Іменем України
10 грудня 2019 року
Київ
справа №804/4448/14
адміністративне провадження №К/9901/5517/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА. ЛТД»
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року (судді: Мельник В.В. (головуючий), Юхименко О.В., Нагорна Л.М.)
у справі № 804/4448/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА. ЛТД»
до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві
про визнання нечинним рішення та стягнення коштів,
У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА. ЛТД» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів (правонаступником якої є Дніпропетровська митниця ДФС; далі - Митниця, відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві, відповідач-2), в якому просило визнати нечинним рішення Митниці щодо відмови позивачу в поверненні надмірно сплаченого до бюджету податку на додану вартість у розмірі 22 573,71 грн та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 22 573,71 грн, який було зараховано до Державного бюджету України.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 13 червня 2014 року позов Товариства задовольнив повністю.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 січня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Митниці щодо неналежного розгляду заяви Товариства від 16 грудня 2013 року № 1167, зобов'язав Митницю розглянути вказану заяву та прийняти рішення за результатами її розгляду згідно з чинним законодавством України.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 лютого 2015 року відкрив касаційне провадження за скаргою Товариства.
Відповідачі не скористалися своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
17 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у вересні 2013 року позивач здійснив ввезення на митну територію України товару - лікарський засіб «АПІЛАК ГРІНДЕКС», реєстраційне посвідчення на лікарський засіб № UA/4346/01/01, чинне з 08 квітня 2011 року і дійсне до 11 квітня 2016 року. Під час митного оформлення товару за митною декларацією від 03 вересня 2013 року № 110080000/2013/123074 Товариство здійснило помилкове нарахування податку на додану вартість, що відображено в графі 47 вказаної декларації: в колонці «вид» вказано « 028», в колонці «ставка» - « 20%», а в графі 35 «Преференції» - « 000000000». Причиною такого заповнення граф митної декларації є збій в програмі, за допомогою якої заповнюється митна декларація. На підставі даних митної декларації №110080000/2013/123074 позивач сплатив податок на додану вартість за товар у сумі 22 573,71 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 03 вересня 2013 року № 28706 та не заперечується митним органом.
16 грудня 2013 року Товариство звернулося до Митниці із заявою № 1167 про повернення надмірно сплачених грошових коштів, до якої додало оригінали відповідних аркушів митної декларації, платіжного доручення від 03 березня 2013 року № 28706 та копію реєстраційного посвідчення на товар.
За наслідками розгляду вказаної заяви Митниця направила на адресу позивача листа від 30 грудня 2013 року № 17-11-2/6237, яким відмовила у задоволенні вимог щодо повернення надміру сплачених грошових коштів, посилаючись на те, що податкове зобов'язання, зокрема податок на додану вартість, за митною декларацією від 03 вересня 2013 року № 110080000/2013/123074 вважається самостійно нарахованим та узгодженим з дня її подання до митного оформлення товару.
Відповідно до статті 24 Митного кодексу України кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.
Згідно з підпунктом 197.1.27 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час митного оформлення товару) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів; а пунктом 197.4 цієї ж статті визначено, що звільнення від оподаткування товарів, передбачене пунктом 197.1, поширюється і на операції із ввезення їх на митну територію України.
За змістом пунктів 30.1-30.2 статті 30 Податкового кодексу України податковою пільгою є передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Відповідно до підпункту «г» пункту 30.9 Податкового кодексу України звільнення від сплати податку та збору є однією з форм надання податкової пільги.
Зважаючи на зміст вищенаведених норм Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач при ввезенні на митну територію України лікарського засобу за митною декларацією від 03 вересня 2013 року № 110080000/2013/123074 звільнявся від оподаткування податком на додану вартість. Відтак, помилково нарахувавши та сплативши за імпортований товар податок на додану в сумі 22 573,71 грн, позивач мав право на повернення вказаної суми як помилково сплаченої.
Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.
Так, згідно з частинами першою-третьою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів орган доходів і зборів не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Відповідно до пунктів 43.4-43.5 Податкового кодексу України платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
За змістом пунктів 1-4, 6, 7 розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (був чинний на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 618), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків-юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів (пункт 1).
Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум (пункт 2).
Відділ митних платежів митного органу перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати (пункт 3).
Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом відділу митних платежів митного органу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу (пункт 4).
Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України (пункт 6).
Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви (пункт 7).
Відповідно до пункту 11 розділу ІІІ Порядку № 618 за відсутності підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.
Отже законодавством регламентовано чіткий порядок повернення суб'єктам господарювання помилково та/або надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: звернення суб'єкта господарювання до митних органів із заявою; проведення відповідними структурними підрозділами митного органу перевірки наведених в заяві обставин та підстав; встановлення митними органами наявності факту помилкової та/або надмірної сплати коштів; складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення суб'єкту господарювання помилково та/або надмірно сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач підтвердив факт помилкової сплати податку на додану вартість у сумі 22 573,71 грн, у зв'язку з чим у Митниці виник обов'язок скласти відповідний висновок та направити його до органу Держказначейства для виконання. Натомість Митниця протиправно без законних на те підстав не виконала покладений на неї обов'язок щодо належного розгляду заяви платника про повернення з бюджету помилково та/або надмірно сплачених коштів та не вжила необхідних дій, передбачених Порядком № 618.
Між тим, Верховний Суд зазначає, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції обрали неправильний спосіб відновлення порушених прав позивача, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України та розділу ІІІ Порядку № 618, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 826/4418/14, який має враховуватися при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.
Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, що призвело до неправильного обрання способу відновлення порушених прав позивача, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій слід скасувати, а касаційну скаргу Товариства - задовольнити частково.
Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА. ЛТД» задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА. ЛТД» до Дніпропетровської митниці Міндоходів (правонаступником якої є Дніпропетровська митниця ДФС), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці Міндоходів від 30 грудня 2013 року № 17-11-2/6237 про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА. ЛТД» у поверненні суми податку на додану вартість у розмірі 22 573,71 грн, що була помилково сплачена до Державного бюджету України.
Зобов'язати правонаступника Дніпропетровської митниці Міндоходів - Дніпропетровську митницю ДФС підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕНТА. ЛТД» (49000, м. Дніпро, Селянський узвіз, 3-А, ідентифікаційний код 21947206) податку на додану вартість із ввезених на територію України товарів у сумі 22 573,71 грн та подати його для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.А. Гончарова
Судді І.Я. Олендер
Р.Ф. Ханова