ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 грудня 2019 року №640/3787/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання Шуст Н.А., за участі: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Поповича В.М., представника відповідача - Подоляка Р.Ю., представника третьої особи - Аблішева В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКиївського міського голови Кличка Віталія Володимировича Київської міської ради
третя особаДепартамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації)
про визнання протиправною бездіяльності, -
На підставі ч. 1 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 грудня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з позовом до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141) (далі за текстом - Відповідач 1), Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141) (далі за текстом - Відповідач 2), третя особа Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 32-А) про:
- визнання протиправною бездіяльності Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землевідводу: земельної ділянки по АДРЕСА_2 , відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, за клопотанням від 19.10.2018, зареєстрованим у Київській міській раді за вхідним № К-36185.
- зобов'язання Київської міської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землевідводу: земельної ділянки по АДРЕСА_2, відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, за клопотанням від 19.10.2018, зареєстрованим у Київській міській раді за вхідним № К-36185.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 19.10.2018 позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням (заявою) про надання земельної ділянки по АДРЕСА_2 , до якого були прикріплені всі необхідні матеріали. Проте, Головою Київської міської Ради Кличком В.В. питання стосовно надання дозволу на розробку проекту землевідводу за клопотанням позивача не були винесені на пленарне засідання Київської міської ради та відповідно не були розглянуті у місячний строк, визначений ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.04.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання по справі.
Відповідач 1 надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання земельної ділянки безкоштовно у приватну власність, Департамент земельних ресурсів листом від 09.11.2018 №0570202/1-23995 повідомив позивача, що справа-клопотання К-36185 не може бути задоволена, оскільки вказану земельну ділянку площею 0,1000 га (кадастровий номер 8000000000:72:488:0106) на АДРЕСА_2 , визнано речовим доказом у кримінальних справах №1601 та №1663 на підставі постанов слідчого управління СБУ у м. Києві та заборонено будь-яким особам, установам, підприємствам та організаціям вчиняти будь-які дії по земельній ділянці. Таким чином, Відповідач 1 наголошує, що відповідний проект рішення не було розроблено, погоджено та не розглянуто депутатським корпусом, відповідно до приписів ст. 26, 29, 32 Регламенту Київської міської ради, а тому у Відповідача-1 і не було правових підстав внести на розгляд пленарного засідання сесії Київської міської ради проекту даного рішення, що в свою чергу спростовує доводи позивача щодо протиправної бездіяльності Київського міського голови.
Позивач надав заперечення на відзив, в яких наголосив, що в законах України та Порядку №241/2463 від 20.04.2017 відсутня підстава для неподання Відповідачем 1 подання на розгляд Київміськради подання щодо заяви ОСОБА_1 та підстава ненадання Відповідачем 2 дозволу на виготовлення проекту землеустрою - арешт земельної ділянки. Окрім того, Позивач відзначив, що Відповідачами мініпулятивно ігноруються постанови слідчого від 01.02.2019 та від 20.05.2019 про зняття арешту з розглядуваної земельної ділянки.
Представником третьої особи також було надано письмові пояснення з приводу спірних правовідносин, з яких вбачається, що Департаментом було розглянуто клопотання Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 н АДРЕСА_2 для ведення садівництва та встановлено, що відповідно до постанов слідчого управління Служби безпеки України, заборонено будь-яким особам, установам, підприємствам та організаціям вчиняти будь-які дії по земельній ділянці (оформляти права власності, вчиняти будь-які угоди, видавати державні акти, тощо). Інформація стосовно зняття арешту зі спірної земельної ділянки або закриття кримінального провадження до Департаменту не надходила.
В підготовчому судовому засіданні 17 жовтня 2019 року судом встановлено, що позивач в червні 2019 року повторно звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Також, в підготовчому судовому засіданні 17 жовтня 2019 року позивач визначився зі змістом позовних вимог та наголосив, що він просить суд визнати протиправною бездіяльності Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землевідводу: земельної ділянки по АДРЕСА_2, відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, у зв'язку з тим, що позовні вимоги в другій їх частині вже вирішені.
Протокольною ухвалою суду від 17 жовтня 209 року закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 02 грудня 2019 року позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали та просили суд визнати протиправною бездіяльність Київської міської ради щодо невнесення протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землевідводу.
Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні 02 грудня 2019 року проти задоволення позовних вимог заперечували та просили суд відмовити в задоволені позову про визнання протиправною бездіяльності Київської міської ради.
У судовому засіданні 02 грудня 2019 року на підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради з клопотанням (заявою) про надання земельної ділянки по АДРЕСА_2 , в якому просив надати йому безкоштовно в приватну власність земельну ділянку орієнтовною площею 0,1 га для ведення садівництва по АДРЕСА_2.
До вказаної заяви було додано відповідні документи, перелік яких зазначено в самій заяві, а також копії яких додано до матеріалів справи.
Листом від 09.11.2018 №0570202/1-23995 Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації) повідомив позивача, що його справа-клопотання (зареєстрована за номером К-36185) не підлягає розгляду по суті, позаяк, відповідно до постанов слідчого Служби безпеки України у м. Києві від 23.07.2010, від 03.09.2010 та від 15.11.2012 вказану земельну ділянку визнано речовим доказом у кримінальних справах та заборонено будь-яким особам, установам, підприємствам та організаціям вчиняти будь-які дії по земельній ділянці.
Вважаючи протиправною бездіяльність Київського міського голови щодо неприйняття рішення по суті клопотання позивача про надання земельної ділянки у приватну власність, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Поряд з цим, після відкриття провадження у справі, а саме 25.06.2019 позивач повторно звернувся до Київської міської ради із клопотанням (заявою) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У відповідь на адвокатський запит представника позивача від 30.09.2019 стосовно стадії розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 №К-39238 від 25.06.2019 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом від 07.10.2019 №05715-18805 повідомив представника позивача, що на підставі повідомлення ОСОБА_1 про розроблення проекту землеустрою по клопотанню №К39238 від 25.06.2019 без надання дозволу за принципом мовчазної згоди та відповідно до п. 2.13 та 2.14 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у м. Києві, розгляд зазначеного клопотання зупинено і підготовлено завдання на проектування №МЗГ/2019-1174 від 02.09.2019.
Враховуючи вказані обставини справи, позивач в підготовчому судовому засіданні, які відбулось 17.10.2019 наголосив на остаточній редакції позовних вимог, а саме визнати протиправною бездіяльності Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землевідводу: земельної ділянки по АДРЕСА_2, відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, оскільки інші вимоги вже виконані відповідачем.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
По перше, необхідно зазначити, що згідно з приписами ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Так, оскільки в підготовчому судовому засіданні 17.10.2019 позивач остаточно визначився зі змістом позовних вимог, про що судом зазначено вище, то розгляд і вирішення даної справи здійснено виключно в межах встановлення протиправної бездіяльності Київського міського голови.
Що стосується суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частин 1, 2, пункту а частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Згідно п.б ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.
Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частини 3 статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У такому клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
Крім того, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до статті 118 Земельного кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.
Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатної приватизації земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність. Визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення зацікавленої особи щодо того чи іншого земельного питання. У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України дотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов'язковим.
Подання зацікавленою особою відповідного клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування означає, що в органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування виникає обов'язок розглянути таке клопотання в межах їх повноважень та прийняти у місячний строк з дня надходження такого клопотання одне із рішень: надати дозвіл або відмовити у його наданні.
Строк розгляду клопотання є строком виконання органом виконавчої влади своїх повноважень (компетенції). Цей строк разом з іншими елементами (складовими) утворюють структуру повноважень суб'єкта владних повноважень. Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу. І хоч особа не позбавлена права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу третього частини третьої статті 123 Земельного кодексу України, це не позбавляє її права оскаржити дії (бездіяльність) органу у судовому порядку.
Як встановлено судом, відповідач з метою вирішення клопотань (заяв) позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не прийняв у встановлений законодавством строк та у передбаченій законом формі рішення про надання чи відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачеві.
При цьому, суд звертає увагу, що законодавством не встановлено право суб'єкта владних повноважень, до якого особа звертається із відповідним клопотанням (заявою) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою залишати таке клопотання без розгляду, адже приписами статті 118 Земельного кодексу України чітко встановлено обов'язок відповідного суб'єкта надати відповідний дозвіл або відмовити у його наданні.
У зв'язку з неотриманням позивачем жодної відповіді протягом одного місяця від Київської міської ради щодо вирішення його клопотань стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою, ОСОБА_1 повідомив Відповідача 2 про самостійне замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, згідно з приписами статті 118 Земельного кодексу України.
Проте, суд звертає увагу, що цією нормою закріплено виключно право, а не обов'язок зацікавленої особи замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб'єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку.
Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 по справі № 826/3163/16.
Суд зазначає, що ненадання уповноваженим органом рішення щодо надання або відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є протиправною бездіяльністю, унеможливлює отримання позитивних висновків для погодження проекту землеустрою чи оскарження рішення, з яким особа незгідна.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що неприйняття одного з рішень, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, за клопотанням позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, у встановлений законом строк є протиправним.
Таким чином, Київським міським головою допущено протиправну бездіяльність щодо порушення порядку розгляду клопотання Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, встановленого статтями 116, 118 Земельного кодексу України, а отже позовні вимоги останнього є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відтак, беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльності Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міської ради питання стосовно надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землевідводу: земельної ділянки по АДРЕСА_2 , відповідно до графічного матеріалу, орієнтовним розміром до 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва.
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 09 грудня 2019 року.
Суддя Н.Г. Вєкуа