Справа № 320/2080/19 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.
06 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом адвоката - самозайнятої особи ОСОБА_1 до Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування рішення,
Адвокат - самозайнята особа ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області (далі - відповідач) про скасування рішення від 12.04.2019 №0063845406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску комісії ГУ ДФС у Київській області Києво-Святошинського управління Києво-Святошинської ДПІ (код ДПІ-1013) про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3332, 16 грн. та пені у розмірі 2641, 52 грн. за період з 20.04.2018 до 01.04.2019.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення від 26 червня 2019 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перебуває на обліку у контролюючих органах з 15.03.2011 за №111А, що підтверджується довідкою про взяття на обік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру від 22.04.2019 №1910131400004.
15.02.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5837-54, якою повідомлено позивача, що станом на 31.01.2019 заборгованість зі сплати недоїмки по ЄСВ за позивачем рахується у сумі 2457,18 грн.
02.04.2019 позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма Д5 (річна)) за 2018 рік, таблиця нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування якого свідчить про те, що сума чистого доходу (прибутку), заявлена в податковій декларації/самостійно визначена сума доходу/частка розподіленого доходу позивача за період січень - грудень 2018 року становить 13064, 46 грн. із щомісячним розміром єдиного внеску 22%, що складає 819, 06 грн. щомісячного внеску.
12.04.2019 відповідачем винесено спірне рішення №0063845406 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на позивача накладено штраф у розмірі 3332, 16 грн. та нараховано пеню у розмірі 2641, 52 грн., що в сумі становить 5973,68 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.
За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів враховує наступне.
Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з п. 63.1. ст. 63 ПК України з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ведеться облік платників податків.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ (надалі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до п.п.2, 6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.
Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Статтею 9 Закону №2464-VІ визначено порядок обчислення і сплати єдиного внеску.
Відповідно до ч.8 вказаної статті Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2015 року (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до статті 13 Закону № 5076-VI, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем нараховано єдиний внесок позивачу за четвертий квартал 2018 року з граничним терміном сплати до 21.01.2019 року у сумі 2457, 18 грн. та за перший квартал 2019 року з граничним терміном сплати до 19.04.2019 у сумі 2757, 18 грн.
Отже, позивачу був встановлений граничний термін для сплати заборгованості по єдиному внеску у визначений строк, а саме до 19.04.2019.
15.02.2019 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5837-54, якою повідомлено позивача, що станом на 31.01.2019 заборгованість зі сплати недоїмки по ЄСВ за позивачем рахується у сумі 2457,18 грн.
Так, 30.03.2019, позивачем була сплачена заборгованість по ЄСВ, що підтверджується квитанцією про сплату від 30.03.2019 №0.0.1312153499.1.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення №0063845406 від 12.04.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 3332, 16 грн. та пені у розмірі 2641, 52 грн. за період з 20.04.2018 по 01.04.2019 прийняте відповідачем раніше встановленого граничного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, як вірно враховано судом першої інстанції, у наданому відповідачем розрахунку, сума розрахунку штрафної санкції не відповідає сумі, вказаній у спірному рішенні, а тому взагалі невідомо на підставі яких саме розрахунків відповідачем було прийняте спірне рішення №0063845406 від 12.04.2019, оскільки належних доказів відповідачем надано не було.
Наведене свідчить про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для задоволення позову.
Оцінюючи доводи апелянта, колегія суддів зазначає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: