Іменем України
10 грудня 2019 року
Київ
справа №808/5619/14
адміністративне провадження №К/9901/5694/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС (є правонаступником Запорізької митниці Міндоходів)
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року (суддя - Кисіль Р.В.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року (судді: Баранник Н.П. (головуючий), Малиш Н.І., Щербак А.А.)
у справі № 808/5619/14
за позовом Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна"»
до Запорізької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області
про визнання неправомірними дій та бездіяльності, стягнення переплати ввізного мита,
У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна"» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Запорізької митниці Міндоходів (правонаступником якої є Запорізька митниця ДФС; далі - Митниця, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі - ГУ ДКСУ у Запорізькій області, відповідач-2), в якому просило: визнати протиправною відмову Митниці у поверненні позивачу суми митних платежів за митною декларацією від 14 серпня 2014 року № 112030001/2012/015908 у розмірі 24 055,82 грн; визнати неправомірною бездіяльність Митниці щодо ненадання ГУ ДКСУ у Запорізькій області висновку про повернення з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачених коштів за митною декларацією від 14 серпня 2014 року №112030001/2012/015908 у розмірі 24 055,82 грн; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача переплату ввізного мита у сумі 24 055,82 грн.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 06 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, позов задовольнив повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що правомірність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, тому позивач мав право на звернення до Митниці із заявою про повернення надміру сплачених митних та інших платежів. Натомість відповідач-1 не виконав процедурних обов'язків щодо алгоритму дій, покладених на нього Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618, та не навів при цьому обґрунтованих підстав для відмови у наданні висновку.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року і ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі. Зокрема, скаржник зазначив, що не приймав рішення щодо заявленої декларантом митної вартості, відтак підстави для повернення надмірно сплачених митних платежів відсутні. Крім того документи, які б підтверджували помилкову та/або надмірну сплату коштів до бюджету, позивачем не надавалися.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 липня 2015 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.
У запереченнях на касаційну скаргу Товариство вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просило відмовити.
18 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що 14 серпня 2012 року Митниця за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості імпортованого позивачем товару прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №112030000/2012/000251/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2/00454.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 12 березня 2013 року у справі № 808/1810/13-а відмовив у задоволенні позову Товариства про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14 серпня 2012 року № 112030000/2012/000251/2, картки відмови від 14 серпня 2012 року № 112030000/2/00454 та стягнення переплати ввізного мита у сумі 24 055,82 грн.
Натомість Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 квітня 2014 року у справі № 808/1810/13-а апеляційну скаргу Товариства задовольнив частково: постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року скасував у частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування картки відмови від 14 серпня 2012 року №112030000/2/00454 і рішення про коригування митної вартості товарів від 14 серпня 2012 року № 112030000/2012/000251/2; ухвалив нове рішення про задоволення позову Товариства в цій частині. В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду залишив без змін.
У зв'язку з набранням судовим рішенням у справі № 808/1810/13-а законної сили позивач звернувся до Митниці із заявою від 11 червня 2014 року про повернення надмірно сплачених митних платежів у сумі 24 055,82 грн за митною декларацією від 14 серпня 2012 року № 112030000/2012/015908. До вказаної заяви позивач додав копії наступних документів: МД від 14.08.2012 № 112030000/2012/015908; ДМВ-2 від 14.08.2012 № 112030000/2012/015908; МД від 13.08.2012 № 112030000/2012/015843; ДМВ-1 від 13.08.2012 № 112030000/2012/015843; платіжного доручення від 13.08.2012 № 16643 на суму 90 000 грн про перерахування митних платежів; рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2012 № 112030000/2012/000251/2; картки відмови від 14.08.2012 № 112030000/2/00454, постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 у справі № 808/1810/13-а.
18 червня 2014 року Митниця надала Товариству відповідь (лист № 3014/24/08-70-654-04), у якій відмовила в поверненні надмірно сплачених митних платежів у сумі 24 055,82 грн з посиланням на те, що це питання було предметом розгляду справи №808/1810/13-а, але в задоволенні позовних вимог у цій частині Товариству відмовлено як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Так, згідно з частинами першою-третьою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до пунктів 43.4-43.5 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
За змістом пунктів 1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (був чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів (пункт 1).
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум (пункт 2).
Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (пункт 3).
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу (пункт 4).
Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (пункт 6).
Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви (пункт 7).
Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Порядку № 618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.
Отже законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту переплати; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач підтвердив факт надмірної сплати митних платежів у сумі 24 055,82 грн, у зв'язку з чим у Митниці виник обов'язок скласти відповідний висновок та направити його до органу Держказначейства для виконання.
Натомість Митниця, не ставлячи під сумнів обґрунтованість вказаних Товариством причин повернення коштів та не зазначаючи про жодні недоліки в документах, які були надані позивачем разом із заявою від 11 червня 2014 року, відмовила у поверненні надмірно сплачених коштів.
При цьому посилання митного органу у листі від 18 червня 2014 року № 3014/24/08-70-654-04 на те, що питання повернення надмірно сплачених митних платежів вже було предметом розгляду справи № 808/1810/13-а та в задоволенні цієї позовної вимоги Товариству відмовлено як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки в якості підстави для відмови в задоволенні цієї вимоги у справі № 808/1810/13-а суди зазначили про передчасність такого звернення Товариства.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що в даному випадку Митниця протиправно без законних на те підстав не виконала покладений на неї обов'язок щодо належного розгляду заяви платника про повернення з бюджету помилково та/або надмірно сплачених коштів та не вжила необхідних дій, передбачених Порядком № 618.
Разом із тим Верховний Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України та розділу ІІІ Порядку № 618, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Оскільки при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин та стягнули з Державного бюджету України на користь позивача переплату із ввізного мита в розмірі 24 055,82 грн, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, слід змінити у відповідній частині.
Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Запорізької митниці ДФС задовольнити частково.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року, у справі № 808/5619/18 змінити, виклавши абзац четвертий її резолютивної частини в такій редакції: «Зобов'язати правонаступника Запорізької митниці Міндоходів - Запорізьку митницю ДФС підготувати та подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення Публічному акціонерному товариству «Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна"» (69008, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 81, ідентифікаційний код 00186536) переплати із ввізного мита в сумі 24 055,82 грн».
В іншій частині постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі № 808/5619/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова