ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 грудня 2019 року № 826/12315/18
Окружний адміністративний суд м. Києва, у складі судді Вєкуа Н.Г, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними постанови і припису, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила (Парково-Сирецька), буд. 4-В, приміщення № 295, код ЄДРПОУ 39778632) з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, код ЄДРПОУ 39794214), в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 55 від 13 березня 2018 року у сумі 111 690,00 грн.;
- визнати протиправним та скасувати Припис № 26-186/77-44 від 28 лютого 2018 року;
- зобов'язати Головне управління Держпраці у Київській області повернути з державного бюджету помилково перерахований товариством з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" платіж у сумі 111 690,00 грн. по постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 55 від 13 березня 2018 року.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що відповідачем неправильно визначено правову природу та суть взаємовідносин, що склались між ТОВ «Моноліт Будсервіс» та гр. ОСОБА_1 , наведеними в позові доводами спростовуються висновки, які вказані в оскаржуваній Постанові про накладення штрафу №55 від 13 березня 2018 року, а виконання припису №26-186/77-44 від 28 лютого 2018 року є неможливим.
Відповідач не погодився із таким доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що Головне управління діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.
Ухвалою суду від 06 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі наказу від 12.12.2017 року №237-Р про утворення спеціальної комісії з розслідування нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залученим ТОВ «Мололіт Будсервіс» на об'єкт будівництва: «Будівництво мікрорайонів І,ІІ 1п.к ІІІ, 1п.к IV у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва» та направлення на проведення інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) №93 від 06 лютого 2018 року, Головним управлінням Держпраці у Київській області було проведено інспекційне відвідування ТОВ «Моноліт Будсервіс».
На підставі проведеного інспекційного відвідування був складений Акт №26-186/77 від 28.02.2018 року, відповідно до якого відповідачем було вказано про ознаки трудових відносин між громадянином ОСОБА_1 та позивачем.
Разом з Актом №26-186/77 від 28.02.2018 року ГУ Держпраці у Київській області було винесено Припис про усунення виявлених порушень №26-186/77-44 від 28.02.2018 року, згідно якого підприємство зобов'язано усунути порушення наступного змісту: «Працівник допущений до роботи після укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття на роботу».
У відповідь на отриманий Акт інспекційного відвідування №26-186/77 від 28.02.2018 року, позивач подав свої заперечення листом за вих №48 від 02.03.2018 року.
У зазначених запереченнях позивач вказав, що підприємство уклало цивільно-правову угоду №3-10/17 від 03 жовтня 2017 року з громадянином ОСОБА_1 на надання послуг по влаштуванню цегляної кладки на об'єкті будівництва «Будівництво мікрорайонів І,ІІ 1п.к ІІІ, 1п.к IV у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 4 черга, житловий будинок №4.1, 10 поверх, покрівля 26 поверху)». Укладена цивільно-правова угода не передбачала з громадянином ОСОБА_1 трудових відносин. Трудовий договір із вказаним громадянином не укладався.
На лист-заперечення №48 від 02.03.2018 року відповідач надав відповідь №43/2/3479 від 07.03.2018, згідно якої ГУ Держпраці в Київській області було рекомендовано вирішити питання наявності трудових відносин у договорі цивільно-правового характеру в судовому порядку.
13 березня 2018 року відбувся розгляд справи за порушення позивачем законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 КЗпП України відносно порушень, визначених в Акті інспекційного відвідування від 28.02.2018 року. Про розгляд справи позивач був повідомлений листом від 06.03.2018 року №43/2/3371.
13.03.2018 року позивач отримав постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №55 від 13 березня 2018 року у сумі 111 690,00 грн.
Позивач зазначає, що помилково сплатив зазначену суму штрафу, згідно платіжного доручення №17788 від 16 березня 2018 року. Про сплату вказаного штрафу позивачем було повідомлено Головне управління Держпраці у Київській області листом за вих №547 від 29.03.2018 року.
Проте, позивач не погодився із висновками інспекційного відвідування, приписом про усунення виявлених порушень №26-186/77-44 від 28 лютого 2018 року , постановою № 55 від 13 березня 2018 року, оскільки вважає, що їх висновки ґрунтуються на неправильній оцінці правової природи взаємовідносин позивача із громадянином ОСОБА_1 .
Незгода позивача із вказаною постановою та приписом зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Правові засади і гарантії реалізації громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначені нормами КЗпП України
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 259, ст. 260 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.п. 1 та 3, пп.пп. 6, 9, 27, 50, 51 та 54 п. 4, пп.пп. 5 та 5-1 п. 6, п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об'єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об'єктів Єдиної газотранспортної системи.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
- здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю;
- здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування;
- проводить розслідування та веде облік аварій і нещасних випадків, які підлягають спеціальному розслідуванню, аналізує їх причини, готує пропозиції щодо запобігання таким аваріям і випадкам;
- видає в установленому порядку роботодавцям, суб'єктам господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні в Україні або за кордоном, здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, фондам загальнообов'язкового державного страхування, виконавчим органам міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад, а також центральним органам виконавчої влади обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства;
- складає у випадках, передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про такі правопорушення і накладає адміністративні стягнення;
- накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці;
Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці; безперешкодно, без попереднього повідомлення проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень юридичних осіб (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичних осіб, які використовують найману працю.
Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Разом з тим, процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, (далі - Порядок №295).
Згідно з пунктом 2 зазначеного Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.
Згідно з пунктами 7 та 8 вказаного Порядку у разі потреби для участі в інспекційних відвідуваннях можуть залучатися (за згодою керівника об'єкта відвідування або іншої уповноваженої ним посадової особи) представники профспілок, їх організацій та об'єднань профспілок, члени яких працюють в об'єкта відвідування, організацій роботодавців та їх об'єднань. Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 встановлено, що за рішенням керівника органу контролю або його заступника, погодженим з об'єктом відвідування, інспектори праці за наявності підстав, визначених підпунктами 1, 4 - 7 пункту 5 цього Порядку, можуть проводити невиїзні інспектування у приміщенні відповідного органу контролю на підставі документів та пояснень, наданих об'єктом відвідування.
Відповідно до пункту 19 вказаного Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Згідно з пунктом 21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Пунктами 23 та 24 вказаного Порядку встановлено, що припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю. Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Відповідно до пункту 27 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Згідно з пунктами 28 та 28 вказаного Порядку у разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до пункту 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи).
Пунктів 2 та 3 вказаного Порядку встановлено, що штрафи можуть бути накладені на підставі акту про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Згідно з пунктами 4 та 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Відповідно до пункту 7 вказаного Порядку справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 встановлено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
Отже, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 пункту 15 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295.
Щодо встановлених в акті порушень, на підставі яких винесено оскаржувані постанови та припис, то суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з частиною 1 статті 24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
При цьому, Верховний Суд України у пункті 7 Постанови Пленуму від 6 листопада 1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснив, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України).
Трудовий договір характеризується, зокрема, тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам. У трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Позивач акцентує увагу суду на те, що між ним та громадянином ОСОБА_1 був укладений лише цивільно-правовий договір, що не передбачає вступу у трудові відносини позивача та вказаної особи. Вважає, що відповідачем помилково визначив природу правовідносин між сторонами.
Суд, дослідивши доказі по справі, не погоджується із такими висновками позивача, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Так, під час проведення інспекційного відвідування адміністрацією позивача була надана копія цивільно-правової угоди №3-10/17 від 03.10.2017 року.
На підставі п.1.1 угоди виконавець був зобов'язаний надати послуги з улаштування цегляної кладки зовнішніх та внутрішніх стін, перегородок, монтажу плит перекриття, на об'єкті будівництва «Будівництво мікрорайонів І,ІІ 1п.к ІІІ, 1п.к IV у багатофункціональному житловому районі на вул. Маршала Гречка та просп. Правди (просп. Правди навпроти перетину з проспектом Василя Порика) у Подільському районі м. Києва (І мікрорайон, 4 черга, житловий будинок №4.1, 10 поверх, покрівля 26 поверху)».
Відповідно до п. 1.2 угоди виконавець сам організовує процес надання послуг на об'єкті будівництва, у тому числі використовує власні інструменти та устаткування.
Піднімально-транспортні процеси виконуються за допомогою підйомно-транспортних механізмів.
Відповідно до наданої угоди виконавець був зобов'язаний надати послуги з улаштування цегляної кладки зовнішніх та внутрішніх стін, перегородок, монтажу плит перекриття будинку № 4.1, 10 поверх, покрівля 26 поверху.
Тобто, виконавець повинен був мати або власний підйомно-транспортний механізм (кран) або використовувати кран замовника, який працює відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Моноліт Будсервіс». Цеглу на даний об'єкт будівництва надавав замовник , тобто він забезпечував виконавця необхідними для роботи засобами.
Також надання послуг з улаштування цегляної кладки керує виконроб даного будівельного майданчику.
Крім того, інспекційним відвідуванням встановлено, що дані роботи виконувались у робочий час товариства, який затверджений наказом від 31.10.2016 роу №31/10-01.
Пунктом 2 ст. 29 КЗпП України передбачено, що до початку виконання робіт за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.
Так, слідчому СВ Подільського ГУНП у м. Києві, були надані письмові пояснення виконроба ОСОБА_2 про те, що: «Роботи на даху ОСОБА_1 розпочав проводити 02.12.2017. Я дав йому наказ проводити роботи на даху. Кожному працівнику видається наряд-допуск на проведення робіт на висоті, однак ОСОБА_1 даний наряд-допуск не виписувався, оскільки вважав, що спочатку я поставлю ОСОБА_1 на виконання робіт на даху, а потім вже через деякий час випишу йому наряд-допуск на проведення робіт на висоті. Я на словах роз'яснив йому що потрібно виконувати».
Пунктом 2 ст. 29 КЗпП України передбачено, що до початку виконання робіт за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Відповідно до п.2.3 Угоди виконавець зобов'язаний дотримуватись на території об'єкту замовника правил внутрішнього трудового розпорядку, перепускного режиму.
Пунктом 3 ст. 29 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.
На підтвердження того, що між позивачем та ОСОБА_1 відбувались саме трудові відносини вказує і те, що відповідно до наданого до перевірки журналу видачі запобіжних пристроїв та індивідуальних засобів захисту ОСОБА_1 03.12.2017 року був виданий монтажний пояс №020524.
Відповідно до наданого слідчому СВ Подільського ГУНП у м. Києві письмового пояснення виконроба ОСОБА_2, ОСОБА_1 був прийнятий на посаду муляра 01.05.2017. В травні 2017 року йому було видано каску.
Крім того, позивачем було надано до ГУ Держпраці у Київській області про нещасний випадок за вх №17645/5 від 04.12.2017. В даному повідомленні було вказано, що ОСОБА_1 займає посаду муляра.
Згідно з п. 4 ст. 29 КЗпП України передбачено обов'язок власника або уповноваженого органу проінструктувати працівника з правилами техніки безпеки.
Так, відповідно до журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочу місці та пояснень виконроба ОСОБА_2 , з ОСОБА_1 був проведений вступний інструктаж з техніки безпеки, первинний інструктаж з техніки безпеки т кожного кварталу повторний інструктаж з техніки безпеки.
У Постанові Верховного Суду від 08.05.2018 року по справі №127/21595/16-ц вказано, зо відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Догові підряду може укладатись на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.
Підрядник, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Суд звертає увагу, що відповідно до цивільно-правової угоди № 3-10/17 не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться в них і відомості щодо того, який конкретно результат роботи повинен передати замовнику виконавець, не визначено перелік завдань роботи, її види, кількісні і якісні характеристики.
Таким чином, наведені вище обставини у сукупності свідчать про те, що між ТОВ «Моноліт Будсервіс» та громадянином ОСОБА_1 був фактично укладений трудовий договір.
Але, в порушення частина 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не був допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та без повідомлення Державної фіскальної служби.
Суд вважає, що оскільки виявлені під час інспекційного відвідування порушення вимог законодавства стосувались конкретної особи - ОСОБА_1 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер від нещасного випадку на будівництві, відсутній суб'єкт, відносно якого позивачу необхідно виконати вимоги припису.
В зв'язку із цим, суд вважає, що позовна вимога щодо скасування Припису № 26-186/77-44 від 28 лютого 2018 року підлягає задоволенню, оскільки виконати вимоги припису на даний час вже не вбачається можливим.
Стосовно вимоги позивача про повернення з Державного бюджету коштів у сумі 111 690,00 грн, суд зазначає наступне.
На підставі постанови про накладення штрафу № 55 від 13 березня 2018 року , позивачем була сплачена сума штрафу у розмірі 111 690,00 грн, відповідно до платіжного доручення №17788. Про вказану сплату позивачем було повідомлено Головне управління Держпраці у Київській області листом за вих №547 від 29.03.2018 року.
Тобто, позивач здійснив активні дії щодо оплати штрафу та офіційно повідомив про це відповідача. Із вказаних обставин вбачається, що позивач свідомо оплатив вказані кошти на рахунок №31117106700011 УДКСУ у Шевченківському районі, код бюджетної класифікації 21081100, МФО 820019, ЗКПО 37995466 до Державного бюджету України, а не зробив це помилково. Вказані дії позивача свідчать про фактичне визнання ним суми штрафу.
Крім того, у разі незгоди, дана постанова могла бути оскаржена позивачем у судовому порядку, проте позивач своїм право на її оскарження протягом чотирьох місяців не користувався, що також свідчить про його згоду із прийнятим рішенням.
Суд звертає увагу, що позивачем була сплачена сума штрафу 16.03.2018 року, а з позовною заявою про оскарження постанови про накладення штрафу та повернення сплаченої суми звернувся лише 03.08.2018 року. Протягом чотирьох місяців позивач не вважав вказану суму штрафу, як помилково сплачену, з відповідними заявами про повернення суми до відповідача не звертався.
В зв'язку із відмовою у задоволенні позовної вимоги про скасування постанови про накладення штрафу № 55 від 13 березня 2018 року у сумі 111 690,00 грн, підстави для повернення сплачених коштів відсутні.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Враховуюче часткове задоволення позовних вимог сума судового збору, яка підлягає розподілу складає 1762,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила (Парково-Сирецька), буд. 4-В, приміщення № 295, код ЄДРПОУ 39778632) задовольнити частково;
2. Скасувати Припис № 26-186/77-44 від 28 лютого 2018 року, як такий, що не підлягає виконанню.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити;
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт Будсервіс" (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила (Парково-Сирецька), буд. 4-В, приміщення № 295, код ЄДРПОУ 39778632) понесені судові витрати у розмірі 1762,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області (04060, м. Київ, вул. Вавілових, буд. 10, код ЄДРПОУ 39794214).
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано
Суддя Н.Г. Вєкуа