09 грудня 2019 року
Київ
справа №160/3365/19
адміністративне провадження №К/9901/33160/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , позивач) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення.
Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених частиною четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України.
При вирішенні питання, чи підпадає ця адміністративна справа під критерій справи незначної складності, нарівні із характером спірних правовідносин та предметом доказування, враховується також розмір митних платежів, які донараховані позивачу внаслідок коригування Митницею митної вартості автомобіля, який позивач ввіз на митну територію України (митна вартість збільшена на 4426,00 євро; загальна сума митних платежів, як зазначає позивач в касаційній скарзі, збільшена на 43193,20 грн).
Сукупність зазначених критеріїв дає підстави вважати цю справу справою незначної складності.Доводи позивача в касаційній скарзі, про наявність підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, для прийняття касаційної скарги за справою незначної складності, непереконливі.
Так, позивач вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. На обґрунтування цього доводу посилається на те, що суди попередніх інстанцій при розгляді його позову залишили поза увагою питання правомірності дій Митниці під час обрання джерела для визначення митної вартості автомобіля (раніше оформленої митної декларації). Згідно з доводами позивача для формування єдиної правозастосовчої практики у справах цієї категорії Верховним Судом має бути розглянуто питання щодо визначення уніфікованих критеріїв, за допомогою яких суди будуть мати можливість встановлювати законність дій митниць на стадії аналізу відомостей щодо раніше визнаних (визначених) митних вартостей ідентичних (аналогічних) товарів та обрання конкретного джерела цінової інформації.
Однак, цей довід позивача стосується не проблеми застосування конкретної правової норми, а знаходиться в площині юридичної оцінки судом встановлених у справі обставин, тобто виключна підстава, встановлена підпунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутня.
Так само, не можна погодитися з доводом позивача щодо того, що справа має для нього виняткове значення, оскільки донарахування митних платежів в розмірі 43193,20 грн для нього і його сім'ї, до складу якої входять двоє малолітніх дітей, а він і дружина не працюють, створює надмірний фінансовий тягар.
Позивач, який є особою 1987 року народження, не наводить доводів щодо своєї непрацездатності чи непрацездатності своєї дружини за станом здоров'я, не надає доказів щодо статусу безробітного; придбання ним автомобіля свідчить про його фінансову спроможність та про певний рівень матеріального забезпечення його сім'ї .
Аспект спричинення йому моральної шкоди діями, вчиненими під час митного оформлення, на що також посилається позивач, знаходиться поза межами винятковості обставин в розумінні норм пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами пункту 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що судові рішення прийняті у справі незначної складності, передбачені пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України виняткові обставини відсутні, судові рішення першої та апеляційної інстанцій не підлягають касаційному оскарженню, відповідно у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
М.Б. Гусак ,
Судді Верховного Суду