Справа № 686/13790/19
Провадження № 2/686/3699/19
10 грудня 2019 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд
Хмельницької області в складі:
головуючого судді Палінчака О.М.,
при секретарі Антосєві В.П.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
третьої особи, яка не заявляє самостійних
вимог на стороні позивача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про виселення з житлового приміщення, -
встановив:
22 травня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про виселення з житлового приміщення, мотивуючи позов тим, що 08.02.2019 року між ОСОБА_1 та його матір'ю ОСОБА_3 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 . В даній квартирі окрім позивача, його матері ОСОБА_3 ще зареєстрована його сестра - відповідач ОСОБА_4 .
Позивач стверджує, що його сестра ОСОБА_4 постійно вчиняє сварки з його мамою, перешкоджає їй у здійсненні права користування квартирою, фактично не допускає маму в квартиру, що суперечить волі власника квартири ОСОБА_1 .
У зв'язку з наведеним позивач просить суд виселити ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 та покласти на неї судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 16 червня 2019 року по справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та його представник заявлений позов підтримали.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином за зареєстрованим місцем проживання.
Третя особа - ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечила проти задоволення позову, вказавши, що дійсно відповідач систематично вчиняє сварки та конфліктні ситуації у квартирі АДРЕСА_1 .
Заслухавши пояснення позивача, його представника та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Положеннями ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом з тим, однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно положень ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 77, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Частина 1 ст. 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 08.02.2019 року, посвідченому приватним нотаріусом Хмельницького нотаріального округу Твердохліб Г.Г. 08.02.2019 року та зареєстрованого в реєстрі за № 269 є власником квартири АДРЕСА_1 .
За вказаною адресою з 31.05.2000 року зареєстрована та проживає ОСОБА_3 , яка є матір'ю позивача, та з 24.10.2002 року зареєстрована і проживає ОСОБА_4 , яка є сестрою позивача.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що відповідач ОСОБА_4 систематичним порушенням правил співжиття робить неможливим для позивача та його матері проживання з нею в одній квартирі, а тому просить суд її виселити.
Відповідно до вимог ст. 383 ч. 1 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Згідно із ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до вимог ст. 156 ч. ч. 1 та 3 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до вимог ст. 157 ЖК України, членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до вимог ст. 116 ч. 1 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
При вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 ЖК України, осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Матеріали справи не містять жодного доказу того, що відповідач ОСОБА_4 систематичним порушенням правил співжиття робить неможливим для інших проживання з нею в одній квартирі, а також і доказів того, що заходи запобігання і громадського впливу на відповідача виявились безрезультатними. Позивачем надано суду акти від 24.01.2019 року, 18.02.2019 року та 27.03.2019 року про те, що громадяни ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 встановили факт негідної поведінки відповідачки ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 , проте таких доказів не достатньо для встановлення тих обставин, які можуть бути причиною виселення особи з помешкання без надання іншого житла.
Отже, підсумовуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_4 не підлягає задоволенню у зв'язку з недоведеністю наявності обставин, які б об'єктивно могли бути підставою для виселення особи з житла.
Керуючись ст. ст. 116, 156, 157 ЖК України, ст. ст. 11, 319 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 77, 80, 81, 82, 141, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_3 , про виселення з житлового приміщення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено до 10 грудня 2019 року.
Суддя О.М. Палінчак