10 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11144/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Сеника Р.П., Носа С.П.
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року, ухвалене суддею Мачульським В.В., м. Луцьк, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
24.04.2019 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16.04.2019:
№ 0004051408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на суму 162 686,90 грн., з яких: за основним платежем - 130 149,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32537,38 грн.;
№ 0004061408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів (крім ПДВ від операцій з ввезення лікарських засобів дозволених для виробництва) на суму 32 537,41 грн., з яких: за основним платежем - 26029,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6507,48 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській від 16.04.2019 №0004051408 та №0004061408.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що митний контроль після завершення митного оформлення можливий лише за умови обгрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України та на підставі письмового розпорядження керівника митного органу або особи, яка його заміщує. Однак, відповідач не надав доказів на підтвердження наявності зазначених підстав. Тоді як імпортований позивачем товар, щодо правильності декларування кодів якого стосувалась документальна перевірка, пройшов митне оформлення. Митна декларація, в якій позивач задекларував до ввезення на митну територію України товар за кодом УКТЗЕД 3926, була прийнята митним органом, а імпортований товар випущений у вільний обіг. Крім того, ідентичні та аналогічні товари неодноразового оформлялися за кодом УКТЗЕД 3926 90 97 90, зокрема Волинська митниця ДФС здійснила митне оформлення таких самих товарів без будь-яких зауважень.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відповідність характеристик товару, що оформлювався позивачем, характеристикам, встановленим Приміткою до групи 39 УКТЗЕД.
Відтак, висновок про порушення позивачем митного законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необгрунтованим та недоведеним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, Головне управління ДФС у Волинській області оскаржило його, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що листом від 04.02.2019 №3357/99-99-14-04-02-17 зобов'язано територіальні органи ДФС провести перевірки, а у разі виявлення фактів неправильної класифікації товару згідно УКТ ЗЕД суб'єктами господарювання, місцезнаходження яких не відноситься до зони діяльності ГУ ДФС, направити інформацію за належністю та повідомити про вжиті заходи Департамент аудиту у встановлений термін.
Апеляет звертає увагу на те, що за період, що перевірявся відносно ТОВ «Тигрес» Волинською митницею ДФС класифікаційні рішення не приймалися.
Стверджує, що згідно з інформацією на звороті упаковок виробів, опису відображеного на сайті виробника canpolbabies.com, висновку експерта від 23.04.2019 № 30/2019 (далі - висновок № 30/2019) відповідні товари відносяться до товарів з пластичних мас. Згідно з приміткою до групи 39 УКТ ЗЕД, термін «пластмаси» означає матеріали товарних позицій 3901-3914, що здатні при полімеризації або на будь-якій наступній стадії набували заданої форми під впливом зовнішньої дії (як правило, температури і тиску, а при необхідності і з використанням розчинника або пластифікатора) та зберігати її після усунення зовнішньої дії, такої як пресування, лиття, екструзія, каландрування або іншої. Більше того, немає суттєвого значення з чого виготовлено відповідні товари: силікону чи пластмаси, адже ці матеріали відносяться до однієї групи 39 «Пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них» розділу VI «Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них; каучук, гума та вироби з них» УКТ ЗЕД.
Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції взагалі не аналізувалися експертні документи.
Також судом першої інстанції не надано жодної оцінки класифікаційним рішенням фіскальних органів ЄС (обов'язковій тарифній інформації (ВТІ), що стосується аспіратора для носа та ніблера: від 17.01.2014 № CZ35-0030-2014, від 03.04.2015 № CZ34-0401-2015, від 19.12.2016 № DE24379/16-1, від 30.12.2015 № DE25422/15-1. На звороті наявні зображення товарів, а у позиції «end date of validity» - термін дії рішення.
Апелянт посилається на те, що класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТ ЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД (далі - ОПІ) та визначальних для класифікації характеристик товару. У товарну позицію 3926 згідно з УКТ ЗЕД включаються «Інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901-3914». Згідно з Поясненнями до товарної позиції 3926 УКТ ЗЕД до цієї товарної позиції включаються вироби, в іншому місці не зазначені, із пластмас (як визначено в Примітці 1 до цієї групи) чи з інших матеріалів товарних позицій 3901-3914. Аспіратори для носа не можуть класифікуватися в товарній позиції 3926, яка є «кошиковою» позицією 39-ї групи УКТ ЗЕД. У 39-й групі УКТ ЗЕД, у товарній позиції 3926 класифікуються лише ті вироби, які не зазначені у товарних позиціях, що передують товарній позиції 3926. Крім того, у товарній позиції 3926 відсутня позиція гігієнічні вироби, що унеможливлює включення вищеперелічених товарів саме до цієї товарної позиції У товарну позицію 3924 згідно з УКТ ЗЕД включаються «Посуд та прибори столові або кухонні, інші речі домашнього вжитку, гігієнічні або туалетні вироби з пластмас». Згідно з Поясненнями до товарної позиції 3924 УКТ ЗЕД до цієї товарної позиції включаються вироби з пластмас: (Б) Туалетно-гігієнічні вироби (для використання всередині будинку і поза ним), такі як туатетні речі (глечики для вмивання, миски), санітарні бачки, підкладні судна, настінні пісуари, нічні горщики, плювальниці, очні ванночки; соски на пляшки (соски для годування) і начальники, мильниці, поперечини для рушників, тримачі для зубних щіток, тримачі для туалетного паперу, гачки для рушників та аналогічні предмети для ванних кімнат, туалетів чи кухонь, не призначені для довгострокової установки на стіни.
Апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а тому суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст.311 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС» зареєстровано як юридична особа Луцькою районною державною адміністрацією Волинської області 01.03.2012 та взято на облік в ГУ ДФС у Волинській області (Луцький район) з 05.03.2012 за №17740. У період, за який проводилась перевірка, а саме з 26.02.2019 по 12.03.2019, ТзОВ «ТИГРЕС» здійснював діяльність за КВЕД, які пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічних операцій: Оптова торгівля текстильними товарами (Квед: 46.41), Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (Квед: 46.49), Неспеціалізована оптова торгівля (Квед: 46.90), Роздрібна торгівля іграми та іграшками в спеціалізованих магазинах (Квед: 46.65), Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (Квед: 47.71), Вантажний автомобільний транспорт (Квед: 49.41), Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (Квед: 73.20).
У період з 26.02.2019 по 12.03.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Волинській області, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України (МК України), наказу ГУ ДФС у Волинській області від 19.02.2019 №621, проведено документальну невиїзну перевірку ТзОВ «ТИГРЕС» код ЄДРПОУ 38143461, щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи в частині перевірки правильності класифікації згідно з УКТЗЕД товарів «Аспіратор для носа» за період з 17.03.2016 по 29.01.2019 та «Ніблер з силіконовою стрічкою для годування» за період з 28.09.2016 по 29.01.2019.
За результатами проведеної перевірки складено акт №5856/14-08/38143461 від 26.03.2019, згідно висновків якого перевіркою встановлено наступні порушення: вимог статті 69 МК України зі змінами та доповненнями, Закону України «Про митний тариф України» від 19.09.2013 №584-VII, зі змінами та доповненнями, правил 1, 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів згідно УКТЗЕД затверджених Законом України «Про митний тариф України, в частині правильності класифікації товару при митному оформлені, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 131803,12 грн.; вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-V-I зі змінами і доповненнями (ПК України), що призвело до заниження податкового зобов'язання по сплаті податку на додану вартість на суму 26360,62 грн.
03.04.2019 позивачем до ГУ ДФС у Волинській області було подано заперечення на акт документальної перевірки, яке за результатами розгляду листом №12301/10/03-20-14-08-14 від 10.04.2019 було залишено без задоволення (а.с.34-37).
На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Волинській області 16.04.2019 були прийняті податкові повідомлення рішення:
№ 0004051408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на суму 162 686,90 грн., з яких: за основним платежем - 130 149,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 32537,38 грн.;
№ 0004061408, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податку на додану вартість з ввезених на територію України товарів (крім ПДВ від операцій з ввезення лікарських засобів дозволених для виробництва) на суму 32 537,41 грн., з яких: за основним платежем - 26029,93 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6507,48 грн.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України) правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначаються цим Кодексом, крім правил оподаткування товарів митом, які встановлюються Митним кодексом України та іншими законами з питань митної справи.
Згідно пункту 4 частини 5 статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску.
Відповідно до частини п'ятої статті 255 МК України, митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Згідно з частиною першою статті 266 МК України декларант зобов'язаний:
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
Пололоженними статті 69 МК України передбачено, що товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТЗЕД. На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.
Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
Пунктом 7 частини 1 стаття 336 МК України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Приписами частини 1 статті 345 МК України визначено, що документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 345 МК України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Частино 1 статті 351 МК України, визначено, що предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
Згідно частини 2, 3 статті 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу органу доходів і зборів.
Із наказу ГУ ДФС у Волинській області №621 від 19.02.2019 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи» видно, що підставою для призначення та проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи стало виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи за результатами аналізу електронних копій митних декларацій та відповідно приписи пункту 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення лише за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Однак, ні наказ про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи №621 від 19.02.2019, ні акт перевірки №5856/14-08/38143461 від 26.03.2019, складений за наслідками проведення такої перевірки, не містять жодних посилань на наявність відповідних підозр та в чому саме вони полягають.
Згідно частин перешої, другої ст.77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, ГУ ДФС у Волинській області не надала докази на підтвердження наявності зазначених у наведеній нормі підстав. Разом з тим, суд апеляційної імпортований позивачем товар, щодо правильності декларування кодів якого стосувалась документальна перевірка, пройшов митне оформлення. Митна декларація, в якій позивач задекларував до ввезення на митну територію України товар за кодом УКТЗЕД 3926, була прийнятя митним органом, а імпортований товар випущений у вільний обіг.
Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року у справі № 808/1341/14.
Зі змісту акта перевірки №5856/14-08/38143461 від 26.03.2019 вбвчвється, що підставою для збільшення позивачу сум грошових зобов'язань з ввізного мита та податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів стали наступні висновки контролюючого органу.
ТзОВ «ТИГРЕС» за митними деклараціями (а.с.42-119) було ввезено на митну територію України товари а саме: 1) «Аспіратор для носа арт. 56/007»; 2) «Аспіратора для носа арт. 5/119»; 3) «Ніблер з силіконовою сіточкою для годування арт. 56/010» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 3926 90 97 90 (ставка ввізного мита 0%).
Відповідно до УКТ ЗЕД коду товару 3926 90 97 90 відповідає опис «Інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901 3914: інші: інші: інші». Приміткою 2 (р) до групи 39 УКТ ЗЕД (Пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них) визначено, що до цієї групи не включаються товари розділу ХІ (текстильні матеріали та вироби з них).
Відповідно до технічної інформації від виробника, яка надавалася ТзОВ «ТИГРЕС» до митного оформлення, товари являють собою вироби, які виготовлені з полімерних матеріалів (силікон, поліпропілен, термопластик (TPR), поліуретан.
Разом з тим, акт перевірки від 26.03.2019 №5856/14-08/38143461, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не містять посилань на мотиви зроблених висновків про помилкову класифікацію товару «Аспіратор для носа арт. 56/007»; «Аспіратора для носа арт. 5/119»; «Ніблер з силіконовою сіточкою для годування арт. 56/010» у товарній підкатегорії 3926 90 00 90, з огляду на Основні правила інтерпретації УКТЗЕД. В акті, зокрема, зазначено, що відповідно до пояснень до товарної позиції 3924 до неї включаються «Посуд та прибори столові або кухонні, інші речі домашнього вжитку, гігієнічні або туалетні вироби з пластмас».
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно з пунктом D Пояснень до товарної позиції 3924 «Аспіратор для носа арт. 56/007», «Аспіратора для носа арт. 5/119», «Ніблер з силіконовою сіточкою для годування арт. 56/010» розглядаються так, що не може відноситись до даної товарної позиції, оскільки даний товар виготовлений з силікону, а не із пластмаси.
Згідно з пунктом 1 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, що є частиною Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України» для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого. Відповідно до пункту 6 Правил для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.
Товарна позиція 3924 має назву: «Посуд та прибори столові або кухонні, інші речі домашнього вжитку, гігієнічні або туалетні вироби з пластмас», в той час, як товарна позиція 3926 має назву: Інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901-3914». Силікон відноситься до товарної позиції 3910 (примітка 3d до групи 39). Отже, товар «Аспіратор для носа арт. 56/007», «Аспіратора для носа арт. 5/119», «Ніблер з силіконовою сіточкою для годування арт. 56/010» не повинен бути віднесений до виробів з пластмас (товарна позиція 3924), оскільки відноситься до виробів з силікону (товарна позиція 3926).
У відповідності до правила 3 (а) Правил інтерпретації, якщо на перший погляд (prima facie) товар можна віднести до двох чи більше товарних позицій перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Згідно з правилом 3 (с), товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (а) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються. Тобто, якщо все ж таки виникають сумніви щодо віднесення товару «Аспіратор для носа арт. 56/007», «Аспіратора для носа арт. 5/119», «Ніблер з силіконовою сіточкою для годування арт. 56/010» до товарної позиції 3924 або 3926, з врахуванням правил 3 (a), 3(c) вони повинні бути віднесені до товарної позиції 3926.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує правильність віднесення товару «Аспіратор для носа арт. 56/007», «Аспіратора для носа арт. 5/119», «Ніблер з силіконовою сіточкою для годування арт. 56/010» до коду 3926 90 97 90 УКТЗЕД, оскільки це підтверджується висновком експерта Волинської ТПП від 09.04.2019 №В-711, а також висновком експерта №30/2019 від 23.04.2019 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи (а.с.174,175-199).
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відповідність характеристик товару, що оформлювався позивачем, характеристикам, встановленим Приміткою до групи 39 УКТЗЕД, тому висновок про порушення позивачем митного законодавства, зроблений відповідачем в акті перевірки, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених актом порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.
Внаслідок чого, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність порушень норм податкового законодавства з боку позивача у вказаних правовідносинах, а як наслідок вважає протиправними оскаржувані податкові-повідомлення рішення.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятого рішення не впливають та висновків суду не спростовують.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 червня 2019 року у справі №140/1395/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИГРЕС» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я. С. Попко
судді Р. П. Сеник
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 10.12.2019.