Іменем України
Київ
10 грудня 2019 року
справа №826/11422/16
адміністративне провадження №К/9901/28060/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф.,
суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року (суддя - Чудак О.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року (судді - Бєлова Л.В., Кучма А.Ю., Пилипенко О.Є.)
у справі №826/11422/16
за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Проджект ЛТД", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром"
про визнання договору недійсним,
У липні 2016 року Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Проджект ЛТД" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром", в якому просила визнати недійсним договір від 22 травня 2015 року №146 укладений між відповідачами у справі.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на умовах договору від 22 травня 2015 року №146 задокументовано здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізодром» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД» реконструкції автономних котелень на загальну суму 1 080 000 грн, про що виписано податкові накладні від 22 травня 2015 року №10 та від 29 травня 2015 року №34. Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року у справі №759/1503/16-к встановлено факт фіктивності діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Проджект ЛТД".
Виходячи з цього позивач зазначає, що статус фіктивного підприємництва несумісний з легальною підприємницькою діяльністю та вважає наявними підстави для визнання недійним договору від 22 травня 2015 року №146.
Рішенням 10 червня 2019 року Окружний адміністративний суд міста Києва, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, адміністративний позов задовольнив, визнав договір від 22 травня 2015 року №146 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізодром» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД» недійсним.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, здійснив аналіз положень статей 30, 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 72, 74 Кодексу адміністративного судочинства України та дійшов висновку, що укладення договору від 22 травня 2015 року №146 вчинено в межах фіктивного підприємництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Проджект Лтд", такий договір не був укладений для здійснення реальних господарських взаємовідносин, а спрямований, зокрема, на отримання податкової вигоди шляхом незаконного формування податкового кредиту та витрат, відповідно, такий правочин не відповідає інтересам держави і суспільства, а тому наявні підстави для визнання договору від 22 травня 2015 року №146 недійсним.
Окрім того, суд апеляційної інстанції не прийняв доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром", як апелянта, стосовно того, що суд першої інстанції прийняв рішення за відсутності в матеріалах справи належним чином засвідчених письмових доказів, а саме договору від 22 травня 2015 року № 146.
Суд звернув увагу на те, що в матеріалах справи наявна лише копія договору від 22 травня 2015 року №146, а також копії акту від 30 червня 2015 року №ОУ-02384 здачі-прийняття робіт, картки рахунку 631 ТОВ "Ізодром", податкові накладні від 22 травня 2015 року №10 та від 29 травня 2015 року №34. До суду оригінал договору не подавався, оскільки втрачений та не може бути засвідчений належним чином. Суд зазначив, що передумовою для складання податкової накладної є існування договірних відносин між сторонами, тобто факт укладення правочину. В матеріалах справи наявна податкова накладна від 29 травня 2015 року № 34, виписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Проджект ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром", яка, як зазначив суд апеляційної інстанції, є додатковим підтвердженням факту існування договірних відносин між сторонами.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізодром" подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Товариство зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявна копія договору від 22 травня 2015 року №146, проте цей доказ не може вважатися достовірним та допустимим доказом та не може братися до увагу судом, зокрема тому, що договір не завірений належним чином. Окрім того, відповідач вказує на те, що вироком не надано оцінки господарським операціям між відповідачами у справі за договором від 22 травня 2015 року №146, то такий вирок не може бути єдиною самостійною підставою для автоматичного визнання такого договору нікчемним чи недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Касаційний розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій, в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в матеріалах справи наявна копія договору підряду від 22 травня 2015 року №146, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД» (Виконавець) в особі директора Людкевич П.І. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізодром» (Замовник) в особі директора Доценко А.А.
Факт перебування Людкевича П.І. на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД» підтверджується відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД» взяло на себе зобов'язання своїми силами і засобами та з матеріалів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізодром» виконати необхідний комплекс робіт з реконструкції автономних котелень, що включає комплектацію та монтаж. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізодром» зобов'язалось прийняти та оплатити виконану роботу. Загальну вартість робіт погоджено у розмірі 1 080 000 гривень.
Актом від 30 червня 2015 року №ОУ-02384 здачі-прийняття робіт зафіксовано надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД» та прийняття Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізодром» робіт за договором від 22 травня 2015 року №146 загальною вартістю 1 080 000 гривень, в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) - 180 000 гривень.
Згідно картки рахунку 631 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізодром» проведено оплату за вказаним договором в сумі 1 080 000 гривень. Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД» виписано податкові накладні від 22 травня 2015 року №10 та від 29 травня 2015 року №34 на загальну суму 1080000 гривень, в тому числі ПДВ - 180 000 гривень.
Вироком Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2016 року у справі №759/1503/16-к Людкевича П.І. визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво) та встановлено факт фіктивності діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД», з огляду на що податковий орган звернувся до суду із позовом про визнання договору від 22 травня 2015 року №146 недійсним.
Судами встановлено, сторонами не заперечується та з матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору. Згідно позовних вимог податковий орган просив суд визнати недійсним договір від 22 травня 2015 року №146, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Проджект ЛТД» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізодром». Проте, в матеріалах справи взагалі не міститься ні оригіналу, ні копії оскаржуваного договору №146 датованого 22 травня 2015 року, натомість наявний договір №146 датований 06 травня 2015 року. Встановлюючи обставини та надаючи правову оцінку доказам у справі, судами попередніх інстанцій не досліджувався спірний договір від 22 травня 2015 року, визнання недійсності якого є предметом спору.
Приписи Глави 5 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Поняття доказів визначено положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Верховний Суд звертає увагу, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Для цього Кодекс адміністративного судочинства України покладає на суд обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи. У тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об'єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин, пов'язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв'язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню. При цьому, суд також повинен враховувати вимоги щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Згідно приписів частини першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій передбачені вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлено неповно, не досліджено доказів, які мають першочергове значення для встановлення достовірних обставин, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Пунктом 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізодром" задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року скасувати, справу №826/11422/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Р. Ф. Ханова
І. А. Гончарова
І. Я. Олендер