1/659
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 листопада 2019 року № 640/18330/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами судового засідання в адміністративній справі за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз"
до Офісу великих платників податків ДПС
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
за участю представника позивача та представника відповідача
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз» (надалі - позивач), адреса: 76018, місто Хмельницький, вулиця Промислова, будинок 29 до Офісу великих платників податків ДПС (надалі - відповідач), адреса: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004281401 від 26 червня 2019 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі, проведено декілька підготовчих засідань.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2019 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
28.11.2019 в судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі. Відповідач проти позову заперечував.
Згідно ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять.
В судовому засіданні 28.11.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
ТОВ «Імперово Фудз» не погоджуючись із висновками, викладеними в Акті перевірки, прийнятим податковим повідомленням-рішенням № 0004281401 від 26.06.2019р., вважаючи рішення неправомірним та таким, що винесене з порушенням норм матеріального права звернулось до суду.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, обґрунтовуючи позицію тим, що сам факт реалізації товару позивачем ним не заперечується, а під сумнів поставлено продаж цих товарів саме конкретним контрагентам.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Офісом великих платників податків ДФС було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Імперово Фудз» за результатами якої складено акт перевірки від 06.06.2019р. № 1636/28-10-14-01-01/34845075.
На підставі даного акту перевірки, Офісом великих платників податків ДФС винесено податкове повідомлення - рішення № 0004281401 від 26.06.2019р., згідно якого збільшено ТОВ «Імперово Фудз» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2 950 649,00 грн, з них за основним платежем в сумі 2 360 519,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 590 130,00 грн.
В акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, зазначено, що отримані від контрагентів покупців ГОВ «Престиж Консалт ЛТД», ТОВ «Лівайз Груп», ТОВ «Оптима постач», ТОВ «Ліга Торг», ТОВ «Роднік- Стайл» кошти, перерахування яких ніби-то не пов'язано з постачанням товарів та у зв'язку з відсутністю даних у ТОВ «Імперово Фудз» щодо їх повернення у майбутньому, кваліфікуються як актив, який враховується у складі інших доходів відповідних звітних періодів, який в свою чергу не знайшов відображення у фінансовій звітності ТОВ «Імперово Фудз» та не врахований при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Разом з тим, підстави для того, щоб погодитись з таким висновком у суду відсутні.
По-перше, судом враховано той факт, про за спірними операціями відповідачем донараховано лише податок на прибуток, при цьому, податок на додану вартість не донараховувався. Інформація про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість спірним контрагентам також не надавалась суду.
По-друге, відповідачем не заперечувався сам факт поставки товарів, реальність продажу товарів позивачем не заперечувалась відповідачем ні в акті, ні в судових засіданнях. Під сумнів поставлено лише те, що позивач відповідний товар продав саме спірним контрагентам.
По-третє, позивачем було відображено вказаний дохід у рядку «доходи від реалізації продукції», в той час як податковий орган наполягав на тому, що відображення повинно було відбутись в рядку «інші доходи», що, за твердженням позивача, на ставку податку на прибуток у розмірі 18% не впливало, а тому розрахунок податкового зобов'язання відповідачем поставлено позивачем під сумнів.
Так, між ТОВ «Імперово Фудз» та ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» було укладено Договір поставки №Р/1 14-07-2016/12 від 14.07.2016 р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві яйця курячі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.
На виконання умов даного договору, ТОВ «Імперово Фудз» протягом липня-жовтня 2016р. здійснило поставку товару (яйця курячі) товариству «Престиж Консалт ЛТД» на загальну суму 4 514 252,96 грн. в тому числі ПДВ 752 375,47 грн. що підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, посвідченнями про якість (паспортами якості).
При цьому, видаткові накладні, що наявні в матеріалах справи не містять недоліків, які виключали б можливість їх відображення у податковому та бухгалтерському обліку.
Між ТОВ «Імперово Фудз» та ТОВ «Лівайз Груп» було укладено Договір поставки №ДС/ЛВ-000353 від 19.05.2016 р. відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві яйця курячі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.
На виконання умов даного договору, ТОВ «Імперово Фудз» протягом травня-червня 2016р. здійснило поставку товару (яйця курячі) товариству «Лівайз Груп» на загальну суму 3 176 685,10 грн, в тому числі ПДВ 529 447.52 грн, що підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, посвідченнями про якість (паспортами якості).
Між ТОВ «Імперово Фудз» та ТОВ «Оптима постач» було укладено Договір поставки від 13.05.2017р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві яйця курячі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.
На виконання умов даного договору. ТОВ «Імперово Фудз» протягом травня-серпня 2017р. здійснило поставку товару (яйця курячі) товариству «Оптима постач» на загальну суму 2099 099, 32 грн, в тому числі ПДВ 349999,89 грн. що підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, посвідченнями про якість (паспортами якості).
Між ТОВ «Імперово Фудз» та ТОВ «Ліга Торг» було укладено Договір поставки від 15.05.2017р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві яйця курячі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.
На виконання умов даного договору, ТОВ «Імперово Фудз» протягом травня-червня 2017р. здійснило поставку товару (яйця курячі) товариству «Ліга Торг» на загальну суму 1 791 521,49 грн, в тому числі ПДВ 298 586,92 грн. що підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, посвідченнями про якість (паспортами якості).
Між ТОВ «Імперово Фудз» та ТОВ «Роднік-Стайл» було укладено Договір поставки №АLР-000019 від 15.09.2016р., відповідно до якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві яйця курячі, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.
На виконання умов даного договору, ТОВ «Імперово Фудз» протягом вересня 2016р. здійснило поставку товару (яйця курячі) товариству «Роднік-Стайл» на загальну суму
1 599 588,00 грн, в тому числі ПДВ 266 598,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, банківськими виписками, посвідченнями про якість (паспортами якості).
Згідно п. 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Отримані ТОВ «Імперово Фудз» кошти від вищезазначених покупців за продаж яєць курячих були віднесені до складу доходу у відповідні податкові періоди, що підтверджується Звітами про фінансові результати, у рядку 2000 - Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), які подавалися платником податків до контролюючого органу за перевіряємий період. За наслідками отримання доходу у зазначені податкові періоди, товариством «Імперово Фудз» було подано податкові декларації з податку на прибуток в яких було задекларовано до сплати відповідні суми податку.
Таким чином, твердження Офісу великих платників податків ДФС про те, що отримані від контрагентів покупців ТОВ «Престиж Консалт ЛТД», ГОВ «Лівайз Груп», ТОВ «Оптима постач», ГОВ «Ліга Торг», ТОВ «Роднік-Стайл» кошти, кваліфікуються як актив, який враховується у складі інших доходів відповідних звітних періодів, який в свою чергу не знайшов відображення у фінансовій звітності ТОВ «Імперово Фудз» та не врахований при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток є безпідставне, оскільки товариством відображено у фінансовій звітності дохід, отриманий від вказаних покупців і такий дохід був врахований при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.
Намагаючись віднести кошти, отримані від вказаних покупців до складу інших доходів відповідних звітних періодів і при цьому не врахувавши, що дані кошти вже включені ТОВ «Імперово Фудз» до складу чистого доходу від реалізації продукції і відображені у фінансовій звітності, Офіс великих платників податків ДФС повторно (двічі) зобов'язує платника податків визначати об'єкт оподаткування податком на прибуток по одним і тим же господарським операціям, що прямо суперечить податковому законодавству України.
Також, в акті перевірки на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0004281401 від 26.06.2019р. вказано, що товариством «Імперово Фудз» в ході проведення перевірки:
- не було надано товарно-транспортні накладні, складання яких передбачено договорами поставки, укладеними із покупцями.
Відповідно до Положення про договірну роботу позивача визначено, що реалізація товару покупцям відбувається на підставі укладення типового договору поставки в якому передбачено надання постачальником покупцю товарно-транспортних накладних у разі, якщо перевезення товару здійснюється постачальником чи сторонньою транспортною організацією.
Однак, перевезення яєць курячих, реалізованих товариством «Імперово Фудз» відповідним покупцям, відбувалося самими покупцями, відповідно товариство не складало товарно-транспортні накладні. Факт транспортування яєць курячих самими покупцями підтверджується і Додатковими угодами, укладеними до договорів поставок, які не були враховані перевіряючими особами під час проведення перевірки.
- не було надано довіреності на осіб, які отримували товар.
ТОВ «Імперово Фудз» не погоджувалось із таким твердженням контролюючого органу, оскільки передача товару від Постачальника до покупців здійснювалася на підставі видаткових накладних, у яких міститься інформація про осіб - представників покупців, які отримували товар. Оскільки товар у більшості випадків за видатковими накладними отримували безпосередньо директори покупців, складати довіреності підстав не було.
Також позивач звертав увагу на те, що складання таких довіреностей було передбачено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Мінфіну від 16.05.1996р. № 99, однак вказана Інструкція втратила чинність 01.01.2015р. на підставі Наказу Мінфіну від 30.09.2014р. №987.
При цьому, 26.05. та 29.05.2017р. ТОВ «Імперово Фудз» реалізувало товар товариству ТОВ «Ліга Торг», отримувачем якого були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким були виписані довіреності на отримання вказаного товару.
- надано деякі видаткові накладні, які не відповідають вимогам первинного документа та згідно яких неможливо встановити обов'язкові реквізити, зокрема: ініціали та посади особи, яка брала участь у здійсненні операцій зі сторони покупців.
ТОВ «Імперово Фудз» заперечувало дане твердження контролюючого органу, оскільки під час здійснення господарських операцій по реалізації яєць курячих, товариством було складено видаткові накладні, які містять основні реквізити, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема ст. 9 передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
У наданих суду ТОВ «Імперово Фудз» видаткових накладних зазначено всі необхідні реквізити, які повністю розкривають зміст господарської операції та надають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до листа ВАСУ від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» роз'яснено, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
В акті перевірки контролюючим органом наведено відомості про те, що:
- згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2017р. по справі № 761/15487/17 керівника (засновника) ТОВ «Престиж Консатг ЛТД» гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.І ст. 205 КК України. А відповідно до протоколу допиту керівника (засновника) ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» гр. ОСОБА_3 , останній повідомив, що зареєстрував ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.
При цьому, в акті перевірки зазначено, що взаємовідносини ТОВ «Імперово Фудз» з ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» відбуватись протягом липня-жовтня 2016р. Однак, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, в період взаємовідносин з липня по жовтень 2016 року засновником, директором та головним бухгалтером був ОСОБА_4 - інша особа, ніж зазначено у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2017р.
Між ТОВ «Імперово Фудз» та ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» було укладено Договір поставки №Р/1 14-07-2016/12 від 14.07.2016р., відповідно до якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцеві яйця курячі, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити поставлений товар.
Підписантом договору від імені ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» був директор ОСОБА_5
Починаючи із 15.07.2016р. ТОВ «Імперово Фудз» почало здійснювати відвантаження продукції товариству «Престиж Консалт ЛТД», отримувачем якої згідно видаткових накладних був саме директор ОСОБА_5
26.07.2016р. ТОВ «Імперово Фудз» отримало листа від ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» за підписом директора ОСОБА_4, в якому було зазначено, що саме з 26.07.2016р. зазначено особа є новим директором ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» і що ним в подальшому буде здійснюватися організація господарської діяльності даного товариства та будуть виконуватися умови Договору поставки № Р/І 14-07-2016/12 від 14.07.2016р., укладеного із ТОВ «Імперово Фудз».
Також, даним листом було повідомлено Позивача про те, що отримувачем продукції від імені ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» буде й надалі ОСОБА_5 на підставі виданої довіреності.
Відповідно, у видаткових накладних, виписаних ТОВ «Імперово Фудз» в момент реалізації продукції товариству «Престиж Консалт ЛТД» після 26.07.2016р. також було вказано ініціали ОСОБА_5 , як особи, яка продовжувала отримувати продукцію, не будучи при цьому директором даного товариства, а будучи його представником на підставі довіреності.
Таким чином, позивач наполягав, що ОСОБА_5 отримував продукцію від Позивача як директор ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» у період з 15.07.2016р. і по 25.07.2016р, а у період з 26.07.2016р. по жовтень 2016р. зазначена особа отримувала продукція як представник вказаного контрагента, що підтверджується його підписом на видаткових накладних, завірених печаткою товариства.
Щодо наявності у інших видаткових накладних ПІБ ОСОБА_5 , позивач вказав наступне. У момент відвантаження продукції, бухгалтерією ТОВ «Імперово Фудз» виписувалися видаткові накладні, в яких зазначено, що отримувачем продукції від імені ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» був директор ОСОБА_5 ., в т.ч. і у видаткових накладних, виписаних після 26.07.2016р., тобто після звільнення його з посади директора. Зазначення бухгалтером у видаткових накладних, складених після 26.07.2016р. інформації про те, що ОСОБА_5 був директором ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» відбулося помилково, зокрема через те, що вказаному бухгалтеру не було відомо про зміну директора даного контрагента і оскільки ОСОБА_5 продовжував отримувати продукцію і після 26.07.2016р., то бухгалтер вважала, що він і надалі є директором, а не представником по довіреності.
Крім того, в акті перевірки та у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2017р. по справі N9 761/15487/17 керівника (засновника) ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» гр. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч.І ст. 205 КК України. А відповідно до протоколу допиту керівника (засновника) ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» гр. ОСОБА_3 , останній повідомив, що зареєстрував ТОВ «Престиж Консалт ЛТД» за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.
Отже, як стверджує відповідач, вищезгаданим вироком суду визнано винним саме гр. ОСОБА_3 , при цьому органом державної податкової служби не надано до матеріалів даної справи завірену копію вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2017р. по справі № 761/15487/17, яким б підтверджувався даний факт.
Більше того, за твердженням контролюючого органу, судом визнано винним гр. ОСОБА_3 , а договір поставки №Р/1 14-07-2016/12 від 14.07.2016р. був підписаний громадянином ОСОБА_5 , тобто іншою особою.
Іншого відповідачем не спростовано та не доведено.
Згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2018р. по справі № 757/6761/18-к засновника ТОВ «Ліга Торг» гр. ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 205 КК України. Відповідно до протоколу допиту ОСОБА_6 вказано, що остання не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства.
При цьому, в акті перевірки зазначено, що взаємовідносини ТОВ «Імперово Фудз» з ТОВ «Ліга Торг» відбувались протягом травня-червня 2017р.
Однак, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, в період взаємовідносин з травня по червень 2017 року засновником та директором був ОСОБА_7 - інша особа, ніж зазначено у вироку Печерського районного суду м. Києва від 02.04.2018р. Крім того, договір поставки і видаткові накладні від імені ТОВ «Ліга Торг» були підписані ОСОБА_7 .
Отже, наведена в акті перевірки інформація щодо визнання судом винуватою гр. ОСОБА_6 не стосується господарських операцій ТОВ «Імперово Фудз» з ТОВ «Ліга Торг» за період травень-червень 2017 року та не може бути використана в якості доказової бази доведення нереальності зазначених операцій, оскільки будується на неналежних доказах.
Згідно вироку Києво-Святошинського районного суду від 03.04.2018р. по справі № 369/2278 директора ТОВ «Лівайз Груп» гр. ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 205 КК України, який в свою чергу повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лівайз Груп».
Між ТОВ «Імперово Фудз» та ТОВ «Лівайз Груп» було укладено Договір поставки №ДС/ЛВ-000353 від 19.05.2016р., відповідно до якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцеві яйця курячі, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити поставлений товар.
Підписантом договору від імені ТОВ «Лівайз Груп» був директор ОСОБА_8 .
Протягом травня-червня 2016р. ТОВ «Імперово Фудз» здійснило поставку товару (яйця курячі) товариству «Лівайз Груп», отримувачем яких згідно видаткових накладних був саме директор ОСОБА_8 .
В акті перевірки та у Відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що згідно вироку Києво-Святошинського районного суду від 03.04.2018р. по справі № 369/2278 директора ТОВ «Лівайз Груп» гр. ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 205 КК України, який в свою чергу повідомив про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лівайз Груп».
Однак, на підтвердження своєї позиції, відповідачем не надано до матеріалів даної справи завірену копію вироку Києво-Святошинського районного суду від 03.04.2018р. по справі № 369/2278, яким б підтверджувався даний факт.
ТОВ «Імперово Фудз» стверджувало, що посилання перевіряючих осіб в акті перевірки на вироки у вищезгаданих кримінальних справах є безпідставними, так як дані вироки були винесені після здійснення господарських операцій між товариством і його контрагентами, а тому такі вироки не мають зворотної дії в часі і не можуть впливати на права та інтереси товариства.
Крім того, у вищезазначених вироках відсутні будь-які відомості (із прямою вказівкою на те), що винні особи цих підприємств не підписували документи і не брали участі у взаємовідносинах саме із ТОВ «Імперово Фудз».
Відповідно до постанови Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 802/1853/16-а (адміністративне провадження № К/9901/4639/17) вказано, що сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 7 лютого 2018 року у справі № 813/1766/17 (адміністративне провадження № К/9901/3360/17).
Також, в акті перевірки відображена наступна інформація, яка в розумінні Офісу великих платників податків ДФС підтверджує нереальність господарських операцій, а саме:
- СУФР ДПІ в Оболонському районі м. Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32016100050000073 від 11.08.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.І ст.212, ч.2 ст. 205 КК України в ході якого встановлено, що невстановленими особами суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності та транзитності, зокрема ТОВ «Роднік-Стайл». Згідно пояснень засновника ОСОБА_9 , останній пояснив, що підприємство зареєстрував за матеріальну винагороду без мети подальшої участі в діяльності підприємства.
При цьому, в акті перевірки зазначено, що взаємовідносини ТОВ «Імперово Фудз» з ТОВ «Роднік-Стайл» відбувались протягом вересня 2016р. Однак, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, в період взаємовідносин у вересні 2016р., засновником, директором та головним бухгалтером був ОСОБА_10 , який і підписував договір поставки, видаткові накладні та отримував товар.
Таким чином, наведена в акті перевірки інформація щодо гр. ОСОБА_9 не стосується господарських операцій ТОВ «Імперово Фудз» з ТОВ «Роднік-Стайл» за вересень 2016р. та не може бути використана в якості доказової бази для доведення нереальності зазначених операцій, так як будується на неналежних доказах.
- прокуратурою м. Києва проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12016100000001129 від 16.11.2016р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст. 364 КК України в ході якого встановлено, що невстановлені слідством особи діючи з метою прикриття своєї незаконної діяльності, створили (придбали) корпоративні права ряду конвертаційно-транзитних СГД, до складу яких входить ТОВ «Оптима постач». Згідно протоколу допиту гр. ОСОБА_11 вбачається, що дана особа не причетна до створення ТОВ «Оптима постач».
Отже, зазначене кримінальне провадження проводиться за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.2 ст. 364 КК України, а саме «ухилення від сплати податків, зборів» та «зловживання владою або службовим становищем», які не стосуються фіктивного підприємництва. Зазначене не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій Позивача з ТОВ «Оптима постач».
При цьому, в акті перевірки відсутнє посилання на вироки суду, якими посадових осіб ТОВ «Оптима постач» визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 205 КК України «Фіктивне підприємництво».
ТОВ «Імперово Фудз» категорично не погоджувалось із наведеними доводами Офісу великих платників податків ДФС, оскільки відкриття зазначених кримінальних справ також відбулося після здійснення поставок яєць товариством вказаним контрагентам. В ході здійснення вказаних досудових розслідувань, від ТОВ «Імперово Фудз» не витребовувалися первинні господарські документи, посадові особи та інші працівники не допитувалися, що свідчить про те, то відомості, які містяться в матеріалах таких кримінальних проваджень є неповними і не можуть використовуватися перевіряючими особами як встановлені факти.
Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів надано не було.
Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України має бути врахований судом при виборі і застосуванні.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №822/787/18 наголошено, що протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді. Факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
Відповідно до пункту 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015р. № 727 визначено, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Однак, всупереч нормам даного пункту Положення, перевіряючими особами не було в повній мірі, чітко та об'єктивно досліджено інші первинні господарські документи, які підтверджують реальність господарських операцій з реалізації товариством «Імперово Фудз» яєць курячих.
Так, в акті перевірки на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення- рішення зазначено, що фактично ТОВ «Імперово Фудз» здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ТОВ «Престиж Консалт ЛТД», ТОВ «Лівайз Груп», ТОВ «Оптима постач», ТОВ «Ліга Торг», ТОВ « Роднік-Стайл». Тобто, відсутня господарська операція як певна дія або подія у визначенні абзацу 5 ст .1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в основі якої має бути дійсний рух певного активу.
ТОВ «Імперово Фудз» спростовано дане твердження наступними доказами.
З метою здійснення господарської діяльності по реалізації сільськогосподарської продукції, зокрема яєць курячих, товариством «Імперово Фудз» було укладено договори із наступними птахофабриками: Філія «Авангард» ПАТ «Агрохолдинг Авангард» № АІ-0105/15 від 01.05.2015 № ААІЯ-0101/17 від 01.01.2017, Філія «Авіс» ПАТ «Агрохолдинг Авангард» № АВ-0105/15 від 01.05.2015 № АВГЯ-0101/17 від 01.01.2017, Філія «Чернівецька птахофабрика» ПАТ «Агрохолдинг Авангард» №41-0105/15 від 01.05.2015 № ЧІЯ-0101/17 від 01.01.2017, Філія «Вінницька птахофабрика» ПАТ «Агрохолдинг Авангард» №01-04/16 від 01.04.2016 № ВІЯ0101/17 від 01.01.2017, Філія «Чорнобаївське» ПАТ «Агрохолдинг Авангард» №ЧБІ-0105/15 від 01.05.2015 № ЧБІЯ-0101/17 від 01.01.2017, Філія «Городенківська птахофабрика» ПНВК «Інтербізнес» № ГІ-0105/15 від 01.05.2015 № ГІЯ-0101/17-2 від 01.01.2017 № ГІЯ-0101/17 від 01.01.2017, Філія «Рогатинська птахофабрика» ПНВК «Інтербізнес» № РІ-0105/15 від 01.05.2015.
Відповідно до укладених вище договорів поставок передбачено, що Постачальники (птахофабрики) зобов'язується продати Покупцю - ТОВ «Імперово Фудз» яйця курячі, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість.
На виконання умов вказаних договорів, зазначені вище птахофабрики протягом 2016- 2017 р.р. реалізували товариству яйця курячі, що підтверджено видатковими, податковими накладними, платіжними дорученнями, посвідченням про якість.
Реалізація даного товару товариству «Імперово Фудз» відбувалася безпосередньо на складах виробників (даних птахофабрик), а саме за наступними адресами: с. Загвіздя, Івано- Франківської області (з Філії «Авангард»), с. Гуменці, Хмельницької області (з Філії «Авіс»), с. Валя Кузьміна. Чернівецької області (з Філії «Чернівецька птахофабрика»), с. Вахнівка. Вінницької області (з Філії «Вінницька птахофабрика»), с. Східне, Херсонської області (з Філії «Чорнобаївське»), м. Городенка, Івано-Франківської області (з Філії «Городенківська птахофабрика»), м. Рогатин, Івано-Франківської області (з Філії «Рогатинська птахофабрика»).
В подальшому, придбані товариством «Імперово Фудз» яйця курячі у зазначених вище птахофабрик, були реалізовані наступним покупцям: ТОВ «Престиж Консалт ЛТД», ТОВ «Лівайз Груп», ТОВ «Оптима постач», ТОВ «Ліга Торг», ТОВ « Роднік-Стайл».
З метою документального оформлення господарських операцій по реалізації яєць курячих безпосередньо із складів, у штаті ТОВ «Імперово Фудз» працюють особи, які знаходяться у місцях відвантаження товару і які складають і виписують видаткові накладні та саме зазначені особи, безпосередньо брали участь у здійсненні господарських операцій по реалізації яєць курячих таким покупцям як: ТОВ «Престиж Консалт ЛТД», ТОВ «Лівайз Груп», ТОВ «Оптима постач», ТОВ «Ліга Торг», ТОВ « Роднік-Стайл».
Однак, під час проведення перевірки, працівники Офісу великих платників податків ДФС не досліджували первинні господарські документи по операціях з придбання товариством «Імперово Фудз» яєць курячих у вищезгаданих птахофабрик, які (яйця курячі) в подальшому були реалізовані вищезазначеним покупцям, а також не було відібрано жодних пояснень від осіб, які безпосередньо брали участь у здійсненні даних господарських операцій.
Вищенаведене свідчить про те, що відповідач належним чином не дослідив рух активу (товару) з моменту його придбання товариством у птахофабрик та подальшу реалізацією вищевказаним покупцям. Внаслідок чого, помилково зробив висновок про те, що оскільки в окремих первинних господарських документах є деякі недоліки, а також наявність вироків суду і відкритих кримінальних проваджень, відносно контрагентів, то такі операції є нереальними.
Наявні у ТОВ «Імперово Фудз» первинні господарські документи свідчать про те, що сторони правовідносин: товариство та його контрагенти не лише вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання правочинів, а й виконали їх, тобто внаслідок здійснення вищезгаданих господарських операцій відбулися зміни в структурі активів підприємств, що свідчить про реальність здійснення зазначених операцій.
Також, у даних відносинах необхідно врахувати і позицію Верховного Суду, висвітлену в постанові від 19 червня 2018 року у справі № 806/4988/13-а (адміністративне провадження № К/9901/3749/18) про те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
За наслідками реалізації Позивачем продукції таким покупцям як: ТОВ «Престиж Консалт ЛТД», ТОВ «Лівайз Груп», ТОВ «Оптима постач», ТОВ «Ліга Торг», ТОВ «Роднік- Стайл», товариством «Імперово Фудз» отримано дохід, який було оприбутковано податком на прибуток за ставкою 18 % та відображено у податковій та фінансовій звітності, зокрема у рядку - дохід від реалізації продукції.
В акті перевірки зазначено, що доходи, які отримані товариством «Імперово Фудз» від реалізації яєць курячих вищезазначеним покупцям повинні бути відображені у фінансовій звітності не у рядку - дохід від реалізації продукції, а у рядку - інші доходи відповідних звітних періодів, які також оподатковуються податком на прибуток за ставкою 18%.
Тобто, незважаючи на те, в якому рядку повинні бути відображені доходи, отримані Позивачем від реалізації товару (чи в рядку - дохід від реалізації продукції, чи в рядку - інші доходи відповідних звітних періодів) зазначені доходи оподатковуються за однією і тією ж ставкою -18 %.
Також, слід зазначити, що операції ТОВ «Імперово Фудз» із вищезазначеними контрагентами по реалізації яєць курячих вважаються об'єктом оподаткування і податком на додану вартість.
Зокрема, під час здійснення таких операцій з поставки яєць, Позивачем було складено та зареєстровано податкові накладні, які були направлені покупцям: ТОВ «Престиж Консалт ЛТД», ТОВ «Лівайз Груп», ТОВ «Оптима постач», ТОВ «Ліга Торг», ТОВ «Роднік-Стайл».
Суми податку на додану вартість, які зазначені у податкових накладних були включені ТОВ «Імперово Фудз» до складу податкових зобов'язань та відображені у податкових деклараціях з ПДВ, які подані до контролюючого органу.
В ході проведення документальної перевірки Позивача, Офісом великих платників податків ДПС було перевірено правомірність формування податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Престиж Консалт ЛТД», ТОВ «Лівайз Груп», ТОВ «Оптима постач», ТОВ «Ліга Торг», ТОВ «Роднік-Стайл», однак жодних порушень виявлено не було.
Тобто, за наслідками реалізації товариством «Імперово Фудз» яєць курячих згаданим контрагентам, Позивачем було задекларовано ПДВ і податковим органом підтверджено достовірність їх формування, що відповідно підтверджує безпідставність висновку про те, що продаж продукції товариством було здійснено іншим суб'єктам господарювання, а не таким покупцям як: ТОВ «Престиж Консалт ЛТД», ТОВ «Лівайз Груп», ТОВ «Оптима постач», ТОВ «Ліга Торг», ТОВ «Роднік-Стайл».
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Таким чином фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
Приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Відповідно до п. 201.1., 201.4., 201.6. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із способів, визначених п. 201.1. ст. 201 ПК України; податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 200.1. ст. 200 ПК Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.1. ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
При цьому, відповідно до п. 198.2., 198.3., 198.6. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 Кодексу).
З аналізу наведених законодавчих приписів вбачається, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, за спірними операціями податкові зобов'язання з податку на додану вартість позивачеві не донараховувались. Відсутня інформація і про донарахування таких зобов'язань відповідним контрагентам позивача за спірними операціями.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як зазначено у частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з пунктом 1.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку"), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.
Відповідно до пункту 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.
Суд зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагентів та злагодженості дій між ними.
Разом з цим, слід враховувати вимоги частини першої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій контрагент позивача був зареєстрований як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Отже, відповідач під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.
При цьому, згідно п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з зазначеними вище контрагентами, який на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами.
За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтоване, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування правомірності своїх дій та оскаржуваного рішення не виконано та не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0004281401 від 26 червня 2019 року.
3. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово Фудз" (ЄДРПОУ: 34845075, адреса: 76018, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вул. Промислова, будинок 29) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19210 гривень (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС ((ЄДРПОУ 43141471, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Суддя Н.В. Клочкова
Повний текст виготовлено 09.12.2019.