03 грудня 2019 р.Справа № 520/6375/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Сіренко О.І. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.,
представника відповідача Петрової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Шеховцова Маргарита Євгенівна на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Білова О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 06.09.19 року по справі № 520/6375/19
за позовом ОСОБА_1
до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівни про скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Шеховцової Маргарити Євгенівни, в якому просив суд скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівни від 10 червня 2019 року №47276054 про відмову у державній реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 квартири, що розташована АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він звертався до відповідача з заявою про реєстрацію права власності на 1/2 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення суду. Відповідач відмовив позивачу у реєстрації права власності, позивач вважає таку відмову протиправною.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора прав на нерухоме майно Шеховцової Маргарити Євгенівни про скасування рішення - задоволено.
Скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно - Шеховцової Маргарити Євгенівни, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, від 10 червня 2019 року №47276054 про відмову у державній реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на І/ АДРЕСА_2 квартири АДРЕСА_3 що АДРЕСА_1 .
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідачем в апеляційній скарзі зазначено, що відчуження пов'язано з переходом прав від одного суб'єкта до іншого, і не може детермінуватися виключно як передавання речі, майна. Відчуження проводиться головним чином по волі первинного власника на основі договору з набувачем майна або на підставі рішення суду в примусовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що відчуження, як юридичний факт має не лише договірну природу, а й виникає у примусовому порядку.
Так, на думку відповідача, суд першої інстанції невірно тлумачить закон в частині визначення «відчуження», що призводить до неправильного застосування норм матеріального права.
Крім того, відповідач зауважує, що підставою для прийняття ним спірного рішення став саме п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону, який містить вичерпний перелік обставин для застосування цієї норми, а ні в якому разі не п. 9-1 ст. 10 Закону та ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, на думку відповідача, враховуючи вищевикладене, державним реєстратором прав на нерухоме майно рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, прийнято виключно у відповідності до вимог чинного законодавства України і вірно застосовано п. 12 ч, 1 ст. 24 Закону, отже права та законні інтереси позивача не порушені, оскільки відповідач діяв у чіткій відповідності до вимог законодавства.
Позивачем надано до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якій серед іншого зазначено, що відповідач продовжує наполягати на хибній думці що зазначена норма стосується не лише випадку коли боржник намагається передати своє майно іншій особі.
Позивач вважає, що наведена позиція апелянта суперечить приписам ст. 129 Конституції України, згідно з якими однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Згідно приписами ст. 13 Закону України «Про судоустрій істатус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача, не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 06.06.2019 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Рішенням № 47276054 від 10.06.2019 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 Маргарити Євгенівни позивачу відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на квартиру, що АДРЕСА_1 , за суб'єктом: ОСОБА_1 , податковий номер/серія, номер паспорта/УНЗР НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
Рішення № 47276054 від 10.06.2019 обґрунтовано тим, що заявником як підставу виникнення права власності до заяви подано: - Рішення Київського районного суду м.Харкова від 18.03.2019 по справі №640/4707/18, відповідно до якого поряд з іншим визнано в порядку поділу спільного майна подружжя право особистої власності ОСОБА_1 на 1/2 частину трикімнатної квартири у АДРЕСА_1 ; - технічний паспорт, виготовлений 27.05.2019 ТОВ «СІТІТЕХГРУП»; - повідомлення державному реєстратору від 06.05.2019 про наявність зареєстрованого обтяження. Під час розгляду заяви державним реєстратором отримано: відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до яких право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстроване в цілому за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ); відомості з Єдиного реєстру боржників, які містять актуальну інформацію щодо наявності виконавчого провадження за номером: 58900212; документ видав: Київський районний суд м. Харкова; категорія стягнення: стягнення заборгованості з оплати комунальних послуг; Орган ВДВС/приватний виконавець, в якому перебуває на виконанні: Київський відділ державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області; Боржник: ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов'язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов'язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа. Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. Ураховуючи викладене, проведення державної реєстрації права власності на підставі поданого заявником рішення суду має наслідком відчуження частки майна особи - боржника, відомості про яку внесено до Єдиного реєстру боржників. Розглянувши у сукупності заяву, документи, відомості а Реєстру прав власності на нерухоме майно, з Єдиного реєстру боржників, проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_5 , за ОСОБА_1 , неможливо.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження державного реєстратора та порядок їх реалізації у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Згідно зі ст. 3 Закону державна реєстрація прав проводиться за заявами у сфері державної реєстрації прав будь-яким державним реєстратором з урахуванням вимог, встановлених абзацами першим - третім цієї частини, крім випадку, передбаченого абзацом п'ятим цієї частини.
Однією з засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.
За правилами, встановленими частиною першою статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у такому порядку:
прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
внесення записів до Державного реєстру прав;
видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.
Відповідно до приписів статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
З матеріалів справи вбачається, що 06.06.2019 Гриценко В'ячеславом Олександровичем, який діє на підставі довіреності № 1210, що видана позивачем 10.09.2018 та посвідчена приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чижовою Н.А., подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 34434789 для проведення державної реєстрації права власності щодо майна за ОСОБА_1 , а саме: частини квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
До заяви заявником подано рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.03.2019 № 640/4707/18 про визнання в порядку поділу спільного майна подружжя права особистої власності ОСОБА_1 на 1/2 частину трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В ході розгляду заяви відповідачем з відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що право власності на вказану квартиру в цілому зареєстровано за ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідно до відомостей Єдиного реєстру боржників ОСОБА_3 . РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є боржником за виконавчим провадженням № 58900212, яке перебуває на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області.
Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
Згідно з п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127 (ділі за текстом - Порядок) за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування (п. 23 Порядку).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що застосований законодавцем у п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» термін «майно, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці» свідчить про наявність договірної підстави набуття права власності, коли відбувається саме відчуження майна однією особою на користь іншої.
При цьому окремими підставами для державної реєстрації права власності закон визначає рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») та укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дублікат (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Колегія суддів зауважує, що в даній справі єдиною підставою набуття права власності позивачем є рішення суду про визнання права власності.
Тому у спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування п. 12 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Отже, відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в реєстрації права власності на 1/2 квартири, що розташована АДРЕСА_1 на підставі рішення суду.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про відмову в державній реєстрації прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "б" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування відповідного рішення та відновлюється розгляд документів за відповідною заявою у сфері державної реєстрації прав.
Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, стосовно того, що приписи п. 9-1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження», якими визнано обов'язок державного реєстратора повідомити орган державної виконавчої служби про подання заяви щодо майна, яке належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, колегія суддів зазначає, що наведене жодним чином не створює додаткових підстав для відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно та знаходиться поза межами правового регулювання таких підстав, перелік яких є вичерпним та визначений у ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівни від 10 червня 2019 року №47276054 про відмову у державній реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на 1/2 квартири, що АДРЕСА_1 , є безпідставним, необгрунтованим, прийнятим всупереч норм діючого законодавства.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 року по справі № 520/6375/19 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації та цифрового розвитку Харківської міської ради ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 року по справі № 520/6375/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко
Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.І. Сіренко
Повний текст постанови складено 10.12.2019 року