П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/2104/19
Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Косцової І.П., Танасогло Т.М.,
при секретарі Чугунові С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року (м. Одеса, дата складання повного тексту рішення - 12.08.2019р.) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» до Головного управління ДФС в Одеській області та 3-ї особи Національного антикорупційного бюро України про визнання протиправним та скасування наказу, -
09.04.2019 року ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ №2503 від 03.04.2019 року «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ відповідача є протиправним, оскільки був прийнятий з порушеннями чинного законодавства та порушує права та інтереси позивача.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2019 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Національне антикорупційне бюро України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у задоволенні адміністративного позову ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, директор ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» 12.08.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явились з невідомих причин, про день, час та місце розгляду справи були своєчасно та належним чином повідомлені, у зв'язку із чим, справа була розглянута у відкритому судовому засіданні без участі сторін та на підставі наявних в ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом 1-ї інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40825989) зареєстроване як юридична особа 09.09.2016 року та здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний).
11.10.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено інформацію про реєстрацію провадження (видалення матеріалів досудового розслідування) №52017000000000068 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
09.08.2018 року НАБУ своїм листом №0434-186/30721 ініційовано перед ДФС України проведення перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи юридичних осіб, які фігурують у кримінальному провадженні №52017000000000682, зокрема, щодо ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40825989).
05.09.2018 року НАБУ за вих. №0434-186/33969 передало ДФС України копії окремих матеріалів досудових розслідувань в 2-х томах (том №1 на 205 арк., том №2 на 262 арк.), які містять документальну інформацію, що свідчить про порушення підприємствами, у тому числі і ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40825989), вимог законодавства України з питань державної митної справи.
12.10.2018 року НАБУ своїм листом за вих.№0434-186/38640 передало ДФС України додаткові матеріали досудових розслідувань на 186 арк., які містять документальну інформацію, що свідчить про порушення підприємствами, у тому числі ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40825989), вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Далі, в січні 2019 року, на адресу ГУ ДФС в Одеській області надійшов лист ДФС України від 14.01.2019 року №178/8/15-32, в якому, з метою перевірки повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законодавства справляються при переміщенні товарів через митний кордон України, було доручено вжити відповідні контрольно-перевірочні заходи у порядку, визначеному ст.ст.345-354 МК України, на предмет правильності визначення митної вартості імпортованих товарів зазначеними суб'єктами ЗЕД.
Згідно листа ДФС України від 15.01.2019 року №784/5/99-99-14-04-02-16, вищевказаний лист було складено за результатами опрацювання листів НАБУ від 05.09.2018 року №0434-186/33969, від 09.08.2018 року №0434-186/30721, від 12.10.2018 року №0434-186/38640.
15.01.2019 року ГУ ДФС в Одеській області направило запит на адресу ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» №612/10/15-32-14-10-07, яким, на підставі п.5 ст.334 МК України, з метою перевірки відомостей стосовно товарів, імпортованих ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» та у зв'язку з виявленням фактів, що свідчать про можливе порушення митного законодавства України при ввезенні товарів на митну територію України, запропонувало позивачу надати до ГУ ДФС в Одеській області належним чином засвідчені копії митних декларацій та документів, що стали підставою для митного оформлення товару ввезеного в режимі імпорту на митну територію України, в тому числі: зовнішньоекономічні договори (контракт), специфікації, додатки до них, які стосуються поставки вказаних товарів та інші товаротранспортні та комерційні документи; документи, які підтверджують вартість товару, що заявлена у митних деклараціях; договір на страхування вантажів, що імпортувались; договори на перевезення вантажів; платіжні, банківські та бухгалтерські документи, що підтверджують факт оплати поставки імпортованих товарів;статутні документи.
20.03.2019 року у відповідь на вказаний запит, ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» направило на адресу ГУ ДФС в Одеській області відповідь №20-03-19/1, в якій зазначило, що цей запит №612/10/15-32-14-10-07 від 15.01.2019р. оформлений з порушенням вимог чинного законодавства України, а саме не відповідає п.10 Постанови Кабінету Міністрів України №1245 від 27.12.2010р. та пп.73.3 ст73 ПК України, крім того, в цьому запиті не зазначено конкретні підстави для його надсилання, не вказано які ж саме факти свідчать про недостовірність відомостей щодо вартості товару та його класифікації. Також, у вказаній відповіді, з посиланням на положення ст.34 МК України, п.20.3 ст.20 ПК України, підприємство позивача зазначило, що не може надати витребувані документи.
27.03.2019 року Відділом митного аудиту управління аудиту ГУ ДФС в Одеській області на адресу начальника ГУ ДФС в Одеській області направлена доповідна записка №252/11/15-32-14-10-05 з проханням призначити документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року відповідно до п.2 ч.7 ст.346 МК України.
03.04.2019 року уповноваженою особою ГУ ДФС в Одеській області, відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.346 МК України та на підставі доповідної записки заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренка А.Б. від 27.03.2019р. №252/11/15-32-14-10-05, прийнято наказ №2503 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 40825989), яким наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщені через митний кордон України товарів за митними деклараціям за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року, з 09.04.2019 року тривалістю 30 робочих днів.
09.04.2019 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області складено акт №359/15-32-14-10-11/40825789 про відмову ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, яка призначена наказом №2503 від 03.04.2019 року.
Копію вказаного акту вручено представнику позивача, про що свідчить його підпис у відповідній графі акту. Також, в акті зазначено, що причиною відмови у допуску до проведення перевірки є «незаконний наказ».
Не погоджуючись з такими діями та спірним наказом контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та безпідставності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.
Як слідує з положень п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, з 01.01.2011р. він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до приписів п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім НБУ) в порядку, встановленому цим Кодексом.
А у відповідності до пп.20.1.2, пп.20.1.4 п.20.1 цієї ж статті 20 ПКУ, контролюючі органи мають право: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім НБУ), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Як визначено п.41.1 ст.41 ПК України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики, його територіальні органи.
Як слідує зі змісту положень ч.ч.4-5 ст. 334 Митного кодексу України, правоохоронні органи, фінансові установи та інші контролюючі органи України відповідно до законодавства на письмові запити органів доходів і зборів або з власної ініціативи інформують органи доходів і зборів про наявні відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
З метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у т.ч. в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.
Так, пунктом 7 ч.1 ст.336 МК України визначено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Відповідно до вимог ч.ч.1-3 ст.345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться органами доходів і зборів з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.
Органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо:
1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;
2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;
3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;
4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;
5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
Згідно ж із п.2 ч.7 ст.346 МК України, документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи органу доходів і зборів і може проводитися якщо виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.
Отже, з системного аналізу вказаних вище норми діючого у цій сфері законодавства вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної позапланової перевірки є, зокрема, направлення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.
В свою чергу, порядок складання та оформлення запитів органами доходів і зборів врегульовано Податковим кодексом України від 02.12.2010р. №2755-VІ та Порядком №1245 від 27.12.2010р..
Так, згідно із п.73.3 ст.73 ПК України, контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до ст.39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
- податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
Відповідно до п.п.9,10 Порядку №1245, органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.
При цьому, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують (п.10 Порядку №1245).
Згідно п.12 цього ж Порядку, письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до п.16 вказаного Порядку, у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
При цьому, згідно п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.
З матеріалів справи вбачається, що направлений ГУ ДФС в Одеській області на адресу ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» спірний запит містив фактичну підставу для його направлення, а саме - аналіз митних декларацій та правову підставу - п.5 ст.334 Митного кодексу України. Крім того, даний запит містив і опис інформації, що запитується, перелік документів, що її підтверджують, був підписаний заступником керівника контролюючого органу та скріплений печаткою цього контролюючого органу.
Що ж стосується тверджень позивача про те, що в запиті фактично було зазначено в якості підстави - «можливе порушення митного законодавства», то судова колегія з цього приводу зазначає, що остаточне встановлення факту порушення суб'єктами господарювання вимог митного законодавства можливе лише за наслідками проведення перевірки.
Окрім того, також ще необхідно звернути увагу й на той факт, що проведення даної перевірки дотримання підприємством позивача вимог законодавства України з питань державної митної справи юридичних осіб, яке наразі фігурує у кримінальних провадженнях від 11.10.2017 року №52017000000000682 та від 09.07.2018 року №520180000000679, було ініційоване Національним антикорупційним бюро України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.
Таким чином, у відповідача відсутнє право на розголошення даної отриманої інформації у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Таким чином, у зв'язку з вищевикладеними обставинами, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний запит ГУ ДФС в Одеській області від 15.01.2019р. №612/10/15-32-14-10-07 відповідав положенням п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України та п.10 «Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» №1245 від 27.12.2010 року.
Як вже зазначалося вище, відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, як визначено пп.75.1.2 п.75.1 ст.73 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Як вбачається з положень ч.1 ст.349 МК України, посадові особи органу доходів і зборів мають право приступити до проведення документальної (планової чи позапланової) виїзної перевірки декларанта чи зустрічної звірки на підприємстві за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення керівнику відповідного підприємства або уповноваженій ним особі під розписку посвідчення на право проведення перевірки, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу доходів і зборів, мета проведення перевірки, вид (планова чи позапланова) та підстави її проведення, дати початку та закінчення перевірки, посади, спеціальні звання та прізвища посадових осіб органу доходів і зборів, які проводитимуть перевірку, пред'явлення службових посвідчень зазначених осіб, а також надання копії наказу органу доходів і зборів про проведення перевірки.
Водночас, слід зазначити, що вимоги щодо змісту наказу безпосередньо врегульовано абзацом 3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, зі змісту якого, в свою чергу, видно, що в наказі зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (ПІБ фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Таким чином, як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, оскаржуваний наказ ГУ ДФС в Одеській області №2503 від 03.04.2019 року повністю відповідає вимогам, що передбачені абз.3 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, а саме містить дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта, який перевіряється, адресу об'єкта, перевірка якого проводиться, мету, вид, підстави для проведення перевірки, дату початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, а також підписаний керівником контролюючого органу та скріплений печаткою цього контролюючого органу.
Як вже зазначалося вище, підставою для проведення перевірки законом визначено п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України, тобто не надання пояснень та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.
Разом з цим, у спірному наказі №2503 від 03.04.2019 року в якості підстави здійснення спірної перевірки зазначено доповідну записку заступника начальника ГУ ДФС в Одеській області Бондаренка А.Б. від 27.03.2019 року №252/11/15-32-14-10-05.
Відповідно до вимог пп.1.2.2 п.1.2 Розділу 1 «Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» (затв. наказом ДФС від 31.07.2014р. №22), при організації проведення документальної позапланової (крім перевірок, визначених у п.1.2.3 цього пункту) або фактичної перевірки обґрунтовані пропозиції щодо необхідності її проведення оформлюються доповідною запискою (висновком) за підписом керівника відповідного структурного підрозділу, який має інформацію, що може слугувати підставою для проведення документальної позапланової або фактичної перевірки відповідно до чинного законодавства. Доповідна записка (висновок) надається на розгляд керівника (його заступника або уповноваженої особи) органу ДФС, який приймає рішення про доцільність проведення такої перевірки та визначає підрозділ, який буде здійснювати (очолювати) цю перевірку, відповідати за її організацію, у тому числі направлення повідомлення до Інформаційно-аналітичної групи, координацію дій залучених до перевірки працівників інших структурних підрозділів та органів ДФС, а також реалізацію матеріалів перевірки.
Таким чином, посилання в наказі на доповідну записку, на думку суду, є цілком обґрунтованими та законними, оскільки планувалося провести перевірку дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи юридичної особи, яка фігурує у кримінальних провадженнях, матеріали досудового розслідування по яким не можуть бути розголошені.
Щодо посилань позивача на те, що при митному оформленні товарів декларантом нібито були подані до митниці ДФС усі необхідні документи, в свою чергу, не звільняє його від обов'язку надати відповідь на запит контролюючого органу.
До того ж, суд зазначає, що в основу оскаржуваного наказу про проведення перевірки фактично були покладені підстави та умови, пов'язані з саме ненадання позивачем пояснень та документів на письмовий запит контролюючого органу.
В той же час, окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним.
Крім того, ці несуттєві дефекти оформлення наказу про призначення перевірки не повинні розглядатися і як підстава для визнання наказу протиправним, якщо зі змісту такого наказу можна ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу для призначення відповідної перевірки. Податковим кодексом України та Митним кодексом України не передбачено необхідності зазначати в наказі про проведення перевірки інформації, що свідчить про можливі порушення з боку позивача вимог законодавства, натомість наказ про проведення перевірки від 13.02.2019 року №1080 містить вказівку на підставу проведення перевірки - п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України.
При цьому, слід зазначити, що аналогічних висновків з цього спірного питання дійшов і Верховний Суд у своїй постанові від 05.03.2019р. по справі №813/4376/17, зі змісту якої вбачається, що «окремі дефекти запиту про надання інформації не впливають на обов'язок позивача надати всю необхідну інформацію за запитом, оскільки відсутність або неповнота посилань на конкретні джерела отримання податкової інформації не повинні розглядатися як підстава для визнання запиту таким, що не відповідає вимогам пункту 73.3 Податкового кодексу України, та, як наслідок, бути підставою для визнання наказу про проведення податкової перевірки протиправним».
Відповідно до вимог ч.5 ст.16 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
А згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, аналізуючи зміст вищенаведених норм законодавства у взаємозв'язку із конкретними обставинами даної справи, а також враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, та приймаючи до уваги, що спірний наказ про проведення перевірки було прийнято у зв'язку з ненаданням позивачем інформації та документів на запит ГУ ДФС в Одеській області від 15.01.2019р. №612/10/15-32-14-10-07, що у відповідності до п.2 ч.7 ст.346 Митного кодексу України, є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що оскаржуваний наказ ГУ ДФС в Одеській області від 03.04.2019р. №2503 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» є обґрунтованим та законним, тобто прийнятим в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, за таких обставин, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги позивача дійсно є необґрунтованими та відповідно, задоволенню не підлягають.
До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛЮС-ГРАНІТ-ІНВЕСТ» - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 09.12.2019р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: І.П. Косцова
Т.М. Танасогло