П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 грудня 2019 р.м.ОдесаСправа № 821/387/16
Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Запорожана Д.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
24.03.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича, які оформлені відповідними наказами та/або рішеннями та/або протоколами, і якими договір №015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 29.01.2015 року, та договір №016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 29.01.2015 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 вважається нікчемним та/або визнано нікчемним та/або до них вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів (правочинів);
- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору №015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 29.01.2015 року, та згідно договору №016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 29.01.2015 року що укладені між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 ;
- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 за договором №015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 29.01.2015 року, та за договором №016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 29.01.2015 року, та за договором №013-21061-290115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку (рахунок НОМЕР_1 ), що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором №015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 29.01.2015 року, та за договором № 016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 29.01.2015 року, та за договором № 013-21061-290115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку (рахунок НОМЕР_1 ), що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що 29.01.2015 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено два депозитні договори:
1) договір № 015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США (далі - депозитний договір № 1);
2) договір № 016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США (далі - депозитний договір № 2);
Відповідно до умов Депозитного договору №1 банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 , на який залучає вклад в сумі 10000,00 доларів США на строк до 29.04.2015. А згідно умов Депозитного договору № 2 банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3 , на який залучає вклад в сумі 2000,00 доларів США на строк до 28.02.2015 року.
Відповідно до умов п. 1 Додаткової угоди № 1 до банківського вкладу позивача сторони домовились, що зарахування вкладу здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку, відкритого у «Дельта Банк», або шляхом перерахування з відкритого у ПАТ «Дельта Банк» поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу банку в день укладання депозитного договору.
На виконання зобов'язальних відносин, які існували між позивачем та третіми особами, останні здійснили внутрішньобанківський переказ з свого власного поточного рахунку на вкладний рахунок позивача № НОМЕР_4 в сумі 10000 доларів США, та на вкладний рахунок № НОМЕР_3 в сумі 2000 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями № 10 та № 9 від 29.01.15 року.
Договір №015-21061-290115 та №016-21061-290215 банківського вкладу (депозиту) набули чинності відповідно 29.01.2015 року.
Відповідно до умов п. 1.10 Договору банківського вкладу (депозиту), повернення вкладу відбувається в кінці строку його дії шляхом перерахування суми вкладу на поточній рахунок позивача № НОМЕР_1 , який відкритий у ПАТ «Дельта Банк».
Згодом позивач звернувся до ПАТ «Дельта Банк» із письмовими заявами про закриття вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_2 та перерахувати залишок коштів (10000,00 дол. США) на поточний рахунок № НОМЕР_1 .
Депозитний договір №1 було достроково припинено, а сума вкладу у розмірі 9994,87 дол. США була зарахована на поточній рахунок позивача № НОМЕР_1 .
В подальшому, позивач розпорядилася частиною грошей, що надійшли за результатом повернення коштів від депозитного договору №015-21061-290115 та здійснила переказ 4000 та 600 доларів США на рахунки третіх осіб. 16.02.2015 року грошові кошти в сумі 4000 дол. США та 600 дол. США були списані з поточного рахунку № НОМЕР_1 .
Залишок коштів на рахунку позивача № НОМЕР_5 склав 5417,93 дол. США з урахуванням отриманих процентів по депозиту, що підтверджується Випискою за операціями по картковому рахунку з 02.03.2015 року по 04.03.2015 року.
Депозитній договір № 2 достроково не припинявся. Позивач є вкладником ПАТ «Дельта Банк» згідно двох договорів:
- договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку на суму 5417,93 дол. США;
- депозитного договору № 2 на суму 2000,00 дол. США.
02.03.2015 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 195 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних». На підставі відповідної постанови, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з ним 03.03.2015 року в ПАТ «Дельта Банк» запроваджують тимчасову адміністрацію. Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації призначено Кадирова Владислава Володимировича.
02.10.2015 року Правлінням НБУ прийнято постанову № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк».
05.10.2015 року на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) опубліковано оголошення, що із 08.10.2015 року він розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ «Дельта Банк». Для отримання коштів вкладники з 08.10.2015 року до 18.11.2015 року включно можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду: АТ «Ощадбанк», АТ «Укрексімбанк», АБ «Укргазбанк».
Зателефонувавши до вказаних банків-агентів позивач з'ясувала, що вона відсутня у списках на гарантовану виплату по договору банківського вкладу № 016-21061-290115, та коштах, що знаходились на поточному рахунку № НОМЕР_1 .
Про порушення своїх прав позивач дізналася з повідомлення про нікчемність договору банківського вкладу № 015-21061-290115, яке отримала 06.10.2015 року, а договору банківського вкладу № 016-21061-290115 отримала 02.10.2015 року.
З діючого поточного рахунка № НОМЕР_1 без згоди позивача та попередження, були перераховані кошти на рахунок іншої особи.
Позивач стверджує, що рішення відповідача, якими до вищевказаних договорів банківського вкладу позивача вирішено застосувати положення ст. 38 Закону № 4452 порушують права позивача як вкладника ПАТ «Дельта Банк2. Такі рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Представник відповідача заперечував проти позовних вимог, зазначаючи, що відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюється, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань. Договір банківського вкладу укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем було визнано нікчемним. Відповідно до Наказу Тимчасової Адміністрації ПАТ «Дельта Банк» № 813 від 16.09.2015 року до договорів банківського вкладу (депозиту), яких було визнано нікчемними - було застосовано наслідки нікчемності, відповідно до яких кошти з рахунків вкладників «подрібнювачів» було повернуто назад на рахунки «ініціаторів переводів», і таким чином позивач не може вважатися кредитором банку, адже не може документально підтвердити суми своїх позовних вимог, а ні на момент подання позову до суду, а ні на теперішній момент. Тому відповідач вважає, що адміністративний позов не може бути задоволений.
До суду з позовом має право звернутися особа, право якої порушено. В даному випадку грошові кошти, які було перераховано на депозитний рахунок позивача, йому не належали, жодних документів, що перераховані кошти можуть навіть теоретично належати позивачу до суду не надано. У результаті неправомірних дій ініціатору переказу коштів по вступленню в попередню змову з власником депозитного рахунку (позивачем) було здійснено перерахування коштів зі свого поточного рахунку на депозитний рахунок позивача з метою заволодіння державними коштами, а саме отримання відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Позивач надав відповідь на відзив відповідача, зазначивши, що уповноважена особа Фонду в порушення приписів частин 2, 4 та 5 ст. 38 Закону та Інструкції № 22 НБУ на свій лад та розсуд застосувала до операції між контрагентами переказу коштів наслідки нікчемності, позбавивши позивача права власності на грошові кошти.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року закрито провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича, які оформлені відповідними наказами та/або рішеннями та/або протоколами, і якими договір №015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 29.01.2015 року, та договір №016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 29.01.2015 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 вважається нікчемним та/або визнано нікчемним та/або до них вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів (правочинів).
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (вул. Фрунзе, 39, м. Київ, 04080) щодо не включення відомостей про ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору № 015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 29.01.2015 року, та згідно договору № 016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) у доларах США від 29.01.2015 року що укладені між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
Зобов'язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (вул. Фрунзе, 39, м. Київ, 04080) включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_6 , АДРЕСА_1 ) за договором №015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 29.01.2015 року, та за договором №016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 29.01.2015 року, та за договором №013- 21061-290115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку (рахунок НОМЕР_1 ), що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором № 015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 29.01.2015 року, та за договором № 016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 29.01.2015 року, та за договором №013-21061-290115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку (рахунок НОМЕР_1 ), що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права та не повністю з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
29.01.2015 року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США. Сума вкладу складає 10000 доларів США. Вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 цього Договору, та по 29.04.2015 року включно. Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_2 .
Відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору № 016-21061-290115 від 29.01.2015 року банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США сторони домовилися викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції:
« 1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору.
У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».
Відповідно до наданого позивачем платіжного доручення в іноземній валюті № 10 від 29.01.2015 року, кошти на рахунок № НОМЕР_2 було внесено шляхом переказу коштів у сумі 10000 доларів США від ОСОБА_2 .
29.01.2015 року між публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № 016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США. Сума вкладу складає 2000 доларів США. Вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок, вказаний в п. 1.6 цього Договору, та по 28.02.2015 року включно. Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_3 .
Відповідно до додаткової угоди № 1 до Договору № 015-21061-290115 від 29.01.2015 року банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США сторони домовилися викласти пункт 1.8 статті 1 Договору в наступній редакції:
« 1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору.
У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».
Відповідно до наданого позивачем платіжного доручення в іноземній валюті № 9 від 29.01.2015 року, кошти на рахунок № НОМЕР_7 було внесено шляхом переказу коштів у сумі 2000 доларів США від ОСОБА_2 .
Відповідно до договору № 013-21061-290115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів від 29.01.2015 року, укладено між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , банк відкриває Клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у доларах США.
10.02.2015 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ «Дельта Банк» із заявою про закриття вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_2 .
Депозитний договір №1 було достроково припинено, а сума вкладу у розмірі 9994,87 дол. США була зарахована на поточній рахунок позивача № НОМЕР_1 .
В подальшому, позивач здійснила переказ 4000 та 600 доларів США на рахунки третіх осіб.
16.02.2015 року грошові кошти в сумі 4000 дол. США та 600 дол. США були списані з поточного рахунку № НОМЕР_1 .
Залишок коштів на рахунку позивача № НОМЕР_1 склав 5417,93 дол. США з урахуванням отриманих процентів по депозиту, що підтверджується Випискою за операціями по картковому рахунку з 02.03.15 по 04.03.15.
Депозитній договір №2 достроково не припинявся. Позивач є вкладником ПАТ «Дельта Банк» згідно двох договорів:
- договору на відкриття та обслуговування поточного рахунку на суму 5417,93 дол. США;
- депозитного договору № 2 на суму 2000,00 дол. США.
02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк» призначено Кадирова Владислава Володимировича.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» продовжено по 02 жовтня 2015 року включно.
23.09.2015 року ОСОБА_1 було відправлено повідомлення про нікчемність правочину № 8821/120 та повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 016-21061-290115 від 29.01.2015 року згідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
23.09.2015 року ОСОБА_1 було відправлено повідомлення про нікчемність правочину № 8821/3149 та повідомлено про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) № 015-21061-290115 від 29.01.2015 року згідно до пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр», «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Отже, Закон № 4452-VI пов'язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн.; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судом та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» на депозитних рахунках ОСОБА_1 , відкритих відповідно до договору банківських вкладів - №015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 29.01.2015 року, та за договором №016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 29.01.2015 року, та за договором №013- 21061-290115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку (рахунок НОМЕР_1 ), знаходились кошти.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України».
Частинами третьою, п'ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Як встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що у листах від 23 вересня 2015 року № 8821/120, № 8821/3149 як на підставу нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 29.01.2015 року № 016-21061-290115, №015-21061-290115 від 29.01.2015 року уповноважена особа Фонду посилається на пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI не може бути застосованим до договору, укладеного між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», оскільки на підставі цього договору у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цього договору не передбачають обов'язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.
Відтак, метою пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.
Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип «для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом», який закріплений в частині першій статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Тоді, як застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI, Фонд або його уповноважена особа зобов'язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI відповідач, фактично, позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідач не довів належними та допустимими доказами того, що у момент укладення договору банківського вкладу та здійснення транзакції ПАТ «Дельта Банк» щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу стосовно інших вкладників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала.
Колегія судів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.
Поширення на грошові кошти, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 ЦК України та статей 8, 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», відповідно до яких, зокрема, власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.
Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина перша статті 1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
Аналогічна позиція була висловлена Пленумом Верховного Суду України в постанові від 03 липня 2015 року № 13.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.
Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з положеннями частини першої статті 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, зарахування коштів з рахунку однієї особи на банківський рахунок іншої не суперечить законодавству України, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду попередніх інстанцій про те, що відповідачем не доведено наявності правових підстав вважати договори банківського вкладу (депозиту) нікчемними та, відповідно, застосовувати наслідки нікчемності до даного договору, так само, як не доведено наявність інших правових підстав, визначених Законом № 4452-VI, для невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, тобто Уповноважена особа Фонду, як суб'єкт владних повноважень та сторона у справі, всупереч вимогам частини другої статті 77 КАС України не довела правомірності своїх дій (рішень) у спірних правовідносинах з позивачем.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права при вирішенні адміністративного спору про застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу, укладених з ПАТ «Дельта Банк», викладена у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/685/16.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26 травня 2016 року внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Пунктом 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 29 листопада 2019 року по справі № 826/2772/15.
З огляду на вищевикладену обставину колегія суддів приходить до висновку, що резолютивну частину рішення суду першої інстанцій слід змінити, виклавши у редакції цієї постанови.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, змінивши резолютивну частину постанови суду першої інстанції, виклавши її у редакції цієї постанови; в іншій частині рішення суду першої інстанцій - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича задовольнити частково.
Змінити постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, виклавши абзац третій резолютивної частини у такій редакції:
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» від 29.01.2015 року за договором №015-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США та за договором №016-21061-290115 банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» у доларах США від 29.01.2015 року, та за договором № 013-21061-290115 на відкриття та обслуговування поточного рахунку (рахунок НОМЕР_1 ) за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В іншій частині постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий суддя Джабурія О.В.
Судді Кравченко К.В. Запорожан Д.В.