10 грудня 2019 року справа №200/9049/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Сіваченка І.В., Ястребової Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 р. у справі № 200/9049/19-а (головуючий І інстанції Галатіна О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач, УПФУ), в якому з урахування уточнення просив:
Визнати бездіяльність (відмову у зарахуванні відповідних заробітної плати та страхового стажу) Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області протиправною;
Зобов'язати Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області:
-для обчислення розміру пенсії прийняти заробітну плату за період роботи в ПАТ"Севералмаз" з 21.05.2012 по 29.04.2013 та з 05.06.2013 по 13.02.2014 згідно "Справка" від 29.06.2016 №СпрМТ0298-16;
-зарахувати до страхового стажу періоди роботи в Амакінській геологорозвідувальній експедиції АК "АЛРОСА" з 16.08.1999 по 26.04.2001 та з 21.07.2001 по 31.12.2001 з коефіцієнтом кратності стажу 1,5(одна ціла, п'ять десятих);
по новому обрахувати розмір пенсії з урахуванням кратності стажу та районного коефіцієнту і північної надбавки згідно редакції Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) , що діяла на той час (це редакція від 06.02.2017);
виходячи з нового розміру пенсії зробити відповідний перерахунок.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 року закрито провадження в адміністративній справі.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду у суді першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в п. 4 ч.1 ст.238 КАС України йдеться про те, що суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, та відсутні умови про вирішення спору по суті на що посилався суд, а саме те, що вже було вирішено спір по суті шляхом прийняття постанови. Апелянт зазначає, що позовні вимоги щодо визнання бездіяльності протиправною стосуються двох різних юридичних фактів, а саме по справі № 221/6626/17 це звернення позивача від 06.09.2017,15.09.2017,26.09.2017 та реакція на них відповідача, а по справі № 200/9049/19-а звернення від 19.06.2019 та реакція відповідача. Апелянт зазначає, що позовні вимоги стосовно обрахування стажу та заробітної плати сформульовано дещо по різному, але по суті є однакові. Позовні вимоги щодо перерахунку не є однаковими як по своїй суті так і механізму їх виконання. Тобто, на думку апелянта, предмет позову у справі № 221/6626/17 та № 200/9049/19-а не є тотожними. Крім того, апелянт посилається на різні підстави позову, а саме звернення позивача до різних органів, що передували новому зверненню до суду.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що постановою Першого апеляційного адміністративного суду Донецької області від 21 жовтня 2018 року у справі № 221/6626/17 була вирішена справа з того самого спору і між тими самими сторонами, яка набрала законної сили, що стало підставою для закриття провадження у справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Стаття 238 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для закриття провадження в адміністративній справі.
Відповідно пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З аналізу вказаної норми вбачається, що підставами для закриття провадження в даному випадку є: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); остаточне вирішення тотожного спору постановою або наявність ухвали про закриття провадження у справі; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Нетотожність хоча б одного елемента не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.
Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу.
При цьому, суд звертає увагу, що предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію.
Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких витікає право вимоги позивача, на яких позивач їх засновує.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягала у відмові в зарахуванні заробітної плати та страхового стажу, зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу періоди роботи в Амакінській геологорозвідувальній експедиції АК "АЛРОСА" з 16.08.1999 по 26.04.2001 та з 21.07.2001 по 31.12.2001 з коефіцієнтом кратності стажу 1,5, для обчислення розміру пенсії прийняти заробітну плату за період роботи в ПАТ"Севералмаз" з 21.05.2012 по 29.04.2013 та з 05.06.2013 по 13.02.2014 згідно "Справка" від 29.06.2016 №СпрМТ0298-16, та перерахувати пенсію з урахуванням кратності стажу та районного коефіцієнту і північної надбавки згідно редакції Закон №1058 в редакції від 06.02.2017.
Разом з цим, 06.12.2017 позивач звертався до Волноваського районного суду Донецької області із позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області із позовом в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив: зарахувати період навчання в Дніпропетровському гірничому інституті з 06.06.1982 року по 06.09.1982 року; період отримання допомоги по безробіттю з 14.10.1991 року до 01.01.992 року; період роботи в Амакінській геологорозвідувальній експедиції з 16.08.1999 року по 26.04.2001 року, з 21.07.2001 року по 31.12.2001 року, з 01.10.2003 року по 07.10.2003 року з коефіцієнтом кратності стажу 1,5 ; виключити зі страхового стажу період з 08.10.2003 року по 23.10.2003 року, періоди роботи в "Севералмаз" з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року, з 01.12.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року, з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року ; для обчислення розміру пенсії прийняти заробітну плату згідно довідці від 29.06.2016 року № СпрМТ0298-16, виключити періоди роботи з 01.05.2008 року по 31.01.2011 року, перерахувати пенсію з 07.06.2017 року, стягнути судовий збір.
Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 09 липня 2018 року по справі № 221/6626/17 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду Донецької області від 21 жовтня 2018 року скасовано рішення Волноваського районного суду Донецької області від 09 липня 2018 року у справі № 221/6626/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про: зарахування до страхового стажу додатково, до періоду навчання в ДГІ з 01.09.1977 по 05.06.1982, період з 06.06.1982 по 06.09.1982; про зарахування до страхового стажу додатково період отримання допомоги по безробіттю з 14.10.1991 по 01.01.1992; зарахування періодів роботи в Амакінській геологорозвідувальній експедиції з 16.08.1999 по 26.04.2001 та з 21.07.2001 по 31.12.2001 з коефіцієнтом кратності стажу 1,5; при обчисленні пенсії прийняти заробітну плату згідно "Справка" від 29.06.2016 №СпрМТ0298-16; при визначенні коефіцієнту страхового стажу враховувати стаж, який визначено в днях.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Волноваського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення відповідно до вимог пенсійного законодавства розміру пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Волноваське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 07 червня 2017 року, зарахувавши: до страхового стажу додатково, до періоду навчання в Дніпропетровському Гірничому Інституті ім. Артема з 01.09.1977 по 05.06.1982, період з 06.06.1982 по 06.09.1982; до страхового стажу додатково період отримання допомоги по безробіттю з 14.10.1991 по 01.01.1992.
В решті позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо зарахування періодів роботи в Амакінській геологорозвідувальній експедиції з 16.08.1999 по 26.04.2001 та з 21.07.2001 по 31.12.2001 з коефіцієнтом кратності стажу 1,5, суд виходив з того, що ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15 січня 1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Отже, підстави для зарахування в пільговому обчисленні і стажу роботи позивача після 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо вимог при обчисленні пенсії прийняти заробітну плату згідно "Справка" від 29.06.2016 №СпрМТ0298-16, суд виходив з того, що ні Законом № 1058, ні Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII не передбачено включення в заробітну плату північної надбавки та районного коефіцієнту. Необґрунтовані посилання позивача на Угоду про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності незалежних Держав в області пенсійного забезпечення, оскільки в даній Угоді регулюється питання зарахування трудового стажу, а не визначення розміру заробітної плати для обчислення, перерахунку пенсії. Виходячи з наведеного суд дійшов до висновку, що дії відповідача щодо виключення із заробітної плати позивача районних коефіцієнтів та надбавок за період його роботи на Крайній Півночі є правомірними та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Проаналізувавши зміст наведених вище судових рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предмет оскарження, суб'єктний склад та підстави позову у даній справах та у справі, що розглядається, є аналогічними, оскільки основним аргументом адміністративних позовів була протиправна відмова відповідача у зарахуванні заробітної плати згідно "Справка" від 29.06.2016 №СпрМТ0298-16 та страхового стажу за періоди роботи в Амакінській геологорозвідувальній експедиції АК "АЛРОСА" з 16.08.1999 по 26.04.2001 та з 21.07.2001 по 31.12.2001 з коефіцієнтом кратності стажу 1,5.
При цьому, фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги є тотожними.
Отже, зазначене свідчить про тотожність спору у справах №221/6626/17 та № 200/9049/19-а, а саме співпадають підстави позову, предмет позову та сторони.
Стосовно посилання позивач у апеляційній скарзі на те, що підставою для звернення було інше звернення до відповідача, а позовні вимоги сформовані по різному, механізм їх виконання не є тотожні, що саме по собі змінює предмет та підставу позову, суд зазначає, що підстави позову, які, на переконання позивача, є іншими (новими), є аналогічними, які вже розглядались судом щодо позовних вимог, які раніше позивач заявляв, нових підстав позову у позовній заяві не міститься.
Суд зазначає, що фактично додаткові обґрунтування позивачем позовних вимог не змінює підстави позову. При цьому, предмет позову залишився незмінним.
Суд зазначає, що інше формулювання позовних вимог не може бути підставою для не застосування положення пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України, оскільки підстави (фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги) позову, предмет позову та сторони залишаються не змінними.
Враховуючи наведені положення КАС України та зважаючи, що вимоги позивача, щодо яких Першим апеляційним адміністративний судом вже було вирішено спір по суті шляхом прийняття постанови від 23 жовтня 2018 року по справі № 221/6626/17, рішення суду набрало законної сили, та оскільки такі вимоги заявлені до того ж відповідача, з тих самих підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що судом першої інстанції дотримано норми процесуального права та висновки суду відповідають обставинам справи, що відповідно до статті 316 КАС України, обумовлює для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Керуючись ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 р. у справі № 200/9049/19-а - залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2019 р. у справі № 200/9049/19-а - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано 10 грудня 2019 року
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.В. Сіваченко
Л.В. Ястребова