про повернення апеляційної скарги
10 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12016/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Курильця А. Р.
суддів -Кушнерика М. П.
Мікули О. І.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.002139 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.
Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900728031553 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 25 листопада 2019 року.
04.12.2019 року на адресу суду надійшло клопотання від апелянта про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги не менше ніж на 15 днів.
Клопотання мотивує тим, що відсутні кошти на оплату судового збору. Вказаний факт є поважною причиною невиконання зобов'язань, покладених чинним законодавством та не може слугувати підставою для відмови в доступі до правосуддя.
Суд зазначає, що, відповідно до вимог чинного законодавства, Кабінет Міністрів України зобов'язаний забезпечити відповідне фінансування державних органів для потреб сплати судового збору. Крім того, скаржник просить надати більш тривалий строк для усунення недоліків, проте коли відповідне фінансування надійде на рахунки та сплата судового збору стане можлива не уточнює. Вказане спричинить необґрунтоване затягування розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Фіскальні органи є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто, суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для продовження строку сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 січня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затв. постановою КМУ від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З врахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною для продовження строку на сплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних справах є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Крім того, скаржником не подано жодних доказів, що свідчили б про неможливість сплати судового збору.
З цих підстав в задоволенні клопотання про продовження строку для оплати судового збору слід відмовити.
Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.
У встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 КАС України,
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.002139 повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач А. Р. Курилець
судді М. П. Кушнерик
О. І. Мікула