Справа № 560/1482/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
04 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Іваненко Т.В. Сторчака В. Ю. ,
за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.
представника позивача: Діденко Т.В.
представників відповідача: Дмітрієвої А.Л., Пястуха В.О., Шевеля Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В травні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі ГУ ДФС у Хмельницькій області), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "С" від 05.03.2019 №0255331307 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8350415,05 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року позов задоволено:
-скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області форми "С" від 05.03.2019 №0255331307 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8350415,05 грн.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що ведення касової книги передбачено лише підприємствами/установами які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги.
При цьому, в ході розгляду справи, судом першої інстанції такий документ, як касова книга не досліджувався та позивачем не надавався.
Також скаржник вказав, що факт нездійснення обліку готівкових коштів підтверджуються наданою та завіреною бухгалтером ОСОБА_2 ксеркопією незаповненої книги обліку платників податків єдиного податку першої і другої груп платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість №26 від 15.01.2015, яка була виготовлена безпосередньо під час перевірки та завірена особистим підписом бухгалтера.
28.10.2019 від позивача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги і просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ГУ ДФС у Хмельницькій області на підставі наказу від 29.08.2018 №2515 "Про проведення фактичної перевірки" відповідно до підпунктів 80.2.4 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань додержання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових касових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За наслідками проведеної перевірки, податковим органом складено Акт № 0327/22-01-13-07/3011125910 від 04.09.2018, яким встановлено порушення підпунктів 2.2, 2.6 пункту 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного Банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами та доповненнями) - за період 01.01.2016 по 04.01.2018 та пунктів 5, 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного Банку України від 29.12.2017 №148 (із змінами та доповненнями) - за період з 05.01.2018 по 30.08.2018, а саме виявлено не здійснення обліку готівкових коштів у загальній сумі 1809530,01 грн. (у повній сумі їх фактичних надходжень) у книгу обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість №26 від 15.01.2015 за період з 01.01.2016 по 30.08.2018, а саме не обліковано готівкові кошти згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2016 рік (дата подання - 28.02.2017) у сумі 700000,00 грн., податкової декларації платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця за 2017 рік (дата подання - 28.02.2018) у сумі 838000,00 грн.
06.09.2018 позивач подав до Головного управління ДФС у Хмельницькій області заперечення на Акт перевірки.
За результатом розгляду поданого заперечення контролюючим органом висновки Акта фактичної перевірки було залишено без змін.
В подальшому, за наслідками фактичної перевірки контролюючим органом винесено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення форми "С" від 19.09.2018 №0214581307 на суму 9047650,05 грн.
Висновки, викладені в Акті перевірки та податкове повідомлення-рішення форми "С" від 19.09.2018 №0214581307 ОСОБА_1 оскаржив до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду вказаної скарги Державна фіскальна служба України прийняла Рішення №19826/А/99-99-11-06-01-25 від 14.12.2018 про її часткове задоволення та скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 19.09.2018 №0214581307 у частині штрафних санкцій, застосованих на суми доходу, отриманого платником податків у безготівковій формі, а скаргу-частково задоволено.
05.03.2019 ГУ ДФС у Хмельницькій області прийняло податкове повідомлення-рішення форми "С" №0255331307 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сумі 8 350415,05 грн.
Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а відтак наявні підстави для його скасування.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить зі слідуючого.
Ч. 2 ст.19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень, виключно у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Разом з тим, пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України).
Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7 статті 80 ПК України).
За приписами пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У підпункті 62.1.2, 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України зазначено, що податковий контроль здійснюється шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
-направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
-копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
-службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Таким чином, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо направлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Як стверджує позивач повідомлення про проведення фактичної перевірки до початку її проведення не вручалося, а також перевірка проводилась за його відсутності.
При цьому, представником позивача під час апеляційного розгляду справи надано суду копію наказу №1 від 29.08.2018, згідно якого ОСОБА_1 з 30.08.2018 по 04.09.2018 року знаходився у відрядженні.
Із досліджених колегією суддів, наявних у справі копій направлень на перевірку від 29.08.2018 за №№ 2606-2612, останні вручені посадовими особами контролюючого органу ОСОБА_4 , яка здійснила допуск до проведення фактичної перевірки.
Згідно наданих представником позивача на вимогу суду апеляційної інстанції наказу про прийняття на роботу ОСОБА_4 від 18.05.2018 за №5 та повідомлення про прийняття працівника на роботу, остання прийнята на посаду обліковця.
В той же час, посадовими особами відповідача не перевірено чи є ОСОБА_4 особою, що уповноважена представляти інтереси ОСОБА_1 або такою, що фактично здійснює розрахункові операції.
Між тим, із посадової інструкції обліковця від 21.05.2018, затвердженою ФОП ОСОБА_1 , не передбачено здійснення розрахункових операцій.
Також, представником позивача надано суду нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_5, в якій останній пояснив, що враховуючи характер господарської діяльності ОСОБА_1 , зокрема часті відрядження, останнім складено на нього доручення від 01.08.2018. 04.09.2018 року податковим органом повідомлено ОСОБА_5 про необхідність отримати акт про проведення перевірки. При цьому, довіреністю, виданою ОСОБА_1 ОСОБА_5 уповноважено лише на подання документів від імені довірителя та отримання деяких документів в державних органах, оскільки довіритель не володіє державною мовою. Водночас, ОСОБА_5 не є особою, уповноваженою представляти інтереси позивача під час перевірки господарської діяльності останнього контролюючими органами.
Встановлені обставини справи дають підстави для висновку, що фактична перевірка, оформлена актом Акт № 0327/22-01-13-07/3011125910 від 04.09.2018 здійснена з порушенням вимог пунктів 80.2, 80.7 статті 80, пункту 86.5 статті 86 ПК України, оскільки позивачу не була вручена у встановленому порядку копія наказу про проведення фактичної перевірки під розписку до початку проведення такої перевірки, вказана перевірка проведена за відсутності останнього, а акт перевірки вручений особі, не наділеній повноваженнями представляти інтереси ОСОБА_1 під час перевірки його діяльності податковим органом.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23.04.2019 у справі № 803/1001/17 (адміністративне провадження № К/9901/46272/18).
Щодо тверджень апелянта в тій частині, що факт нездійснення обліку готівкових коштів підтверджено незаповненою книгою обліку платників податків єдиного податку першої і другої груп платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість №26 від 15.01.2015, наданою під час перевірки ОСОБА_4 , колегія суддів вказує на таке.
У підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України наведено визначення, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 статті 16 ПК України).
Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1статті 167 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи- підприємця (п. 177.1, 177.2 статті 177 ПК України).
Статтею 2 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" врегульовано, що фіскальний звітний чек-документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
За визначеннями, наведеними в Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.17 р. № 148:
-готівкові розрахунки-платежі готівкою суб'єктів господарювання і фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна;
-касові операції-операції суб'єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;
-книга обліку-касова книга, книга обліку виданої та прийнятої старшим касиром готівки, книга обліку розрахункових операцій, книга обліку доходів і витрат;
-книга обліку доходів і витрат-документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форми відповідних книг обліку доходів і витрат затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, відповідно до вимог Податкового кодексу України;
-оприбуткування готівки-проведення суб'єктами господарювання обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі / книзі обліку доходів і витрат;
-касова книга-документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637 оприбуткування готівки-проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.
Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
За змістом п.1 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, відповідно до підпункту 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України (далі-Кодекс) фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість (далі-платник податку), ведуть книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи та понесені витрати.
Книга прошнурована, пронумерована безоплатно реєструється в контролюючому органі. Книга засвідчується підписом керівника або заступника керівника контролюючого органу та скріплюється печаткою (п.п.2 п.3 Порядку №579).
Так, представником позивача надано суду апеляційної інстанції для огляду оригінал книги обліку доходів №26 від 15.01.2015, оформлену відповідно до вимог порядку №579, в якій відображені отримані доходи та понесені витрати.
В той же час, представниками відповідача, надано ксерокопії аркушів книги обліку доходів №26 від 15.01.2015, яка згідно тверджень останніх, надана під час проведення фактичної перевірки ОСОБА_4 .
Правила засвідчення копій документів, визначені Національним стандартом України "Державна уніфікована система документації.
Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", затверджені наказом Держспоживстандарту від 7.04.2003 №55, Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджені наказом Міністерства юстиції від 18.06.2015 №1000/5, інструкції з діловодства в окремих органах державної влади (місцевого самоврядування) та інші нормативно-правові акти.
Серед іншого відповідно до п.8 розд.10 зазначених правил копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку.
Напис про засвідчення копії складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії.
Напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки "Для копій".
На лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка "Копія".
У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи.
Між тим, як вбачається з наданих представником відповідача нескріплених між собою копій аркушів книги, що отримані останнім під час проведення перевірки та які як доказ слугували винесенню оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на кожній копії аркуша у верхній правій частині міститься лише штамп "копія вірна" з підписом , а внизу прізвище ОСОБА_4 з підписом.
Таким чином, копії аркушів книги не є належними доказами в розумінні вимог щодо оформлювання доказів, оскільки засвідчені неналежним чином: без зазначення посади особи, дати та прізвища з ініціалами.
Крім того, аркуші книги не пронумеровані та не скріплені відповідною печаткою платника податку або "Для копій".
Як встановлено під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_4 не є особою, що наділена повноваженнями представника позивача, в тому числі, посвідчувати копії документів.
Разом з цим, як слідує з наявної у справі нотаріально засвідченої заяви ОСОБА_4 , 03.08.2018 остання знаходилась на робочому місці за адресою АДРЕСА_1 , де проводила переоблік товарно-матеріальних цінностей, а ФОП ОСОБА_1 у цей день знаходився у відрядженні у м.Біла Церква.
Без попередження, на місце здійснення діяльності з'явилися працівники податкового органу, які повідомили, що мають наказ про направлення на перевірку щодо оформлення ФОП ОСОБА_1 , найманих працівників. Перевіряючі попросили надати книгу обліку і доходів, однак оскільки заповнення такої книги не входить до її повноважень, то вона такої не надавала, оскільки книга знаходилась у ОСОБА_1. Посадові особи відповідача самостійно переглядали стопки документів, що знаходились на столі, а потім сказали написати під їхню диктовку пояснення та підписати, що вона і зробила.
Зважаючи на викладені обставини та наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що вищезазначене лише підтверджує той факт, що контролюючим органом не досліджувалися жодні документи, що підтверджують факт отримання ФОП ОСОБА_1 грошових коштів, які в готівковому так і безготівковому порядку, на підтвердження сум задекларованого доходу, ні документи у сфері трудового законодавства.
Підставою для прийняття вказаних висновків осіб, що проводили перевірку, слугували виключно дані податкових декларацій платника єдиного податку щодо сум задекларованого доходу, що не заперечили і представники відповідача.
У відповідності до частини 1,23 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Ст. 248 КАС України закріплено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зі змісту ч. 2 ст. 6 КАС України слідує, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З огляду на наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 77, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 10 грудня 2012 року.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Іваненко Т.В. Сторчак В. Ю.