII) арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Згідно статті 113 Закону № 2343-XII у разі наявності підстав для позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) дисциплінарна комісія вносить державному органу з питань банкрутства відповідне подання.
Державний орган з питань банкрутства приймає рішення про позбавлення права арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та вносить до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запис про припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
Державний орган з питань банкрутства зобов'язаний не пізніше ніж на третій день повідомити арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) про припинення його повноважень.
Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний припинити діяльність з дня внесення до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України запису про припинення його повноважень.
Рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.
Статтею 115 Закону № 2343-XII встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) виконує повноваження за грошову винагороду.
Грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна визначається в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень або в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо такий розмір перевищує дві мінімальні заробітні плати.
Розмір грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна не може перевищувати п'яти мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень.
Право вимоги грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень розпорядника майна боржника.
Таким чином, з моменту видачі оскаржуваного наказу позивача фактично позбавлено можливості виконувати повноваження ліквідатора та отримувати дохід від своєї професійної діяльності.
Зазначена правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 2 травня 2018 року у справі № 826/15847/17.
Також, Верховний Суд зазначає, що дія оскаржуваного наказу є підставою для заміни арбітражного керуючого під час вирішення відповідних клопотань та заяв у судових засіданнях, реалізації майна, погашення вимог кредиторів, що, в свою чергу, унеможливить відновлення його прав на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких він приймає участь.
За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів про наявність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи те, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а зміст оскаржуваних судових рішень та обставини, на які посилається заявник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судами норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 23 серпня 2019 року там постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року за заявою про забезпечення позову у справі № 620/2525/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
В.М. Соколов
О.В. Калашнікова,
Судді Верховного Суду