09 грудня 2019 року
Київ
справа №0640/3918/18
адміністративне провадження №К/9901/29990/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусука М.Б.,
розглянув матеріали касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (ГУ ДФС) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Поліссягаз" до ГУ ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
29.10.2019 ГУ ДФС подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2019 касаційну скаргу залишено без руху як таку, що подана з порушенням частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України: касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, а підстави, вказані у клопотанні про поновлення строку, є неповажними.
25.11.2019 до Верховного Суду надійшло клопотання ГУ ДФС про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019, направлене у відповідності із вище зазначеною ухвалою.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, відповідач посилається на те, що вперше з касаційною скаргою звернувся в межах визначеного Кодексом адміністративного судочинства України строку. Однак, у зв'язку із здійсненням безспірного списання коштів з рахунків ГУ ДФС на підставі виконавчих проваджень за судовими рішеннями, був позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги, що призвело до пропуску строку на касаційне оскарження.
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку касаційного оскарження.
Підстави пропуску особою строку на оскарження судового рішення можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення із скаргою у встановлений процесуальним законом строк.
Зазначені відповідачем підстави для поновлення строку на касаційне оскарження не підпадають під вище зазначений критерій та не можуть бути визнані поважними, оскільки стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, і ті, що негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму «послаблення» у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають суб'єкту владних повноважень права у необмежений час після спливу встановленого законом строку реалізовувати право на оскарження судового рішення.
Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових/процедурних складнощів, що склались у нього, шляхом зволіканням у виконанні процесуальних обов'язків, зокрема щодо сплати судового збору при повторному зверненні із касаційною скаргою.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на викладене клопотання ГУ ДФС про поновлення строку на касаційне оскарження на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Є.А. Усенко
М.М. Гімон ,
М. Б. Гусака
Судді Верховного Суду