Іменем України
09 грудня 2019 року
м. Київ
справа №2а-6740/10
адміністративне провадження №К/9901/20036/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Желєзний І.В., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткову ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017р. (судді - Божко Л.А., Дурасова Ю.В., Лукманова О.М.) у справі за його позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді про перерахунок страхових виплат,
встановив:
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати неправомірною бездіяльність відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровограді щодо перерахунку щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати;
- зобов'язати провести такий перерахунок з 1 вересня 2004 року;
- стягнути заборгованість у зв'язку з затримкою перерахунку щомісячних страхових виплат та допустити негайне виконання рішення в частині виплати одномісячної грошової допомоги.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.11.2010р. позов задоволено частково: визнано бездіяльність відповідача по перерахунку позивачу щомісячних страхових виплат в зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати - неправомірною, зобов'язано провести перерахунок таких виплат та стягнути з відповідача 93 167 грн 83 коп.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011р. постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.11.2010р. в частині зобов'язання та стягнення - скасовано та прийнято нову постанову, якою зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді провести перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати ОСОБА_1 з 01 вересня 2004 р, а в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014р. постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011 р. залишено без змін.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про судові витрати, визначити спосіб виконання судового рішення по справі, зобов'язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2011р., встановити строк на подання такого звіту та встановити судовий контроль за виконанням рішення по справі.
Додатковою ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017р. у задоволенні заяви відмовлено.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для ухвалення додаткової постанови.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на помилковість висновків суду апеляційної інстанції що заява про ухвалення додаткового рішення подана ним після закінчення строку виконання рішення суду, оскільки постановою суду апеляційної інстанції від 14.06.2011р. такого строку встановлено не було. В свою чергу заява про ухвалення додаткової постанови містить вимоги саме щодо встановлення строку виконання судового рішення, подання відповідачем звіту його виконання, також встановлення способу виконання рішення суду.
Крім того посилався на те, що виконавче провадження по виконанню виконавчого листа закінчено у зв'язку з неможливістю його виконання без участі боржника, а не у зв'язку з виконанням рішення суду.
Заперечуючи проти касаційної скарги відповідач просив у її задоволенні відмовити, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, 28.09.2011р. за заявою ОСОБА_1 йому видано виконавчий лист №2а-6740/10/12111 у даній справі.
Постановою Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 10.10.2011р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-6740/10/12111, виданого 28.09.2011р. Ленінським районним судом м. Кіровограда, про зобов'язання відділення виконавчої дирекції Фонду провести перерахунок щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати ОСОБА_1 з 01.09.2004р.
Постановою Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ про закінчення виконавчого провадження від 31.05.2012р. виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа у даній справі закінчено.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткової постанови, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з такою заявою позивач звернувся після закінчення строку на виконання судового рішення, що в силу положень статті 168 КАС України є підставою для відмови у її задоволенні.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає їх обгрунтованими з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини 1, 2 статті 168 КАС України (в редакції до 15.12.2017р.) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
Аналогічне положення можливості подати заяву про ухвалення додаткового рішення до закінчення строку на виконання рішення закріплено у частині другій статті 252 КАС України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017р.
За правилами статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Як встановлено в ході розгляду справи, виконавче провадження з виконання рішення суду щодо якого позивач просив постановити додаткове рішення закінчене, про що державним виконавцем прийняте відповідне рішення.
При цьому відповідно до частини 2 статті 40 Закону №1404-VIII, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами статті 42 цього Закону підставою для відновлення виконавчого провадження може бути визнання незаконною чи скасування в судовому порядку постанови про закінчення виконавчого провадження.
Враховуючи, що заяву про постановлення додаткового рішення подано позивачем до суду після закінчення виконавчого провадження і прийняття з цього приводу відповідного рішення, а тому апеляційний суд обгрунтовано прийняв рішення про відмову в задоволенні заяви.
При цьому, в разі, якщо позивач вважає незаконним закінчення виконавчого провадження він вправі оскаржити відповідну постанову до суду у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішення апеляційним судом порушень норм матеріального та процесуального права допущено не було, а тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а додаткову ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
І.В. Желєзний
В.М. Кравчук