09 грудня 2019 року
м. Київ
справа №440/2174/19
адміністративне провадження №К/9901/32785/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Саприкіної І. В., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - Міноборони), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 78 Протоколу № 32 засідання Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 15 березня 2019 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";
- зобов'язати Міноборони прийняти рішення про призначення такої допомоги ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи, з 08 травня 2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до п. "б" ст. 162 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності та вжити заходів до її виплати.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 30 липня 2019 року відмовив у задоволенні позову.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 жовтня 2019 року скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року та задовольнив позов частково.
Визнав протиправним та скасував пункт 78 Протоколу № 32 засідання Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, від 15 березня 2019 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
Зобов'язав Міноборони повторно розглянути питання щодо призначення та нарахування ОСОБА_1 , як інваліду ІІ групи, одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з таким судовим рішенням апеляційної інстанції, Міноборони 22 листопада 2019 року направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу відповідно до ст. 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Положеннями ч. 3 ст. 55 КАС України визначено, що юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Пункт 1 ч. 1 ст. 59 КАС України передбачає, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно ч. 3, 6, 8 ст. 59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.
У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Касаційна скарга підписана представником Міноборони Мазур Л. Б.
Як убачається із матеріалів касаційної скарги, на підтвердження повноважень представника додана копія довіреності, засвідчена начальником Східного територіального юридичного відділу Ібрагімовим Ф. Б.
Разом з цим, доказів наявності у начальника Східного територіального юридичного відділу Ібрагімова Ф. Б. встановлених законом повноважень щодо засвідчення копії довіреності суду касаційної інстанції не надано.
Таким чином, касаційна скарга Міноборони підписана представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо вона подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Згідно з ч. 2 ст. 332 та ч. 8 ст. 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 59, 330, 332 КАС України, суддя
Касаційну скаргу скаргу Міністерства оборони України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному ст. 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. В. Саприкіна