10 грудня 2019 року
Київ
справа №0840/3355/18
адміністративне провадження №К/9901/30881/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі №0840/3355/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна фіскальна служба України 05.11.2019 звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду. Одночасно відповідачем у касаційній скарзі порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі №0840/3355/18.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження при поданні скарги заявник посилається на те, що копію ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі №0840/3355/18 було отримано відповідачем 08.10.2019 про що свідчить штриховий ідентифікатор на супровідному листі суду апеляційної інстанції, яким вказану ухвалу було скеровано на адресу сторін.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2019 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з тим, що касаційна скарга подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, а наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави визнані судом неповажними, оскільки не підтверджені належними доказами; статті 330 КАС України, у зв'язку з ненаданням документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою відповідачу визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду: належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження (наприклад, докази своєчасного звернення (або неможливості звернення) до суду апеляційної інстанції про отримання оскаржуваного рішення, поштовий конверт в якому оскаржувану ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 було направлено рекомендованим листом на адресу скаржника або довідка суду апеляційної інстанції про час направлення копії оскаржуваного рішення останньому); платіжний документ.
Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 18.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, на адресу суду надійшло клопотання Державної фіскальної служби України щодо усунення недоліків касаційної скарги, в якому останній, посилаючись на відсутність коштів необхідних для сплати судового збору, просить поновити пропущений, на думку податкового органу, з поважних строк на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі №0840/3355/18, а також вказує на необхідність продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині виконання вимог щодо сплати судового збору.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Недостатність бюджетних асигнувань може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання касаційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Не свідчать про поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження і доводи відповідача щодо відсутності на його рахунку бюджетних коштів необхідних для сплати судового збору, оскільки Державна фіскальна служба України, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому недостатність на рахунку державного органу грошових коштів, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VІ.
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI органам митної служби не надано пільг щодо сплати судового збору.
Органи митної служби є державними органами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та мають право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Статтею 330 КАС України визначено, що однією з вимог касаційної скарги є надання документа про сплату судового збору.
Відтак особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення дій з метою отримання коштів для сплати судового збору за подання касаційної скарги саме у даній справі, наприклад, звернення до податкового органу вищого рівня або органу казначейської служби з обґрунтуванням необхідності касаційного оскарження судового рішення у справі №0840/3355/18 та отримання відповідного фінансування.
Також, суд касаційної інстанції звертає увагу, що відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження несвоєчасного отримання копії оскаржуваного рішення, зокрема, щодо яких Верховний Суд наголошував залишаючи 12.11.2019 касаційну скаргу без руху.
Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Що стосується питання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині надання платіжного доручення, суд зазначає наступне.
Статтею 121 КАС України врегульовано порядок поновлення та продовження процесуальних строків.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Суд зазначає, що у відповідача було достатньо часу для сплати судового збору у даній справі та надання платіжного документа про таку сплату, а тому обставини пов'язані з блокуванням рахунків та відсутню коштів на рахунку суб'єкта владних повноважень не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.
Таким чином, клопотання податкового органу про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у даній справі задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333, 355, 359 КАС України, суд -
Відмовити Державній фіскальній службі України у поновленні строку на касаційне оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі №0840/3355/18.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі №0840/3355/18 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я. Олендер
І.А. Гончарова
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду