П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 480/1201/19
Головуючий в 1 інстанції: Терентьєв Г.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді - доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержанта Соляник Дениса Віталійовича на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержанта Соляник Дениса Віталійовича про скасування постанови, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержанта Соляник Д.В., в якому просив скасувати постанову Серії АВ № 127279 від 28.06.2019 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, якою його було притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення за ч.1 ст. 121 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення та протиправність оскаржуваної постанови, оскільки обставини зазначені в оскаржуваній постанові не відповідають дійсним обставинам справи. Так, інспектором не прийнято до уваги пояснення позивача стосовно того, що технічні несправності (відсутність бризковика) сталися у дорозі, оскільки під час перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом бризковик заднього лівого колеса був на місці кріплення. При складанні постанови працівник поліції вищевказані обставини, не відобразив та не прийняв до уваги.
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АВ № 1272792 від 28 червня 2019 року, яка винесена поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержантом Соляником Д.В. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., - скасовано.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КУпАП, - закрито.
В апеляційній скарзі, поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержант Соляник Д.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2019 року - скасувати та винести нове про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт наголошував на тому, що факт порушення позивачем правил дорожнього руху підтверджується належними доказами, а саме диском відеозапису нагрудного відеореєстратора, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, ОСОБА_1 , посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та які узгоджуються з висновками викладеними у рішенні суду першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити, а рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів, відповідно до п.2 ч.1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд справи у письмовому провадженні.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 червня 2019 року поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержанта Соляник Д.В. виніс відносно позивача постанову у справі про адміністративне правопорушення Серії АВ № 127279.
Суть адміністративного правопорушення, згідно постанови, полягала в тому, що 28.06.2019р. о 11:20 год., позивач, керував автомобілем ГАЗ 32213, державний номер НОМЕР_1 , у м. Миколаєві по вул. Мала Морська, 37, у якого був відсутній бризковик заднього лівого колеса, що є порушенням п. е) п. 31.4.7 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, внаслідок чого інспектором було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.
Вважаючи протиправною постанову щодо притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п.1.1. ПДР вони, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Відповідно до п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п. 2.3 "б" ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до п.31.1 ПДР технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств - виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно п. е) п. 31.4.7 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо відсутній передбачений конструкцією бампер або задній пристрій, грязезахисні фартухи та бризковики.
Частиною 1 ст. 121 КУпАП встановлена відповідальність, за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частина 1 статті 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У контексті даної справи це означає, що умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Крім того, згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України від 02.07.2015року № 580-VIII "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Згідно з ст. 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Проте, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, в порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось.
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений, а тому зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтею 283 КУпАП. У ній зокрема необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
За таких обставин, у зв'язку з відсутністю в оскаржуваній постанові посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, надана відповідачем копія відеозапису з нагрудної камери інспектора, не може бути прийнята судом в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 30.05.2018 року по справі № 337/3389/16-а та від 21.01.2019 по справі № 592/5576/17.
Отже, доводи апелянта щодо підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення спростовуються викладеним та не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, у зв'язку з чим, на думку колегії суддів підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Посилання апелянта на безпідставне не прийняття судом першої інстанції відзиву на позовну заяву у зв'язку з тим, що до вказаного відзиву представником відповідача не було надано документу, що підтверджує його повноваження, на думку суду є недоречними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що до відзиву на адміністративний позов, що зареєстрований судом першої інстанції за вх. № 7663/19 від 25.09.2019 року, представником відповідача І.Тарасюк дійсно не надано довіреності, про що працівниками Миколаївського районного суду Миколаївської області складено відповідний Акт від 25.09.2019 року.
Крім того, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Разом з цим, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку колегії суддів відповідачем не було доведено правомірність прийнятої постанови Серії АВ № 127279 від 28.06.2019 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому згідно ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержанта Соляник Дениса Віталійовича - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Миколаївській області сержанта Соляник Дениса Віталійовича про скасування постанови - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 10.12.2019 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.