10 грудня 2019 року
Київ
справа №420/311/19
адміністративне провадження №К/9901/34120/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі №420/311/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування, визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на службі, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати висновок службового розслідування, проведеного за фактом грубого порушення Правил дорожнього руху оперуповноваженим ВПН Головного управління Національної поліції в Одеській області від 09 листопада 2018 року в частині, що за порушення вимог статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, пункту 1 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пп.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, що виразилось в особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху, керуванням 15 жовтня 2018 року автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, відповідно до підпункту 7 пункту 5 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІІ, рядового поліції ОСОБА_1., оперуповноваженого 1-го міжрайонного сектору відділу протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області, звільнити зі служби в поліції; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 21 листопада 2018 року №3959 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого 1-го міжрайонного сектору відділу протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області рядового поліції ОСОБА_1 »; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській від 19 грудня 2018 року №1909 о/с з в частині звільнення зі служби в поліції рядового поліції ОСОБА_1 . (0128382), відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію»; зобов'язати відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області, поновити на службі в поліції рядового поліції ОСОБА_1 (0128382), оперуповноваженого 1-го міжрайонного сектору відділу протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області; стягнути з ГУ НП в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове утримання за період вимушеного прогулу з 19 грудня 2018 року з дня звільнення зі служби в поліції по день фактичного поновлення на посаді.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року, позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 21 листопада 2018 року №3959 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності оперуповноваженого 1-го міжрайонного сектору ВПН ГУНП в Одеській області рядового поліції ОСОБА_1 »; визнано протиправним та скасовано Наказ Головного управління Національної поліції в Одеській від 19 грудня 2018 року №1909 о/с з в частині звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію» рядового поліції ОСОБА_1 (0128382), оперуповноваженого 1-го міжрайонного сектору відділу протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області; поновлено на службі в поліції ОСОБА_1 . на посаді оперуповноваженого 1-го міжрайонного сектору відділу протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в Одеській області з 20 грудня 2018 року; стягнуто з Головною управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 20 грудня 2018 року по 21 липня 2019 року у розмірі 78938,18 грн без урахування податків і обов'язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі відповідач, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що рішення у даній справі має виняткове значення для нього.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на виняткове значення для останнього, оскільки вони мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, тому не можуть бути прийняті, як такі, що мають виняткове значення. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява №21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Посада публічної служби позивача не відноситься до переліку службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2019 року у справі №420/311/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування висновку службового розслідування, визнання протиправними та скасування наказів та поновлення на службі.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О. О. Шишов
М. М. Яковенко