14 листопада 2019 року
Київ
справа №826/14234/16
адміністративне провадження №К/9901/30324/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Ханової Р.Ф.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби (ГУ ДФС) у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства (ПП) "Келерон" до Державної податкової інспекції (ДПІ) у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2019 адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів від 18.05.2015 №18052016; зобов'язано ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві зареєструвати звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року від 01.09.2016, звітні розшифровки податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за серпень 2016 року від 01.09.2016, днем їх фактичного отримання ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві - 01.09.2016.
Відповідач оскаржив це рішення, подавши апеляційну скаргу, яку суд апеляційної інстанції ухвалою від 01.04.2019 повернув з тих підстав, що до матеріалів апеляційної скарги не додано належного документа на підтвердження повноваження представника, яким подано та підписано апеляційну скаргу.
26.04.2019 відповідач повторно звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2019, яку суд ухвалою від 11.06.2019 повернув з тих підстав, що відповідач не сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у встановленому законом порядку, в тому числі, і протягом встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 17.05.2019. При цьому суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліку касаційної скарги.
21.06.2019 відповідач втретє подав апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2019.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 апеляційна скарга була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статей 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідач пропустив строк на апеляційне оскарження; до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, копія довіреності представника відповідача, що підписав апеляційну скаргу, не засвідчена в установленому порядку). Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано протягом десяти днів з дня вручення її копії усунути зазначені недоліки апеляційної скарги.
На виконання вимог ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 ГУ ДФС у м. Києві звернулося з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, вмотивоване доводами про зупинення операцій з бюджетними коштами по його рахунку та про здійснення ним всіх можливих заходів для розблокування рахунку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження слугувало те, що у строк, визначений судом, скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги, а підстави, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність достатнього фінансування витрат відповідача на сплату судового збору не є поважною причиною для поновлення відповідачу строку звернення з апеляційною скаргою з огляду на те, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен дотримуватися принципу "належного урядування".
ГУ ДФС у м. Києві подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення.
Обґрунтовуючи довід в касаційній скарзі, що строк на звернення з апеляційною скаргою був пропущений з поважних причин, відповідач зазначив, що є бюджетною установою і що ним вживались усі необхідні заходи для сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, зокрема щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку, установленого статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (частина перша, пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору в контексті завдань адміністративного судочинства не може бути розцінена як непереборна перешкода, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний час, шляхом зволікання у виконанні процесуальних обов'язків, в тому числі, і щодо сплати судового збору.
У справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Отже, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і органи Державної податкової служби зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, і не можуть отримувати режим "послаблення " при вирішенні судом питання про поновлення строку на оскарження судових рішень.
Законодавче обмеження строку на оскарження судового рішення, в адміністративній справі обумовлено, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій адміністративній справі, правильно застосував норми процесуального права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у зв'язку з чим касаційна скарга визнається необґрунтованою, що, у свою чергу, відповідно до пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом другим частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон
Р.Ф. Ханова ,
Судді Верховного Суду