Іменем України
10 грудня 2019 року
Київ
справа №369/8599/16-а
адміністративне провадження №К/9901/35253/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2017 року (суддя Волчко А.Я.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (судді: Парінов А.Б. (головуючий), Грибан І.О., Губська О.А.)
у справі № 369/8599/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Херсонської митниці ДФС
про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської митниці ДФС про скасування постанови у справі про порушення митних правил № 0158/50803/16 від 18 серпня 2016 року та закриття провадження за відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого статтею 477 Митного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при розгляді справи про порушення митних правил відповідачем здійснено неправильну кваліфікацію, оскільки яхта не відноситься до товарів, а є транспортним засобом особистого користування, вивезення якого з тимчасово окупованої території не пов'язане з цілями функціонування вільної економічної зони. Крім цього, у протоколі не вказано точне географічне розташування кордону вільної митної зони в Чорному морі, місце перетину цього кордону. Позивач зазначив, що при переміщенні яхти морським шляхом на митну територію України у зв'язку з неможливістю користування нею на тимчасово окупованій території він не мав умислу на вчинення порушення митних правил та посилався на невизначеність законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини.
Києво-Святошинський районний суд Київської області постановою від 09 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 з огляду на наявність у його діях порушення митних правил, передбаченого статтею 477 Митного кодексу України.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Зокрема, ОСОБА_1 зазначив, що суди не звернули увагу на те, що оскаржуваною постановою Херсонської митниці ДФС позивача повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за ті ж самі дії, за які його вже було притягнуто до цього ж виду відповідальності згідно зі статтею 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Разом із цим позивач вказав на відсутність у його діях об'єктивної та суб'єктивної сторін правопорушення, передбаченого статтею 477 Митного кодексу України, що судами також не враховано.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 вересня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 .
У своїх запереченнях на касаційну скаргу Херсонська митниця ДФС вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, тому касаційну скаргу позивача просила залишити без задоволення.
06 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 11 серпня 2016 року близько 20:00 год. до зони митного контролю митного поста «Скадовськ» Херсонської митниці ДФС (Скадовський морський торговельний порт) надійшла яхта, бортовий реєстраційний номер «НОМЕР_1», дата державної реєстрації - 16 травня 2012 року, модель «SPORTINA 595», країна реєстрації - Україна, під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , яка рухалася з вільної економічної зони «Крим» на материкову частину України.
Відповідно до суднового білета НОМЕР_2 вказана яхта належить громадянину ОСОБА_1 .
При проведенні митних формальностей позивач подав пасажирську митну декларацію, оформлену на вказану яхту «на відхід» Кримською митницею Федеральної митної служби Росії.
Під час опитування ОСОБА_1 повідомив, що яхта з травня 2012 року до 10 серпня 2016 року перебувала у м. Євпаторія (АР Крим) без виходу за межі порту. У зв'язку з неможливістю проведення перереєстрації строку дії суднового білету та свідоцтва про придатність малого судна до плавання на тимчасово окупованій території, позивач вирішив перемістити яхту на материкову частину України морським шляхом. Під час переміщення морем з м. Євпаторія (АР Крим) до порту Скадовськ (Україна) яхта слідувала уздовж берегової лінії, не залишаючи 12-мильну зону.
У зв'язку з цим митний орган дійшов висновку, що громадянин України ОСОБА_1 вчинив порушення митних правил, передбачене статтею 477 Митного кодексу України, а саме порушення встановленого законодавством порядку вивезення товарів з території вільної митної зони - яхти, бортовий реєстраційний номер «НОМЕР_1 », дата державної реєстрації - 16 травня 2012 року, модель «SPORTINA 595», країна реєстрації - Україна.
Факт вивезення позивачем вказаної яхти із території вільної митної зони (м. Євпаторія), що розташована на тимчасово окупованій території АР Крим, в зоні закритого Україною пункту пропуску «Євпаторійський морський порт» підтверджується показами свідка ОСОБА_2 , який допомагав у переміщенні яхти до порту «Скадовськ».
12 серпня 2016 року за даним фактом стосовно ОСОБА_1 складено протокол про порушення митних правил № 0158/50803/16, копію якого вручено позивачу та повідомлено про дату розгляду справи.
18 серпня 2016 року заступником начальника Херсонської митниці ДФС - начальником Управління боротьби з митними правопорушеннями за результатами розгляду справи про порушення митних правил № 0158/50803/16 прийнято постанову, якою визнано винним громадянина України ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 477 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 17 000 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій зазначили, що вивезення товарів із вільної митної зони ВЕЗ «Крим» можливо лише через встановлені контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї. Водночас позивач здійснив вивезення яхти з території вільної митної зони (м. Євпаторія) в зоні закритого Україною пункту пропуску «Євпаторійський морський порт», тобто у спосіб, не передбачений законодавством.
Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.
Згідно з частиною першою статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Статтею 477 Митного кодексу України передбачена відповідальність за порушення встановленого законодавством порядку ввезення товарів на територію вільної митної зони, вивезення товарів з цієї території, проведення операцій з товарами, поміщеними в режим вільної митної зони, а так само порушення встановленого частиною другою статті 436 цього Кодексу строку розпорядження товарами, розміщеними у вільній митній зоні, у разі анулювання дозволу на відкриття та експлуатацію цієї зони тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 4 Митного кодексу України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі (пункт 57); транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно (пункт 60).
За змістом частин першої, третьої статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Особливості створення вільної економічної зони «Крим» (далі - ВЕЗ «Крим») та інші аспекти правових відносин між фізичними і юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території або за її межами врегульовано Законом України від 12 серпня 2014 року № 1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон 1636-VII).
Згідно зі статтею 1 цього Закону ВЕЗ «Крим» запроваджується у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Адміністративний кордон між територією ВЕЗ «Крим» та іншою територією України збігається із суходільним адміністративним кордоном між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю. Територія ВЕЗ «Крим» не поширюється на виключну морську економічну зону України, визначену такою згідно з нормами Конвенції Організації Об'єднаних Націй з морського права 1982 року та Угодою про імплементацію частини XI Конвенції від 10 грудня 1982 року, а саме: на територіальне море України і прилеглі зони, протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства, континентальний шельф, відкрите море, режим островів та міжнародний район морського дна, а також на повітряний простір над півостровом Крим, визначений таким відповідно до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року.
Статтею 5 Закону України «Про державний кордон України» визначено, що до територіального моря України належать прибережні морські води шириною 12 морських миль, відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з'єднують відповідні точки.
Статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
За положеннями статті 3 Закону 1636-VII для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.
Відповідно до пункту 3.4 статті 3 Закону 1636-VII митні формальності, пов'язані з переміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення та громадян через адміністративний кордон ВЕЗ «Крим», здійснюються у зонах митного контролю, розташованих у місцях, визначених статтею 329 Митного кодексу України.
Статтею 329 Митного кодексу України передбачено, що з метою забезпечення здійснення органами доходів і зборів митного контролю товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, проведення заходів, пов'язаних з виявленням, попередженням та припиненням контрабанди і порушень митних правил, у пунктах пропуску через державний кордон України, на територіях морських і річкових портів, аеропортів, на залізничних станціях та на територіях підприємств, вільних митних зон, митних складів, складів тимчасового зберігання, а також в інших місцях, визначених відповідно до цього Кодексу, створюються зони митного контролю.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 424-р «Про тимчасове закриття пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю» тимчасово закрито пункти пропуску та пункти контролю, зокрема міжнародний пункт пропуску «Євпаторійський морський порт».
Відповідно до пункту 31 постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 «Про затвердження Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» контроль за в'їздом на тимчасово окуповану територію України та виїздом з неї осіб, транспортних засобів і переміщенням вантажів здійснюється в контрольних пунктах уповноваженими службовими особами контрольних органів і служб.
У Додатку 1 до вказаної постанови затверджено Перелік контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї.
Зокрема, встановлено контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для автомобільного сполучення - «Каланчак», «Чаплинка», «Чонгар» та контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї для залізничного сполучення - «Херсон», «Мелітополь», «Вадим», «Новоолексіївка».
Системний аналіз змісту вищенаведених норм дає підстави для висновку, що вивезення товарів з вільної митної зони ВЕЗ «Крим» можливо лише через встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 року № 367 «Про затвердження Порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї» контрольні пункти в'їзду на тимчасово окуповану територію України/виїзду з неї.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач здійснив вивезення яхти модель «SPORTINA 595», р.н. «НОМЕР_1», з території вільної митної зони (м. Євпаторія) у зоні закритого Україною пункту пропуску «Євпаторійський морський порт» тимчасово окупованої території АР Крим, чим порушив порядок вивезення товарів з території вільної митної зони, що є порушенням митних правил, відповідальність за яке передбачена статтею 477 Митного кодексу України.
З огляду на це колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що спірна постанова у справі про порушення митних правил, якою позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 477 Митного кодексу України, прийнята відповідачем правомірно.
Посилання скаржника на ту обставину, що яхта модель «SPORTINA 595», р.н. «НОМЕР_1», є особистим транспортним засобом та не підпадає під визначення поняття товару, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки за визначенням, наведеним у статті 4 Митного кодексу України, товари - це будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Безпідставними є також доводи ОСОБА_1 про відсутність у його діях суб'єктивної сторони правопорушення. Так, інформація про окупацію АР Крим та закриття Україною пунктів пропуску та пунктів контролю на територію АР Крим є загальновідомою та неодноразово висвітлювалася в засобах масової інформації. Відтак факт окупації Криму, відсутність на півострові Крим органів державної влади та державного контролю України були достовірно відомі позивачу. За таких обставин перед прийняттям рішення щодо переміщення яхти із закритого Україною пункту пропуску «Євпаторійський морський порт» АР Крим позивач повинен був та мав змогу ознайомитися з порядком переміщення товарів із ВЕЗ «Крим», тобто позивач повинен був усвідомлювати наслідки своїх дій, на ненастання яких легковажно розраховував.
При цьому Суд звертає увагу, що згідно зі статтею 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Щодо доводів позивача про закриття Україною на території АР Крим пунктів пропуску морським шляхом та неможливість у зв'язку з цим використовувати власне майно колегія суддів зазначає, що транспортування яхти могло бути здійснене автомобільним транспортом через пункти пропуску автомобільного сполучення - «Каланчак», «Чаплинка», «Чонгар» у спосіб, встановлений законодавством. При цьому відсутність у позивача спеціального транспорту для перевезення яхти сухопутним шляхом та коштів на придбання такого транспорту або його оренду не звільняє від виконання вимог законодавства.
Посилання позивача на те, що оскаржуваною постановою Херсонської митниці ДФС його повторно притягнуто до адміністративної відповідальності за ті ж самі дії, за які його вже було притягнуто до цього ж виду відповідальності згідно зі статтею 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки предметом розгляду цієї справи є порушення ОСОБА_1 порядку вивезення товарів з території вільної митної зони (ВЕЗ «Крим»), відповідальність за яке передбачена статтею 477 Митного кодексу України, а не порушення фізичною особою порядку в'їзду та виїзду з тимчасово окупованої території АР Крим, відповідальність за яке передбачена статтею 204-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати їх помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 червня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова