ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 грудня 2019 року № 640/731/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна»
доГоловного управління Держпраці у Київській області
провизнання протиправною та скасування постанови
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області, в якому просило суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1422/1322/АВ/СПТД/ФС-665 від 04 грудня 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанову №КВ1422/1322/АВ/СПТД/ФС-665 від 04 грудня 2018 року прийнято відповідачем з порушенням Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17 червня 2013 року, а інспекційне відвідування проведено за відсутності визначених законом підстав. Крім того, позивач вважає, що оскаржувана постанова не містить посилання щодо перевірки з питань виявлення неоформлених працівників або оформлених з порушенням законодавства та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати ЄСВ та податків, в зв'язку з чим застосування до позивача штрафу, передбаченого абзацом 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, є безпідставним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції останній зазначив, зокрема, про необґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що відповідачем було проведено інспекційне відвідування за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» відповідно до вимог чинного законодавства, відтак дії відповідача щодо проведення інспекційного відвідування та складання акта №КВ1422/1322/АВ/НД від 08 листопада 2018 року є правомірними. Щодо розгляду справи стосовно накладення штрафу позивач був повідомлений належним чином за 5 днів та оскаржувану постанову прийнято згідно вимог чинного законодавства.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому останній надав пояснення на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, також звертав увагу суду на численні недоліки складених документів та порушення процедури проведення інспекційного відвідування.
В судовому засіданні 22 квітня 2019 року допитано в якості свідка ОСОБА_1 - головного державного інспектора.
Свідок повідомив суд про те, що двічі відвідував Товариство з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» з метою проведення інспекційного відвідування для проведення перевірки, проте працівники Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» повідомили по телефону про відмову у допущенні представника Головного управління Держпраці у Київській області до проведення перевірки.
Враховуючи, що справа розглядається в спрощеному позовному провадженні, суд дійшов висновку про завершення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На підставі наказу про проведення інспекційного відвідування № 4026 від 29 жовтня 2018 року та направлення на проведення інспекційного відвідування від 30 жовтня 2018 року № 1422 Головним управлінням Держпраці у Київській області було здійснено спробу провести інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» на предмет додержання законодавства про працю.
Інспектором праці перед початком інспекційного відвідування видано Вимогу про надання/поновлення документів № 1422 від 31 жовтня 2018 року.
В даній вимозі інспектором праці, окрім особових справ працівників, наказів про прийняття та звільнення працівників штатного розпису, посадових інструкцій працівників тощо, також вимагалося надати договори цивільно-правового характеру. Дані документи потрібно було надати у строк до 17 год. 00 хв. 08 листопада 2018 року.
Направлення на проведення інспекційного відвідування № 1422 від 30 жовтня 2018 року та вимога № 1422 від 31 жовтня 2018 року, у зв'язку з неможливістю особистого вручення представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна», були направлені рекомендованим поштовим відправленням № 0406005102940.
Згідно роздруківки з офіційного сайту УКРПОШТИ 05 листопада 2018 року відправлення було вручено представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна».
Але у термін, визначений Вимогою № 1422 від 31 жовтня 2018 року, а саме до 17 год. 08 листопада 2018 року будь-яких документів Товариство з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» відповідачу не надало.
Як зазначено свідком - ОСОБА_1 , останній здійснив два відвідування позивача, проте невстановленими особами не був недопущений до проведення інспекційного відвідування, тому 08 листопада 2018 року інспектором праці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № КВ1422/1322/АВ/НД. В даному акті зазначено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв'язку з:
ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного інспектування;
ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця - інспектора праці не допущено до офісу Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна», який розташовано у БЦ «Парус»;
ненаданням для ознайомлення/завірених об'єктом відвідування копій книг, реєстрів, документів, ведення яких передбачено законодавством про працю; відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю: до інспекційного відвідування не допущений, документи щодо оформлення трудових відносин з працівниками не надано.
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» під час спроби провести інспекційне відвідування не допустило інспектора праці до проведення інспекційного відвідування, на вимогу інспектора праці не надало документів для проведення інспекційного відвідування, Головним управлінням Держпраці у Київській області було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1422/1322/АВ/СПТД/ФС-665 від 04 грудня 2018 року.
Вважаючи рішення Головного управління Держпраці у Київській області протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Відповідно до статті 1 вказаного Закону державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що заходи контролю здійснюються зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
Згідно частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року, визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Так, у відповідності до пункту 2 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
Питання проведення інспекційних відвідувань та організація невиїзних інспектувань регламентуються пунктом 5 Порядку №295, підпунктом 3 якого встановлено, що інспекційне відвідування проводиться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 47 цього пункту.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Суд зауважує, що вказаним пунктом передбачено можливість накладення штрафу на підставі акту про порушення виявлене під час перевірки, а не під час інспекційного відвідування. Так, за приписами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295, інспекційне відвідування є формою державного контролю за додержанням законодавства про працю, а перевірка формою державного нагляду.
В ході розгляду справи відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній наголосив, що ним проведено саме інспекційне відвідування, за наслідком складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування, форма якого затверджена Наказом Міністерства соціальної політики України №1338 від 18 серпня 2017 року.
Відповідач зазначає, що контрольні заходи органами Держпраці проводяться в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року.
Суд вважає необхідним зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів №295 від 26 квітня 2017 року дійсно затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, однак цей нормативно-правовий акт є підзаконним актом, на момент проведення контрольного заходу порядок здійснення контрольної діяльності в сфері дотримання вимог законодавства про працю жодним законом не визначався.
Крім того, вимоги частини п'ятої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі - Закон №777-V) мають дотримуватися контролюючими органами при здійсненні контрольних заходів незважаючи на особливості нормативного регулювання в окремих сферах.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються:
найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід;
найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;
місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення).
Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено підстави для проведення інспекційних відвідувань: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України «Про відпустки»); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Порядок прийняття рішення про проведення інспекційного відвідування, форма та зміст такого рішення зазначеним нормативним актом не визначені.
В той же час, відповідачем наказу про проведення інспекційного відвідування №4026 від 29 жовтня 2018 року до суду не надано.
Згідно з пунктом 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
В матеріалах справи міститься копія письмового повідомлення №4.3/2/18/16940 від 26 листопада 2018 року (а.с. 49), яке направлено позивачу засобами поштового зв'язку.
З наданої до суду копії фіскального чеку (штрихкодовий ідентифікатор 0406005169603) не вбачається можливим встановити факт направлення саме повідомлення №4.3/2/18/16940 від 26 листопада 2018 року.
Разом з тим, надаючи оцінку правомірності постанови відповідача №КВ1422/1322/АВ/СПТД/ФС-665 від 04 грудня 2018 року про накладення штрафу на позивача, суд виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі акта про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ142/1322/АВ/НД від 08 листопада 2018 року прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № КВ1422/1322/АВ/СПТД/ФС-665 від 04 грудня 2018 року, відповідно до якої на підставі абзацу 7 частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України на Товариство з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» накладено штраф у розмірі 372300,00 грн. (а.с. 8-9).
Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (частина першп статті 265 КЗпП України).
Відповідно до абзацу 7 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Водночас абзацом 6 частини другої статті 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Згідно абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
З системного аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, згідно абзацу 7 частини другої статті 265 КЗпП України є можливою у разі:
- по-перше, вчинення дій, передбачених абзацом 6 частини другої статті 265 КЗпП України;
- по-друге, вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 частини другої статті 265 КЗпП України, а саме - порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі.
Натомість, як вбачається зі змісту акту №КВ1422/1322/АВ/НД від 08 листопада 2018 року про неможливість проведення інспекційного відвідування предметом контролю є додержання законодавства про працю.
За змістом акта перевірки №КВ1422/1322/АВ/НД від 08 листопада 2018 року, за наслідками перевірки встановлено, що інспекційне відвідування неможливо провести у зв'язку з:
ненаданням інформації, необхідної для проведення інспекційного інспектування;
ненадання доступу до виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця - інспектора праці не допущено до офісу Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна», який розташовано у БЦ «Парус»;
ненаданням для ознайомлення/завірених об'єктом відвідування копій книг, реєстрів, документів, ведення яких передбачено законодавством про працю; відсутністю документів, ведення яких передбачено законодавством про працю: до інспекційного відвідування не допущений, документи щодо оформлення трудових відносин з працівниками не надано. (а.с.44-45).
Зазначене свідчить, що інспекційне відвідування призначено з питань додержання законодавства про працю та в даному випадку відповідачем не проводилась перевірка з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 частини другої статті 265 КЗпП України (порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі).
Відтак, навіть встановивши факт вчинення позивачем дій, передбачених абзацом 6 частини другої статті 265 КЗпП України (недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні) за відсутності іншої умови, передбаченої абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України (вчинення таких дій при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці 2 частини другої статті 265 КЗпП України), відповідач не мав правових підстав для застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» відповідальності, передбаченої абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України (відповідальність у вигляді штрафу - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення), а мав би застосувати відповідальність, що передбачена абзацом 6 частини другої статті 265 КЗпП України (відповідальність у вигляді штрафу - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення).
Поряд з цим, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення.
В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Як зазначено в рішенні по справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов'язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для всіх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ, замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.
Висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) про порушення позивачем вимог чинного законодавства, здійснений без врахування всіх обставин та документів, що мали бути враховані при прийнятті оскаржуваної постанови.
Враховуючи, відсутність правових підстав для застосування відповідальності, передбаченої абзацом 7 частини другої статті 265 КЗпП України, суд дійшов висновку, що при прийнятті постанови №КВ1422/1322/АВ/СПТД/ФС-665 від 04 грудня 2018 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 372300,00 грн. відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не пропорційно, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, відтак оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 72 та частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року про відстрочення сплати судового збору, позивачу відстрочену сплату судового збору до розгляду справи по суті.
Враховуючи той факт, що позовні вимоги задоволенні в повному обсязі, судові витрати підлягають стягненню з відповідача Головного управління Держпраці у Київській області до Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НФ Трейдінг Україна» задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1422/1322/АВ/СПТД/ФС-665 від 04 грудня 2018 року.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, 10, код ЄДРПОУ 39794214) на користь Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва UA988999980000034310206084021 судовий збір у розмірі 5584,50 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко