04 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10865/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року, прийняте суддею Рейті С.І. о 15 годині 07 хвилині у місті Ужгороді, повний текст складено 03.09.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Закарпатській області (надалі - ГУ ДФС в Закарпатській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2019 року № 0002351305 (яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 430274,73 грн., в т.ч., за податковими зобов'язанням 344219,78 грн. та 86054,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), № 0002371305 (яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 32327,703 грн., в т.ч., за податковими зобов'язанням 25862,16 грн. та 6465,54 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Укрсоцбанк» анульовано заборгованість ОСОБА_1 в сумі 1724752, 92 грн. з відображенням у податковому розрахунку по формі 1 ДФ як додаткове благо за ознакою доходу «126».
Оскільки було прощено борг (кредит), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, то така сума вважається податковим благом і включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором (покликання на постанову Верховного Суду від 07.06.2018 року у справі №2809/1343/17).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, а також із порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що судом не проаналізовано, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року, який набрав чинності 01.01.2016 року пункт 165.1 ст.165 ПК України доповнено п.п.165.1.59, згідно якого до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку не включаються сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). Таким чином, станом на 01.05.2016 року (час, до якого слід було подати річну декларацію) та відповідно станом на 01.08.2016 року (час, до якого слід було сплатити суму податкового зобов'язання), дохід у вигляді суми прощеної (анульованої) ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитом в іноземній валюті, що був отриманий на придбання єдиного житла не підлягав включенню до загального місячного (річного) оподаткованого доходу (покликається на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20.12.2018 року у справі №820/2600/16).
Також не погоджується із тим, що до нього не застосовується п.8 підр. 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.
У своєму відзиві ГУ ДФС в Закарпатській області звертає увагу на те, що кредитором у спосіб, визначений законодавством, було повідомлено позивача про прощення (анулювання) боргу та зазначена сума боргу є податковим благом, проте позивачем декларацію про майновий стан та доходи до органів Державної фіскальної служби не подано, суму доходу не задекларовано, податкові зобов'язання не визначено.
Норми п.8 підр.1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 01.01.2014 року.
Крім того, у зв'язку із тим, що кредитором було здійснено прощення основної суми боргу, а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до п.8 підр. 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, то сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом.
Маються покликання на постанову Верховного Суду від 23.08.2019 року (провадження №К/9901/31862/18).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено, що 02.01.2019 року ГУ ДФС у Закарпатській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору, з отриманого у 2015 році доходу, як додаткове благо від ПАТ «УКРСОЦБАНК», на підставі якої було складено акт перевірки 5/07-16-13-05-07/3156900117.
В ході перевірки встановлено порушення позивачем: п.49.18.4 п.49.18 ст. 49 ПК України в частині неподання декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік; пп.164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164 ПК України, в зв'язку з чим, донараховано до сплати податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 430274,73 грн. та пп.1.2 п.16.1 ПК України, в зв'язку з чим, донараховано до сплати військовий збір за 2015 рік в сумі 32327,70 грн.
За наслідками перевірки складено акт та винесено податкові повідомлення-рішення від 20.02.2019 року за №№ 0002351305 (про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 430274,73 грн.) та № 0002371305 (про збільшення суми грошового зобов'язання по військовому збору в розмірі 32327,70 грн.).
В порядку адміністративного оскарження, 13.03.2019 року позивачем подано скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення до ДФС України та рішенням ДФС України від 26.04.2019 року залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Закарпатській області від 20.02.2019 року за №№ 0002351305, 0002371305.
Основним питанням, яке потребує вирішення у цій справі, є правомірність включення контролюючим органом прощеного (анульованого) банком боргу позивача до складу його оподаткованого доходу як додаткового блага. Що ж до донарахування грошового зобов'язання з військового збору, то це питання є похідними від основного, оскільки безпосередньо пов'язане з розміром оподатковуваного доходу позивача як об'єктом оподаткування військовим збором.
За визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з пунктом 164.1 статті 164 цього ж Кодексу базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що до доходів взагалі та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.
Відповідно до п. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Водночас, приписами пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України встановлено, що не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року, та сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.
Також Законом України № 909-VIII від 24.12.2015 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», який набрав чинності з 01.01.2016 року, норми п.165.1 ст.165 ПК України доповнено пп.165.1.59, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити).
Таким чином, норми зазначеного підпункту поширюються на дохід, отриманий платником податку, починаючи з 01.01.2016 року, за умови набрання чинності Законом про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті.
Із 07.05.2015 року підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК було доповнено пунктом 8 на підставі Закону України «Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов'язань».
Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.
Однією з таких преференцій, встановлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК, є виключення із додаткового блага платника податку і невключення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу прощених (анульованих) кредитором сум курсової різниці та процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами. Курсова різниця обчислюється як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014 року, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015 року.
Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.
Необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, починаючи з 01.01.2015 року, зокрема, чи було змінено валюту зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.
При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача.
Зазначений вище висновок апеляційного суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.09.2019 року у справі №815/6032/17.
Судом із матеріалів справи, зокрема, із Договору про внесення змін до Договору кредиту №305/43-Ж-08 від 04.20018 року (а.с.6) вбачається, що сторонами не передбачено проведення реструктуризації, а обумовлено прощення основної частини боргу в сумі 78341,97 доларів США, то такий вид доходу слід вважати додатковим благом, який оподатковується податком з доходів фізичних осіб та військовим збором.
Інші доводи наведені в апеляційній скарзі на правильність прийнятого судового рішення не впливають.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року у справі № 260/769/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. В. Онишкевич
Повний текст судового рішення складено 10.12.2019 року.