ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
05 грудня 2019 року №640/8387/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна,
До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач, Оболонський РВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Оболонського районного управління юстиції у м. Києві Гребенюк О.І. про арешт нерухомого майна позивача від 17.12.2013 у виконавчому провадженні №37981791.
Ухвалою суду від 11.07.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі №640/8387/19 (далі - справа), розгляд якої вирішено здійснювати в порядку ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
26.07.2019 р. позивачем подано уточнену позовну заяву, у якій позивач просив зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2013 р. №37981791, яку прийнято судом.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем протиправно не знято арешт, накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві від 17.12.2013 р. в межах виконавчого провадження ВП №37981791.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судові засідання не прибув, відзиву на позовну заяву до суду не подавав.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
У подальшому, ухвалами суду від 29.10.2019 р. витребувано у Голованівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та у Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області інформацію щодо перебування на примусовому виконанні виконавчого листа №1-294/11 від 27.06.2012 р., виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про конфіскацію у ОСОБА_1 1/2 частини майна особистого у виконавчому провадженні ВП №37981791, та у разі перебування зазначеного виконавчого листа №1-294/11 від 27.06.2012 на примусовому виконанні, надати інформацію про стан розгляду виконавчого провадження ВП №37981791.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09.04.2019 р. №162837778, на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2013 р. №37981791, 07.04.2014 р. зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна ОСОБА_1 .
При цьому, 28.04.2014 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Білоусом О.О. в межах виконавчого провадження ВП №37981791 по примусовому виконанню виконавчого листа №1-294/11, виданого 27.06.2012 р. Дзержинським районним судом м. Харкова, про конфіскацію у ОСОБА_1 1/2 частини особистого майна прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, якою на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV) закінчено виконавче провадження ВП №37981791.
У контексті викладеного суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 6, абз. 2 ч. 2 ст. 11, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1, 2 ст. 25, ч.ч. 1-5 ст. 52, ч.ч. 1-4 ст. 57, 64 Закону №606-XIV, в редакції станом на час прийняття вказаної вище постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Майно, що підлягає конфіскації, вилучається.
Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок подальшого розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному статтею 62 цього Закону, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи вищезазначені норми, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин державний виконавець був уповноважений на прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Крім того, з наявної в матеріалах справи копії постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №37981791 від 28.04.2014 р. вбачається, що вказане виконавче провадження закінчене на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону №606-XIV, тобто у зв'язку з направленням виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби - Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області.
Разом з тим, згідно зі ч. 1 ст. 50 Закону №606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Виходячи з того, що в межах спірних правовідносин має місце направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, суд приходить до висновку, що приймаючи вказану вищу постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №37981791 у державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві Білоуса О.О. був відсутній обов'язок зняти арешт, накладений на майно боржника (позивача) постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2013 р. №37981791.
Разом з тим, з наявних в матеріалах справи листа Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 22.11.2019 р. №02/01-19/785 та листа Голованівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 22.11.2019 р. №8001/13.5-24, надісланих на виконання вимог вказаних вище ухвал суду від 29.10.2019 р. про витребування доказів, вбачається, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження виконавчий лист №1-294/11 від 27.06.2012 р., виданий Дзержинським районним судом м. Харкова, про конфіскацію 1/2 частини майна ОСОБА_1 перебував на виконанні в Голованівському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, проте, в результаті проведених виконавчих дій майна, належного боржнику та на яке може бути звернуто стягнення, не виявлено, а тому державним виконавцем, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону №606-XIV, 24.07.2014 р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу; у зв'язку зі сплином терміну зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву, матеріали зазначеного вище виконавчого провадження знищено (акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 21.02.2018 р.).
При цьому, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 59 Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII, в редакції станом на час прийняття даного судового рішення, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи вищезазначене, зокрема, зважаючи на те, що строк пред'явлення до виконання виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова №1-294/11 від 27.06.2012 р. закінчився (протилежного не доведено), виконавче провадження ВП №37981791, в межах якого прийнято постанову, якою накладено спірний арешт на нерухоме майно позивача, знищено, а тому відсутні правові підстави для наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження, зареєстрованого 07.04.2014 р. на підставі постанови Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2013 р. №37981791, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав та інтересів позивача є зобов'язання відповідача зняти арешт з нерухомого майна позивача, накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2013 р. №37981791.
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про зняття арешту з майна є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 768,40 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (місцезнаходження: 04201, м. Київ, вул. Полярна, 13-А; код ЄДРПОУ 35018577) про зняття арешту з майна задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2013 р. №37981791.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко