Іменем України
Київ
10 грудня 2019 року
справа №420/771/19
адміністративне провадження №К/9901/30528/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної фіскальної служби України
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у складі судді Потоцької Н.В.
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у складі суддів Семенюк Г.В., Потапчук В.О., Шляхтицького О.І.
у справі №420/771/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі"
до Державної фіскальної служби України
третя особа: Головне управління ДФС в Одеській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Судноплавна компанія "Укрферрі" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування рішення ДФС України, яке викладене у листі-відповіді від 12 листопада 2018 року №36796/6/99-99-12-03-02-15 про відмову збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 1 469 034,00 грн; зобов'язання відповідача збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у розмірі 1469034,00 грн та відобразити відповідне збільшення у витягу з системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
20 травня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, позов задовольнив в повному обсязі.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що не забезпечивши автоматичне збільшення суми, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у сумі 1469034,00 грн у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відповідач допустив протиправну бездіяльність, чим порушив вимоги чинного податкового законодавства.
У листопаді 2019 року відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В касаційній скарзі наголошує, що реєстраційна сума в системі електронного адміністрування може бути збільшена на суму від'ємного значення, що задекларована платником податку виключно у рядках 24 та 31 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року, та не підлягає перерахунку у зв'язку з подальшим уточненням показників такої звітності шляхом подання відповідних уточнюючих розрахунків. Доводи касаційної скарги аналогічні (дослівно процитовані) доводам апеляційної скарги.
07 листопада 2019 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував справу №420/771/19 з Одеського окружного адміністративного суду.
13 листопада 2019 року справа №420/771/19 надійшла на адресу Верховного Суду.
21 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили.
20 липня 2015 року Товариство подало електронну податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, у якій в рядку 24 (сума від'ємного значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 22.1+ рядок 23.3) (переноситься до рядка 20.1 наступного звітного (податкового) періоду) та в графі 31 (сума непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду) відображено показник " 0" гривень.
19 серпня 2015 року позивач подав до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області електронний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період за червень 2015 року (реєстраційний номер документа 9174785193). Відповідно до вказаного розрахунку показники наступних рядків декларації за червень 2015 року збільшені на 1469034,00 гривень: рядка 20 "від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду; рядку 21 "від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду"; рядка 22 "сума від'ємного значення поточного звітного (податкового) періоду та від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду; рядка 23 "сума від'ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V кодексу на момент подання податкової декларації; рядка 23.3. "сума від'ємного значення, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду"; рядка 24 "сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду".
12 листопада 2018 року ДФС України листом-відповіддю за вих. №36796/6/99-99-12-03-02-15) щодо результатів розгляду звернення Товариства від 21 вересня 2018 року, повідомило позивача, зокрема, що "Сума від'ємного значення, задекларована Товариством в уточнюючому розрахунку до декларації за березень 2015 року не підпадає під норми пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Кодексу і не може бути врахована у СЕА, оскільки збільшення показників реєстраційної суми відбулось разово, та не перераховується надалі у зв'язку з уточненням показників такої звітності".
Проблемою цього спору є відмова податкового органу збільшити у системі електронного адміністрування податку на додану вартість суму, на яку позивач має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пункт 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачає, що система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" (Порядок № 569 далі).
Протягом серпня 2015 року ДФС України у зв'язку з переведенням роботи системи електронного адміністрування податку на додану вартість у штатний режим зобов'язана була автоматично збільшити значення суми податку, на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), та суму непогашеного від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (рядок 31), що зазначене у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року.
В зв'язку з набранням 29 липня 2015 року чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" всім зареєстрованим в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платникам податків було "обнулено" значення суми податку (позитивне або від'ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Для обрахунку суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних можуть використовуватись документи, перелік яких є чітко визначеним (податкові накладні, розрахунки коригування, митні декларації, аркуші коригування та додаткові декларації), складені починаючи з 1 липня 2015 року.
Платник податків самостійно вирішує, коли (в складі якої декларації) подати заяву та відобразити непогашені залишки податку, а також напрям їх використання. При цьому, всі непогашені залишки податку на додану вартість без проведення перевірок, тобто автоматично, в силу заповнення заяви (додатку 2 до декларації), підлягають врахуванню як у збільшення реєстраційної суми, так і податкового кредиту.
Тобто, відповідно до приписів підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначальним фактором для автоматичного збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, є зазначення такої суми саме в податковій звітності з податку на додану вартість платника податку.
Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, які дорівнюють 1095 днів) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відтак, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2015 року, поданий Товариством у серпні 2015 року до контролюючого органу, є однією з форм податкової звітності з податку на додану вартість, а отже сформовані у ньому показники мали бути враховані ДФС при визначенні суми, на яку Товариство має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування, на величину від'ємного значення за червень 2015 року у сумі 1469034,00 грн.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (дивитися рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, пункт 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, пункт 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, пункт 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37, від 25 листопада 2008 року).
В силу принципу пропорційності втручання в право особи безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном можливе лише за умови дотримання "справедливої рівноваги" між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини.
Верховний Суд зазначає, що неузгодженість дій органів державної влади або невиконання державними органами та їх посадовими особами своїх безпосередніх обов'язків не повинно тягти за собою покладення на суб'єкта господарювання надмірних обов'язків або інших несприятливих наслідків, як це мало місце у справі.
Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що ДФС всупереч вимог законодавства не забезпечено відображення у системі електронного адміністрування податку на додану вартість заявлених Товариством в уточнюючому розрахунку відомостей.
За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого, касаційна скарга залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі №420/771/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: І. А. Гончарова
І. Я. Олендер