ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
10 грудня 2019 року № 640/12791/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., за участю секретаря судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л."
до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
третя особа Міністерство фінансів України
про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов'язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
від позивача: Паюнова Н.А.
від відповідачів: не прибули
від третьої особи: Іщенко Р.А.
Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства юстиції, Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Міністерство фінансів України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 11.06.2019 та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018, позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано Міністерство фінансів України розглянути, з урахуванням висновків суду у цій справі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, а також додані до неї документи, та за результатами їх розгляду прийняти рішення відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності". На виконання вказаного рішення, Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчі листи від 18.09.2018, які в подальшому були пред'явленні до виконання. 11.06.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 58784093 на підставі п.9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Враховуючи, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 не було виконано, позивач, вважаючи постанову протиправною, звернувся із даним позовом до суду.
Відповідачі правом на подання відзиву не скористались, у зв'язку з чим, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами на підставі вимог ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судовому засіданні, що відбулося 10.12.2019 проти позовних вимог заперечив, зазначивши, що останній діяв на підставах та у межах закону, а лист Міністерства фінансів України від 05.04.2019 №58784093/21 свідчить про фактичне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 №826/9729/16. Крім того, зазначив про відсутність станом на сьогодні нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України про затвердження ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виписку та проведення лотерей.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.06.2018 по справі №826/9729/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України, яка полягає у не розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей; зобов'язано Міністерство фінансів України розглянути, з урахуванням висновків суду у цій справі, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." про видачу ліцензії на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, а також додані до неї документи, та за результатами їх розгляду прийняти рішення відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності".
18.09.2018 на виконання рішення, Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчі листи по справі №826/9729/16, які були пред'явлені позивачем, як стягувачем до виконання.
05.04.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 58784093, якою надано боржнику 10 днів на виконання судового рішення.
Міністерство фінансів України, як боржник у виконавчому провадженні листом від 03.05.2019 звернулося до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про закриття виконавчого провадження на підставі п.9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Також до вказаної заяви був доданий лист Міністерства фінансів України від 05.04.2019 №58784093/21, яким останній повідомив стягувача, що заява не відповідає вимогам Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», крім того, надання такої ліцензії передує прийняттю Кабінетом Міністрів України необхідних нормативно - правових актів у цій сфері.
11.06.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №58784093 на підставі п.9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Вважаючи вказану постанову протиправною та такою, що суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".
Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII).
Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі по тексту також - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Так, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Приписами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Так, частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Пункт 9 частини першої ст. 39 Закону №1404 встановлює, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Таким чином, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний перевірити чи в повному обсязі виконано рішення згідно із виконавчим документом.
Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону № 1404-VIII).
Так, судом встановлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 11.06.2019 була прийнята на підставі листа Міністерства фінансів України від 03.05.2019 про закриття виконавчого провадження.
В той же час, проаналізувавши вищевказаний лист, а також лист Міністерства фінансів України від 05.04.2019 №58784093/21, суд дійшов висновку, що останні не містять жодної інформації щодо фактичного виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/9729/16 від 27.06.2018 у відповідності до виконавчого документа від 18.09.2018.
При цьому, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України всупереч приписам ст. 18 Закону №1404 не було вчинено жодних дій, спрямованих на здійснення перевірки фактичного виконання судового рішення.
У свою чергу, прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з формальних підстав суперечить основним принципам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Що стосується позовної вимоги заявника про зобов'язання відновити виконавче провадження, то суд зазначає слідуюче.
Зокрема, згідно з ст.41 Закону №1404 у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Як роз'яснено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові №6 від 07.02.2014 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18).
Оскільки суд не вправі підміняти собою функції відповідача у справі заявлена вимога про зобов'язання відновити виконавче провадження задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись вимогами ст.ст.2, 5-11,19,72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." ( 01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 50-а, код ЄДРПОУ 30109292) задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.06.2019 про закінчення виконавчого провадження №57784093.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." ( 01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 50-а, код ЄДРПОУ 30109292) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (0200, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73, код ЄДРПОУ 00015622) понесені витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1921 (тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя А.С. Мазур