ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
10 грудня 2019 року м. Київ № 752/7840/19
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Чудак О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про:
- визнання бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, яка полягає у не виплаті, починаючи з вересня 2017 року, адресної допомоги ОСОБА_1 , - протиправною;
- визнання протиправним та скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, про призупинення (припинення) виплати адресної допомоги ОСОБА_1 ;
- зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, поновити виплату адресної допомоги ОСОБА_1 , негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначила, що з 2014 року у зв'язку із проведенням антитерористичної операції, змушена була покинути своє місце проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та переїхала до міста Києва, де звернулася до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. 07 березня 2017 року отримала Довідку №7409. В подальшому, вона придбала у власність будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у зв'язку з придбанням даного об'єкту нерухомого майна, відповідачем прийнято рішення про припинення виплати адресної грошової допомоги як внутрішньо переміщеній особі.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 22 квітня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 передано на розгляд Окружного адміністративного суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи №752/7840/19 між суддями Окружного адміністративного суду міста Києва для її розгляду й вирішення визначено суддю Чудак О.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду: - уточненої позовної заяви (з примірником для відповідача) із зазначенням у ній: реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача за його наявності або номера і серії паспорта; ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, його відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси; власного письмового підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; - документа про сплату судового збору у сумі 1536,80 грн; - оригіналів або засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви; - доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
На виконання вимог ухвали суду від 15 жовтня 2019 року позивачем до суду подано уточнену позовну заяву (з примірником для відповідача) із зазначенням у ній: реєстраційного номеру облікової картки платника податків позивача за його наявності або номера і серії паспорта; ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, його відомих номерів засобів зв'язку, офіційної електронної адреси; власного письмового підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; засвідчені копії документів, доданих до позовної заяви; засвідчену копію Договору купівлі-продажу житлового будинку від 12 червня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області, на підтвердження обставин придбання у власність будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, позивачем не подано до суду доказів сплати судового збору, а навпаки заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору через майновий стан відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", а саме: розмір судового збору перевищує 5% доходу позивача, отриманого за 2018 рік. До суду на підтвердження вказаних обставин надано копію довідки Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25 листопада 2019 року №12810, з якої вбачається, що позивачу виплачена пенсія за січень-грудень 2018 року у сумі 20680,72 грн.
Суд, розглянувши подане клопотання, зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас Законом України "Про судовий збір" передбачені умови, коли враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Зокрема, якщо:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, підстави звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення чітко урегульовано законом.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Повне звільнення від оплати усіх судових витрат застосовується до тих осіб, рівень статків яких не дозволяє взагалі робити будь-які судові витрати, інакше вони не спроможні будуть забезпечити свої найнеобхідніші життєві потреби (житло, харчування, тощо).
Крім того, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Таким чином, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а повноваженням за певних обставин. При цьому, в частині сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення тягаря несення цих судових витрат. Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану та, за наявності, обставини, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом права зменшити тягар несення судових витрат у частині сплати судового збору. Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.
Разом з тим, надана позивачем копія довідки Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 25 листопада 2019 року №12810 свідчить лише про ориманий нею розмір пенсії. Що, відповідно, не виключає можливість отримання будь-якого іншого доходу. В той же час, вище наведена правова норма обумовлює необхідність оцінки судом розміру річного доходу позивача.
Будь-яких інших доказів на підтвердження свого майнового стану (довідки органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік тощо) позивач не надала.
З урахуванням викладеного, наведені позивачем обставини відповідно до вказаних статей Закону України "Про судовий збір" не є умовою для звільнення від сплати судового збору, а позивач не надала доказів наявності інших підстав для його звільнення, тому суд зазначає про необґрунтованість звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, виходячи з наданих нею доказів.
При цьому, слід зазначити, що статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а частиною другою статті 44 КАС України на учасників справи покладено обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року №R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання позовних заяв до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Тобто, обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Суд зазначає, що будь-яких обставин, щодо унеможливлення самостійно надати належні для підтвердження скрутного матеріального становища доказів, а також заходи, які позивач вживала для отримання цих доказів самостійно, та (або) причини неможливості самостійного отримання таких доказів, позивачем не наведено. Як не заявлено і будь-якого іншого клопотання про розстрочення чи відстрочення сплати судового збору.
Водночас КАС України не визначає обов'язку суду щодо звільнення від сплати судового збору та обов'язку самостійно збирати докази в обґрунтування та/або підтвердження обґрунтування підстав звільнення на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Статтею 70 Податкового кодексу України передбачено, що до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Держреєстр) включаються дані про фізичних осіб, зокрема, про суми нарахованих та/або отриманих доходів та суми нарахованих та/або сплачених податків.
Порядок отримання відомостей з Держреєстру визначено розділом X Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Мінфіну від 29 вересня 2017 року №822, згідно з яким відомості з Держреєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи - платника податків (його представника) щодо отримання відомостей з Держреєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Держреєстрі.
Для отримання відомостей про себе з Держреєстру фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання, подає документ, що посвідчує особу, та заяву за формою №10ДР. Представник додає до заяви за формою №10ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Держреєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя.
Також інформацію про суми виплачених доходів та утриманих податків з Держреєстру можна отримати у приватній частині (особистий кабінет) Електронного кабінету платника з використанням електронного цифрового підпису фізичної особи.
Таким чином, суд не наділений правом доступу до Держреєстру для отримання інформації про суми нарахованих та/або отриманих доходів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви в частині сплати судового збору ОСОБА_1 не усунуто.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 248, 256 КАС України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М. Чудак