Іменем України
09 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 809/498/18
адміністративне провадження № К/9901/1918/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018р. (судді - Коваль Р.Й., Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, третя особа - Державна фіскальна служба України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати незаконним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України від 28.04.2017р. про відмову у наданні йому статусу учасника бойових дій;
зобов'язати відповідача повторно розглянути надані ним документи та прийняти рішення про надання йому статусу учасника бойових дій.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.06.2018р. позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, що полягає у неприйнятті рішення щодо надання статусу учасника бойових дій за зверненням позивача.
Зобов'язано Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України розглянути заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій та прийняти відповідне рішення з дотриманням вимог Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016р. №957, з урахуванням обставин, встановлених у цій справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З прийнятим у справі рішенням суду першої інстанції не погодилась Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, звернулась з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо його оскарження.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2018р. визнано неповажними вказані відповідачем підстави поновлення строку апеляційного оскарження (строк пропущено через блокування Державною казначейською службою України рахунків, у зв'язку з чим неможливо було сплатити судовий збір), апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, та надано апелянту 10-тиденний строк з дня отримання її копії для усунення її недоліків, а саме надіслання до суду вмотивованої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням поважних підстав його пропуску.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Відповідач не погодився з ухвалою апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив її скасувати, а справу направити для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що з липня по жовтень 2018 року Державною казначейською службою України зупинено операції по рахунках Державної фіскальної служби України, у зв'язку з чим оплата судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі була проведена лише 23.11.2008р., і з цих підстав строк звернення до суду із апеляційною скаргою пропущено.
При цьому відповідач посилається на рішення Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, зокрема, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до частини 2 зазначеної статті учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Залишаючи апеляційну скаргу позивача без руху, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішення суду першої інстанції ухвалено 06.06.2018р., отримано відповідачем - 11.06.2018р., а з апеляційною скаргою відповідач звернувся 05.10.2018р., тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду, встановленого ст. 295 КАС України, а тому відповідно до положень ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням апелянту строку для звернення до суду з заявою про поновлення строку із зазначенням поважних підстав для його поновлення та доказів на їх підтвердження.
При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження доводи є необґрунтованими, а надані апелянтом докази не підтверджують того, що майновий/фінансовий стан скаржника перешкоджав сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі, оскільки із наданих відповідачем на обґрунтування заявленого клопотання доказів (листів Державної казначейської служби України) вбачається, що зупинено операції на рахунках скаржника, окрім платежів, визначених в пункті 25 Порядку №845, до яких, серед іншого, відноситься і сплата судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018р. відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказані скаржником підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, що є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до частини 1 статті 299 КАС України.
При цьому суд виходив з того, що рішеннями Європейського суду з прав людини також встановлено інше, зокрема, відповідно до рішення ЄСПЛ від 19.06.2001р. у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним і може обмежуватись державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
З такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки суду апеляційної інстанції не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що апеляційну скаргу подано відповідачем з пропуском передбаченого законом строку апеляційного оскарження, вказані в заяві підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Крім того, дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Доводи ж касаційної скарги про те, що неможливість вчасної подачі апеляційної скарги була зумовлена відсутністю належного фінансування видатків, передбачених для сплати судового збору, не свідчать про наявність поважних підстав, що перешкоджали відповідачу своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції.
Стаття 49 КАС України передбачала обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.
Це стосується і суб'єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.
Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Питання застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах уже вирішувалось Верховним Судом у постанові Верховного Суду від 10.05.2018р. у справі №806/4125/15 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від висловлених у ній висновків.
Крім того, неможливість сплати судового збору не може свідчити про поважність пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки фактично це призведе до своєрідного відстрочення сплати суб'єктом владних повноважень судового збору без встановлення наявності для цього передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» підстав та прийняття відповідного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суду апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустив, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук