Іменем України
03 грудня 2019 року
Київ
справа №816/2128/14
адміністративне провадження №К/9901/3781/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Гончарової І.А., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даст і К» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даст і К» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень,
ТОВ «Даст і К» подало до суду позов, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.04.2014 № 0001232201/565 про визначення податку на прибуток підприємств в сумі 395 622 грн за основним платежем та в сумі 31 478,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та № 00011252201/566 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 273 703 грн за основним платежем та в сумі 66 607,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що висновки контролюючого органу ґрунтуються на припущеннях та вільному трактуванні правил ведення господарської діяльності, бухгалтерського обліку та податкової звітності. Закон не зобов'язує суб'єкта господарювання - юридичну особу перед вчиненням правочину перевіряти майбутнього контрагента на предмет дотримання ним податкового законодавства, наявності в нього трудових ресурсів, основних засобів, складських приміщень тощо для здійснення обраних видів діяльності, а також здійснювати перевірку постачальників такого контрагента, їх бухгалтерської документації. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податків до бюджету, то це тягне негативні наслідки та відповідальність для нього.
Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 14.07.2014 задовольнив позов, визнав протиправним та скасував зазначені податкові повідомлення-рішення.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 19.08.2014 скасував постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2014 та відмовив у задоволенні позову.
ТОВ «Даст і К» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального і процесуального права. Вважає, що суд апеляційної інстанції під час вирішення справи залишив поза увагою постанову слідчого про закриття кримінального провадження, в якій підтверджено факт фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Компанія «Центр-Регіон 2010», ПП «Кремнафтагазтрейд», ПП «Дортехкомплект», ТОВ «Байкара», ТОВ «Альпек», а також зазначено про те, що установити факт внесення неправдивих відомостей до документів податкової звітності службовими особами ТОВ «Даст і К» немає можливості. Суд також залишив поза увагою наявність усіх первинних документів, необхідних для якісного бухгалтерського та податкового обліків. Контролюючий орган в акті перевірки не зазначив обґрунтованої позиції щодо неправильного формування валових витрат. Цей орган має право зменшити податковий кредит лише у випадку його непідтвердження податковими накладними. В акті перевірки не встановлено факту подальшого використання товару в господарській діяльності. Порушення, допущені одним платником податків, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Посилання в акті перевірки на акти контролюючих органів як на підставу встановлення нікчемності правочину є безпідставними.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30.09.2014 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Гончарової І.А., Хохуляк В.В.
Верховний Суд ухвалою від 02.12.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 03.12.2019
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Суди попередніх інстанцій установили, що Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області провела документальну планову виїзну перевірку позивача за період з 01.10.2010 по 31.12.2012, за результатами якої склала акт від 04.12.2013 № 5099/16-03-22-01-08/13953635. На підставі цього акта перевірки Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 09.04.2014 № 0001232201/565 податку на прибуток підприємств в сумі 395 622 грн за основним платежем та в сумі 31478,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями та № 00011252201/566 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 273 703 грн за основним платежем та в сумі 66 607,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпунктів 138.1.1 пункту 138.1, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат/витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподтакування, та податкового кредиту витрати та податок на додану вартість за господарськими операціями з придбання товару/послуг у постачальників - ТОВ «Компанія «Центр-Регіон 2010», ПП «Кремнафтагазтрейд», ПП «Дортехкомплект», ТОВ «Байкара», ТОВ «Альпек», реальність яких не підтверджена.
Висновок про нереальне вчинення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Компанія «Центр-Регіон 2010», ПП «Кремнафтагазтрейд», ПП «Дортехкомплект» контролюючий орган обґрунтовує тим, що в актах перевірок постачальників позивача чи їх контрагентів викладено висновки про нереальне вчинення господарських операцій.
Висновок про нереальне вчинення господарських операцій між позивачем і ТОВ «Байкара» контролюючий орган обґрунтовує тим, що ТОВ «Байкара» є фіктивним підприємством, що підтверджується вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15.02.2013 у справі № 1601/11172/2012.
Висновок про нереальне вчинення господарських операцій позивачем з ТОВ «Альпек» контролюючий орган обґрунтовує тим, що неможливо підтвердити реальність господарських операцій через наявність у ланцюгу постачання підприємств, які на час перевірки припинили свою діяльність або не знаходяться за юридичною адресою. У зв'язку з ненаданням до перевірки сертифікатів якості неможливо встановити фактичного виробника товарів.
Порядок формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за звітні періоди, що передували січню 2011 року, регулювався нормами статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а починаючи з січня 2011 року - нормами статті 198 Податкового кодексу України. Порядок формування платником податку на прибуток підприємств валових витрат за звітні періоди, що передували ІІ кварталу 2011 року, регулювався нормами статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а порядок формування платником податку на прибуток підприємств витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, починаючи з ІІ кварталу 2011 року, - нормами статті 138 Податкового кодексу України.
Аналіз пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 138.2, підпункту139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.3, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною, виданою платником податку на додану вартість.
Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що наявність законодавчо визначених умов для формування валових витрат/витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо господарські операції між платниками податків, які значяться як покупець та постачальник, не мали реального характеру, а первинні документи не відповідають дійсності.
Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вирішення справи судами попередніх інстанцій) у справі про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту частини першої статті 71 цього Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.
Суд апеляційної інстанції дослідив зазначені контролюючим органом аргументи щодо нереального вчинення господарських операцій з поставки товару/послуг між позивачем та контрагентами - ТОВ «Компанія «Центр-Регіон 2010», ПП «Кремнафтагазтрейд», ПП «Дортехкомплект», ТОВ «Байкара», ТОВ «Альпек» та надав оцінку наданим позивачем первинним документам у сукупності з іншими доказами. Такі первинні документи суд апеляційної інстанції оцінив як такі, що не підтверджують реальне вчинення господарських операцій, при цьому суд зазначив мотиви своєї оцінки досліджених доказів.
Суд касаційної інстанції, з огляду на положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права і не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів на іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до встановлених цими судами на підставі безпосередньо досліджених та оцінених ними доказів обставин і не має права досліджувати та додатково перевіряти докази, надавати їм власну оцінку тощо.
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного їх застосування. Доводи позивача, наведені в касаційній скарзі, є такими, що не спростовують правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права до встановлених на підставі безпосередньо досліджених та оцінених судами доказів обставин.
Щодо посилання позивача в касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою постанову від 15.08.2014 про закриття кримінального провадження у зв'язку зі встановленням відсутності в діях службових осіб ТОВ «Даст і К» складу кримінального правопорушення, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32014170090000003, передбаченого частиною першою статті 366 Кримінального кодексу України, в якому зазначено про підтвердження в ході досудового слідства факту фінансово-господарських відносин позивача з ТОВ «Компанія «Центр-Регіон 2010», ПП «Кремнафтагазтрейд», ПП «Дортехкомплект», ТОВ «Байкара», ТОВ «Альпек», які заперечувались контролюючим органом в акті перевірки від 04.12.2013 № 5099/16-03-22-01-08/13953635, то суд касаційної інстанції зазначає, що своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати передбачених Податковим кодексом України податків та зборів тощо перш за все перевіряється на підставі первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів. Суд апеляційної інстанції при вирішенні справи з метою перевірки повноти нарахування та сплати позивачем податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість дослідив та оцінив саме такі докази і за результатами їх оцінки дійшов висновку про неправомірне формування позивачем валових витрат/витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту, натомість у постанові про закриття кримінального провадження відсутні посилання на докази та мотиви, які б свідчили про неповноту дослідження судом апеляційної інстанції доказів.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Даст і К» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2014 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
І.А. Гончарова
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду