Іменем України
09 грудня 2019 року
м. Київ
справа №127/17149/17
адміністративне провадження №К/9901/2189/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2017р. (суддя - Сичук М.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017р. (судді - Матохнюк Д.Б., Сапальова Т.В., Боровицький О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови у призначенні пенсії по віку згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати нарахувати і виплачувати з 10 липня 2017 року пенсію по віку згідно ст. 26 та в порядку ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015, 2016 роки.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що у зв'язку з досягненням пенсійного віку звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком згідно ст. 26 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак відповідачем вимоги його заяви виконано не було. Вважає протиправною відмову відповідача у призначенні за його заявою пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три попередні роки перед відповідним зверненням.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2017р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017р.. позов задоволено.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці нарахувати і виплачувати з 10.07.2017р. ОСОБА_1 пенсію по віку згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком позивач вже отримував пенсію за віком, призначену та обчислену згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яка призначена зі зменшенням пенсійного віку, встановленого Законом України «Про пенсійне забезпечення», а тому відсутні підстави для призначення чи переведення позивача на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в порядку, визначеному статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015, 2016 роки.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 25.07.2014р. перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію зі зниженням пенсійного віку, призначену на пільгових умовах, за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
У липні 2017 року, у зв'язку з досягненням пенсійного віку, позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив призначити йому пенсію за віком, передбачену ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати по Україні за 2014, 2015, 2016 роки відповідно до положень ст. 40 цього Закону.
Листом від 03.08.2017р. відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для призначення даного виду пенсії, з посиланням на те, що позивач вже реалізував своє право на призначення пенсії за віком у липні 2014 року відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що реалізація позивачем свого права на отримання пенсії саме за приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» здійснена вперше.
Суди дійшли висновку, що в даному випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший, а тому положення ч. 3 ст. 45 Закону №1058-ІV до даних правовідносин застосуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що відмова пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за віком з урахуванням приписів частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме середньої заробітної плати, за три календарні роки, що передують даті звернення за призначенням пенсії, є протиправною.
З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої робот, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
З 01 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно зі статтею 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 43 Закону № 1058-ІV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Статтею 10 Закону №1058-ІV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором.
За правилами частини третьої статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Як свідчать матеріали справи, позивач з липня 2014 року отримує пенсію, призначену відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку.
Таким чином, оскільки заява позивача до Управління фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону №1058-IV в тому числі із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.
Подібна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена Верховним Судом у постановах від 20.03.2018р. у справі №336/368/16-а (2-а/336/59/16), від 03.04.2018р. у справі № 753/8128/16-а, від 24.04.2018р. у справі №185/1391/17 (2-а/185/153/17), від 14.05.2019р. у справі №337/851/17(2а/337/81/2017) і під час розгляду даної справи колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини 3 цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці - задовольнити.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12.10.2017р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2017р. - скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук