ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 грудня 2019 року № 640/2240/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс»
доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року №769721207.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року №769721207 вийшов за межі наданих повноважень, оскільки предметом камеральної перевірки може була наявність розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що контролюючий орган діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Посадовою особою Головного управління ДФС у м. Києві на підставі підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 200.10 статті 200 та в порядку статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс».
За результатами вищезазначеної перевірки складено акт від 18 жовтня 2018 року №16693/26-15-12-07-20/30150987.
При проведенні перевірки використано: податкову декларацію з податку на додану вартість (звітна) за серпень 2018 року (реєстраційний номер 87405 від 20 вересня 2018 року); акт перевірки від 14 серпня 2018 року № 11543/26-15-12-07-20; Єдиний реєстр податкових накладних (ІС «Архів електронної звітності»); ІС «Податковий Блок».
В Акті перевірки інспектором вказано, що Товариством за серпень 2018 року задекларовано податкові зобов'язання в сумі 0,0 грн., при цьому, за даними Єдиного реєстру податкових накладних у серпні 2018 року підприємством зареєстровано виписані податкові накладні на суму ПДВ 158452,34 грн. У зв'язку із цим, як стверджує позивач, відповідач прийшов до помилкового висновку про порушення Товариством вимог пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що нібито призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за серпень 2018 року на суму 158452 грн.
На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року № 769721207 (далі - рішення), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 158 452 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 79 226 грн.
Зазначене рішення оскаржено позивачем в порядку адміністративної процедури до Держаної фіскальної служби України. Однак рішенням від 30 січня 2019 року скаргу - залишено без задоволення, а податкове повідомлення- рішення - без змін.
Вважаючи рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановленими цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Порядок складання податкової накладної, порядок її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентований статтею 201 Податкового кодексу України.
Згідно до абзацу двадцять третього пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.
Суд вважає, що виявлення в Єдиному реєстрі податкових накладних під час проведення камеральної перевірки податкової накладної, сума податку на додану вартість за якою не задекларована у поданій податковій звітній декларації з цього податку є саме тим випадком, який слід кваліфікувати, як виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних, що є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.
Відтак, при збільшенні Товариству з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс» спірним податковим повідомленням-рішенням суми грошового зобов'язання відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій. Суд зазначає, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс».
Достовірність, повнота нарахування та сплати зокрема податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Зазначене доводить протиправність податкового повідомлення-рішення внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року у справі №604/6286/17 та від 11 грудня 2018 року у справі №806/1525/17.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві діяло поза межами наданих повноважень при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року №769721207, а тому останнє підлягає скасуванню, відповідно, позовні вимоги задоволенню.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
вирішив:
1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2018 року №769721207.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будремсервіс» (01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, 28 В, офіс 507, код ЄДРПОУ 30150987) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3565,17 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко