02 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/9641/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гудима Л.Я., Шинкар Т.І.
за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,
представник позивача : не з'явився
відповідач: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 300/1321/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Гундяк В.Д.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,-
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області), у якому просила визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у подвоєнні стажу роботи за період з 10.11.2004 року по 08.09.2019 року згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати відповідача подвоїти стаж роботи ОСОБА_1 за період з 10.11.2004 року по 08.01.2019 року згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та перерахувати пенсію з 09.01.2019 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відмова відповідача в зарахуванні до її трудового стажу періоду роботи з 10.11.2004 по 08.01.2019 року в пільговому обчисленні є неправомірною, так як на її думку, чинним законодавством не передбачено обмежень щодо застосування ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» під час обчислення пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції невірно надано правову оцінку обставинам справи та рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зазначає, що після набуття чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стаття 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не скасована, була і є чинною та підлягає застосуванню у даних правовідносинах. Таким чином, вважає обґрунтованим своє право на подвоєння стажу роботи за період з 10.11.2004 року по 08.01.2019 року згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що з 01 січня 2004 року страховий стаж визначається відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказана норма права передбачає можливість зарахування страхового стажу лише в одинарному розмірі.
Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебувала на обліку в Галицькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, згідно п «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до записів в трудовій книжці позивач працювала з 10.11.2004 по 08.01.2019 у Обласній психіатричній лікарні №2 на посадах процедурної медсестри, сестри медичної палатної самото-психіатричного відділення №2, з 2013 року на посаді сестри медичної палатної геронтопсихіатричного відділення №4.
28.05.2019 року позивач звернулася до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області з заявою про перерахунок пенсії, в якій просила врахувати їй в подвійному розмірі стаж роботи за період з 10.11.2004 по 08.01.2019.
Листом №57/М-15/8 від 31.05.2019 пенсійний орган повідомив позивача про те, що підстави для зарахування у подвійному розмірі періоду роботи позивача в Обласній психіатричній лікарні №2 та відповідно і проведення перерахунку відсутні.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набрав чинності 01.01.2004 року, то в подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» підлягає зарахуванню відповідний період роботи до 01.01.2004 року.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», який був прийнятий 05 листопада 1991 року, робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Судом встановлено, що Обласна психіатрична лікарня №2, у якому працювала позивач, належить до закладів, передбачених ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З 01 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Положеннями абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з абз. 9 ч. 3 зазначеної статті страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідний випадок передбачений ч. 4 ст. 24 зазначеного Закону, який регламентує, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що положення ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не втратили чинності з 01 січня 2004 року та є чинними на даний час. Разом з тим суд зазначає, що особливості застосування вказаної норми права після набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються у прикінцевих положеннях цього Закону.
Відповідно до п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абз. 1 п. 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
У свою чергу положення абз. 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачають, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Таким чином ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» може бути застосована до позивача виключно для цілей визначення наявності чи відсутності у неї права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Як раніше зазначалося, ОСОБА_1 отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, згідно п «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У межах даної справи позивач просить зарахувати період її роботи у Обласній психіатричній лікарні №2 після 01 січня 2004 року в подвійному розмірі саме до страхового стажу, який впливає на розмір пенсії, що чинним законодавством не передбачено.
Також колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що поняття «страховий стаж» було введене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відтак, Закон України «Про пенсійне забезпечення» не регулював та не міг регулювати порядок обчислення страхового стажу.
У свою чергу ч.ч. 3, 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачають можливість зарахування до страхового стажу за раніше діючим порядком лише періодів роботи, які є стажем роботи для призначення пенсії та набуті до 01 січня 2004 року. Види трудової діяльності та інші періоди, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію були визначені саме Законом України «Про пенсійне забезпечення» у розділі «Обчислення стажу роботи для призначення трудових пенсій»
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що Галицьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області обґрунтовано відмовило позивачу в зарахуванні періоду роботи в Обласній психіатричній лікарні №2 на посаді процедурної медсестри, сестри медичної палати психіатричного відділення № 2 з 10.11.2004 року по 08.01.2019 року з розрахунку один рік роботи за два роки страхового стажу.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 300/1321/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді Л. Я. Гудим
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 10.12.2019.