04 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12369/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду, прийняту суддею Смолій Л.Д. у місті Рівне у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення №03/01-22 від 12.10.2017 року.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року адміністративний позов залишено без розгляду відповідно до п.4 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд виходив з того, що позивач 08.05.2019 року та 11.09.2019 року не прибув до суду без поважних причин, хоча належним чином був повідомлений.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції прийнято ухвалу із порушенням норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Так, конверт із повісткою про виклик на 11.09.2019 року було повернуто, відтак позивача не було належним чином повідомлено про час та дату розгляду справи.
Крім того, звертає увагу на те, що позивач діяв через представника, виклик якому не надсилався. Норми Кодексу адміністративного судочинства передбачають за можливе надсилати судову повістку лише представнику у випадку, якщо не визнано обов'язкової явки позивача.
Відтак, на думку позивача, відсутня двічі поспіль неявка позивача без поважним причин.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З обставин справи вбачається, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини, які склали підстави для прийняття оскаржуваного процесуального судового рішення.
Судом із матеріалів справи встановлено, що ухвалою Рівненського міського суду від 19.02.2018 року відкрито провадження у справі №817/232/18 та призначено справу до судового розгляду на 26.04.2018 року. Копію зазначеної ухвали апелянт отримав 01.03.2018 року.
26.04.2018 року відкладено розгляд справи на 13.06.2018 року у зв'язку із неявкою позивача.
Згідно із повідомленням про вручення поштового відправлення, повістку про виклик позивач отримав 04.05.2019 року.
13.06.2018 року, у відкритому судовому засіданні за участю представника позивача - Кулініча А.О. (а.с.64) зупинено провадження у даній справі.
У матеріалах справи (а.с.53) наявна довіреність, видана на представництво інтересів ОСОБА_1 - Кулінічем А.О. із зазначенням адреси його проживання.
Ухвалою Рівненського міського суду від 22.02.2019 року поновлено провадження та викликано учасників на розгляд справи на 11.09.2019 року.
Із наявного у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.80-81), повістка про виклик на судове засідання ОСОБА_1 на 11.09.2019 року повернулася до суду із зазначенням причини повернення: інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення та зазначено, що адресат відсутній.
Відповідно до ч.3 ст. 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що необхідною умовою для залишення позовної заяви без розгляду є повторність неприбуття позивача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду і відсутність поважних причин такого неприбуття в судове засідання або неповідомлення ним про причини неприбуття, за умови також відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі.
Під повторним неприбуттям в судове засідання позивача необхідно розуміти послідовне неприбуття в судове засідання позивача чи його представника двічі чи більше разів. Поважність причин неприбуття оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо з метою визначення правових наслідків такого неприбуття.
Судом із матеріалів справи встановлено, що повістка про виклик на судове засідання ОСОБА_1 на 11.09.2019 року повернулася до суду із зазначенням причини повернення - відсутність адресата, однак судом першої інстанції не з'ясовано підстав повернення листа через відсутність адресата, який завжди отримував кореспонденцію із суду за вказаною ним адресою.
З матеріалів справи також встановлено, що у судове засідання, призначене на 11.09.2019 року не повідомлялося представника позивача - Кулініча А.О. про розгляд адміністративного позову ОСОБА_1 , хоча в матеріалах справи наявні відомості про представництво інтересів позивача.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що у даному випадку відсутня повторна неяка позивача у судове засідання як цього вимагає процесуальна норма, а висновок суду про залишення позовної заяви без розгляду є передчасним.
Аналізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожному гарантується право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, № 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі «Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства» (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy-Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, № 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, суд має з'ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 93, сс. 24-25, п. 57).
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги являються суттєвими і дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а також наявна невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 310, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 11 вересня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №817/232/18, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повний текст судового рішення складено 10.12.2019 року.